Ухвала КЦС ВС № 761/22112/20

Ухвала 12 серпня 2021 року м. Київ справа №761/22112/20 провадження №61-11971ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Калараша А. А., розглянув заяву судді Петрова Євгена Вікторовича про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року № 230-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з представництва інтересів держави у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України; поновити її на посаді старшого викладача відділу підготовки прокурорів з представництва інтересів держави у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України або на рівнозначній посаді в Тренінговому центрі прокурорів України (у разі проведення державної реєстрації припинення Національної академії прокуратури України шляхом ліквідації) та стягнути з Національної академії прокуратури України або її правонаступника - Тренінгового центру прокурорів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2020 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року залишено без змін. У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Заявником у наданий Верховним Судом строк виконано вимоги ухвали від 22 липня 2021 року. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у даній справі суддя Петров Є. В. заявив самовідвід у ній з метою недопущення виникнення обставин, що можуть викликати сумніви в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя Петров Є. В. обґрунтовує заяву тим, що його дружина працює у юридичному відділі Тренінгового центру прокурорів України. Колегія суддів за результатами вивчення поданої заяви зробила висновок, що заява про самовідвід не підлягає задоволенню з таких міркувань. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32). Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є одночасне існування як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв. Колегія суддів дійшла висновку, що повідомлені обставини суддею Петровим Є. В. свідчать виключно про вірогідність існування лише об`єктивного критерію, проте не доводять існування суб`єктивного критерію, а тому колегія суддів не встановила підстав для сумнівів в особистій неупередженості та безсторонності судді Петрова Є. В., а відповідно й перешкод для продовження розгляду справи за участі судді Петрова Є. В. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні заяви судді Петрова Є. В. про самовідвід. Додатково необхідно враховувати, що розгляд справи у суді касаційної інстанції здійснюється колегіально, попередній розгляд справи у складі колегії з трьох суддів, а тому відсутні переконливі підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Петрова Є. В., оскільки наявні суб`єктивні та об`єктивні критерії безсторонності та неупередженості складу суду, що розглядає касаційну скаргу ОСОБА_1 . Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву судді Петрова Євгена Вікторовича про самовідвід залишити без задоволення. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. С. Ткачук А. А. Калараш Є. В. Петров