Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7707/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7707/20 пров. № А/857/12926/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Кахнич Г.П. за участі представника відповідача: Цимбор Н.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Москаля Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічної пенсії за вислугу років у листах від 19.03.2020 №1572-2243/П-02/8- 1300/20, від 30.04.2020 №2471-2777/П-02/08-1300/20, від 03.06.2020 №3465-3796/П-03/8- 1300/20 та в рішенні про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» за №2503 від 12.06.2020, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 02.06.2015 та від 22.06.2016, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 та на виконання Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019, черговий перерахунок і виплату з 01.03.2020 раніше призначеного (23.10.2001) максимального щомісячного розміру довічної пенсії за вислугу років згідно частин 12, 17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991, у редакції від 12.07.2001 №2663-111, чинній на час призначення довічної пенсії за вислугу років 23.10.2001) та/або частин 13, 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорів і слідчих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам органів прокуратури» (із змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») згідно довідки прокуратури Львівської області від 02.03.2020 №18-791 вих-19 про заробітну плату за місяць відповідного начальника відділу прокуратури Львівської області з розрахунку 90 (дев`яносто) відсотків від суми місячного заробітку - 42541,34 грн., без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.01.2019 з врахуванням раніше виплачених коштів. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; пенсію призначено виходячи з максимального розміру 90% від заробітної плати. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та на звернення позивача 02.03.2020 прокуратура Львівської області видала довідку №18-791вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. 11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі зазначеної довідки. ГУ ПФУ у Львівській області 19.03.2020 повідомило заявника про результати розгляду його заяви листом №1572-2243/П-02/8-1300/20, відповідно до якого відмовило у перерахунку пенсії. ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії від 09.06.2020. ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення №2503 від 12.06.2020, відповідно до якого відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає незаконною відмову відповідача у задоволенні його заяв про проведення перерахунку пенсії, що стало підставою звернення до суду з цим позовом. Серед інших аргументів позивач покликається на рішення суду від 22.06.2016 у справі №466/3897/16-а, що набрало законної сили. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області №18-791вих-19 від 02.03.2020 (зафіксовані в листах від 19.03.2020 №1572-2243/П-02/8-1300/20, від 30.04.2020 №2471-2777/П-02/08-1300/20, від 03.06.2020 №3465-3796/П-03/8-1300/20). Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» №2503 від 12.06.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області №18-791вих-19 від 02.03.2020, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити в повному обсязі. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 . 02.03.2020 Прокуратура Львівської області видала ОСОБА_1 довідку №18-791вих-19 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій де зазначено, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою начальник відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудового розслідування Прокуратури Львівської області, правову підставу видання цієї довідки: Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». 11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок розміру пенсії на підставі згаданої довідки прокуратури Львівської області. Листом №1572-2243/П-02/8-1300/20 від 19.03.2020 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило заявника про результати розгляду його заяви, відповідно до якого відмовило у перерахунку пенсії. Мотиви органу ПФУ зводились до того, що після 13.12.2019 (дата набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не приймалось. Позивач ОСОБА_1 скерував скарги на бездіяльність та зловживання владою та службовим становищем поєднаними з невиконанням рішень судових органів з боку підпорядкованих працівників на ім`я начальника ГУ ПФУ у Львівській області. За результатом розгляду скарг ОСОБА_1 від 07.04.2020 та від 14.05.2020 ГУ ПФУ у Львівській області скерувало скаржнику листи №2471-2777/П-02/8-1300/20 від 30.04.2020 та №3465-3796/П-03/8-1300/20 від 03.06.2020 відповідно, вказавши, що останній не звертався до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми, відповідно, органом ПФУ не приймалось рішення про відмову у такому перерахунку. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії від 09.06.2020. ГУ ПФУ у Львівській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийняло рішення №2503 від 12.06.2020, відповідно до якого відмовило заявнику у перерахунку пенсії. Відмова ґрунтується на тому, що після 13.12.2019 не приймалися нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури. 14.09.2020 Верховний Суд прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №560/2120/20 (№Пз/9901/9/20), котре 20.01.2021 набрало законної сили, визначивши такі ознаки типових справ: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІ або Закону № 1697-VII; б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019. Дана справа за суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20, а тому апеляційний суд бере до уваги висновки, наведені у даній зразковій справі та вважає за необхідне зазначити наступне. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991. 14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ в його первісній редакції передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. З набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (15.07.2015) втратили положення втратив чинність Закон №1789-XII, за виключенням деяких статей. 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», відповідно до якого внесені зміни в частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (що діяла до 15.07.2015) та частину двадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (що набрала чинності 15.07.2015), відповідно до цих змін делеговані повноваження Кабінету Міністрів України визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 у справі №7-р(II)/2019 Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (13.12.2019) частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції, зокрема, норми якої визначають, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. На виконання Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 прокуратура Львівської області видала ОСОБА_1 довідку №18-791вих-19 від 02.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, в котрій вказано розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 06.09.2017 (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Прокуратури Львівської області. Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ ПФУ у Львівській області із заявами про перерахунок пенсії на підставі даних цієї довідки (вперше - 11.03.2020). ГУ ПФУ у Львівській області до 12.06.2020 уникало прийняття рішення по суті з формальних підстав, та врешті-решт прийняло рішення №2503 від 12.06.2020. З огляду на наведені вище висновки щодо тлумачення та застосування релевантних норм права до спірних правовідносин суд дійшов висновку про неправомірність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії шляхом скерування листів від 19.03.2020 №1572-2243/П-02/8-1300/20, від 30.04.2020 №2471-2777/П-02/08-1300/20, від 03.06.2020 №3465-3796/П-03/8-1300/20 та про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області №2503 від 12.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії на підставі відомостей довідки №18-791вих-19 від 02.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Таким чином, на думку апеляційного суду доводи ГУ ПФУ у Львівській області щодо відсутність правових підстав у позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки №18-791вих-19 від 02.03.2020 є помилковими. Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що Кабінет Міністрів України постановою від 30.08.2017 №657 (набрала чинності 06.09.2017) вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», відповідно до яких викладено в новій редакції схеми посадових окладів працівників прокуратур АРК, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур, тобто відбулось збільшення заробітної плати прокурорів. Натомість пенсія позивача обчислена на підставі відомостей про заробітну плату, обчислену на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 №1013. З метою дотримання принципу верховенства права, захисту державою принципу "правомірних або законних очікувань" та недопущення погіршення та звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії та з урахуванням вищевказаного Рішення Конституційного суду України, виплата призначеної мені пенсії має здійснюватися без обмеження граничного розміру. Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України (перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8- рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. У справах "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України"). У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає, що дії відповідача неправомірні щодо виплати позивачу пенсії у значно нижчому розмірі від призначеного та відмови у проведенні позивачу виплати пенсії в призначеному розмірі, а тому слід зобов`язати відповідача провести виплату пенсії ОСОБА_1 у призначеному розмірі без обмеження її граничним розміром. Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, та частково доводи позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. та 1362,00 грн. всього на суму 2202,80 грн. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити повністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі №380/7707/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічної пенсії за вислугу років у листах від 19.03.2020 №1572-2243/П-02/8- 1300/20, від 30.04.2020 №2471-2777/П-02/08-1300/20, від 03.06.2020 №3465-3796/П-03/8- 1300/20 та в рішенні про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» за №2503 від 12.06.2020; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 02.06.2015 та від 22.06.2016, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 та на виконання Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019, черговий перерахунок і виплату з 01.03.2020 раніше призначеного (23.10.2001) максимального щомісячного розміру довічної пенсії за вислугу років згідно частин 12, 17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991, у редакції від 12.07.2001 №2663-111, чинній на час призначення довічної пенсії за вислугу років 23.10.2001) та/або частин 13, 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорів і слідчих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам органів прокуратури» (із змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») згідно довідки прокуратури Львівської області від 02.03.2020 №18-791 вих-19 про заробітну плату за місяць відповідного начальника відділу прокуратури Львівської області з розрахунку 90 (дев`яносто) відсотків від суми місячного заробітку - 42541,34 грн., без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.01.2019 з врахуванням раніше виплачених коштів. Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2202,80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.08.2021