Постанова 4854 № 400/2135/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2135/21 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 03.06.2021., м.Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2020 із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 №21-403вих-20 та із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії, десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 №21-403вих-2, без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позов обґрунтовано тим, що позивача звільнено з органів прокуратури, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІ1 від 05.11.1991. Пенсію за вислугу років позивачу призначено довічно у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 80% від розміру місячної заробітної плати, але отримав відмову у задоволенні клопотання. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, просить суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) визначеної в довідці Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року №21-403вих-20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону № 1697 у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати згідно довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 №21-403вих-20. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454,00 грн, згідно квитанції від 05.04.2021 року № 0.0.2076554868.1. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції змінити, викласти абзац 3 його резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ч.20 ст. 86 Закону № 1697 у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати згідно довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 №21-403вих-20, без обмеження її максимального розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції підчас прийняття оскаржуваного рішення помилково не було враховано правову позицію верховного суду викладену в ухвалах від 24 березня 2020 року у справі №826/6220/18, від 16 вересня 2020 року у праві №580/647/20 та в постанові від 4 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а, що обмеження максимальним розміром пенсії застосовується лише для осіб, які вийшли на пенсію після 2016 року. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що оскільки пенсія йому нараховується з червня 2013 року, обмеження максимальним розмиром його пенсії є протиправним. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 10.06.2013 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Пенсію за вислугу років позивачу призначено довічно з 10.06.2013 року відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» 1991 року в розмірі 80% від розміру місячної заробітної плати. Наказом Офісу Генеральної прокуратури №414 від 08.09.2020 року про початок роботи обласних прокуратур із 11.09.2020 року та підвищенням заробітної плати працівникам Миколаївської обласної прокуратури (ст.81 ЗУ «Про прокуратуру»), відповідно до п.20 ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» та рішення Великої палати Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, позивач зазначає, що у нього виникло право на перерахунок пенсії, у зв`язку з чим, він 19.10.2020 року звернувся до відділу обслуговування громадян №12 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років у відповідності до рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року. До заяви позивачем долучено довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, по посаді начальника відділу прокуратури області від 08.10.2020 року №21-403 вих.20, яка видана Миколаївською обласною прокуратурою. Позивач на вказану заяву відповіді від відповідача не отримав, тому 20.11.2020 року позивачем подано заяву про перерахунок та виплату з 01.10.2020 року пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 08.10.2020 року за №21-403 вих-20, без обмеження максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат. Як вбачається зі змісту даної довідки, заробітна плата за відповідною посадою начальника відділу становить 74158,24 грн. 03.12.2020 року відповідачем надана відповідь за №7044-7040/Н-02/8-1400/20 від 30.11.2020 року в якій вказано, що позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.10.2020 року з розрахунком 60% та обмежено розміром 17120,00 грн. 19.03.2021 року через веб-портал ПФУ позивачем повторно направлено клопотання до Головного управління Пенсійного фонду України за №ВЕБ-14001-Ф-С-21-026361 про перерахунок пенсії у розмірі 80% від заробітку, відповідно до вимог чинного законодавства. 02.04.2021 року відповідачем надано відповідь на звернення позивача від 19.03.2021 року № ВЕБ-14001-Ф-С-21-026361 (вх.№ 3036/Н-1400-21 від 19.03.2021 року), в якій зазначено, що на дату звернення позивача за перерахунком пенсії, розмір пенсії визначено з розрахунку 60% місячної заробітної плати працюючих працівників прокуратури в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, які втратили працездатність. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача про проведення перерахунку пенсії позивача за вислугу років із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення) визначеної в довідці Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 року №21-403вих-20 та зобов`язання здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону № 1697 у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати згідно довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08.10.2020 №21-403вих-20. При цьому, стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її граничного розміру, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії (20.11.2020), положеннями абз.6 ч.15 ст.86 Закону № 1697-VII встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України, а тому відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновкам суду першої інстанції при цьому виходячи з наступного. Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Основного Закону Держави Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави. Так, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави. У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2). У Рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю. Отже, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники. У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність. Рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі ґрунтується на положеннях чинного закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України. З аналізу викладеного вбачається, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України 92-15, законів України "Про державну службу" 3723-12, "Про прокуратуру" 1789-12, "Про статус народного депутата України" 2790-12, "Про Національний банк України" 679-14, "Про Кабінет Міністрів України" 2591-17, "Про дипломатичну службу" 2728-14, "Про службу в органах місцевого самоврядування" 2493-14, "Про судову експертизу" 4038-12, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-12, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 540/97-ВР, "Про наукову і науково-технічну діяльність" 1977-12, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 2262-12, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, "Про судоустрій і статус суддів" 2453-17, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" 379/95-ВР, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів звертає увагу, що вказані положення щодо обмежувався максимальним розміром пенсії у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися, отже, є чинними і підлягають виконанню. Вказане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду викладену у постановах від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а). До того ж, в ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи стосовно застосування вимоги, яка передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії, звернув увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової. З таких обставин, колегія суддів, вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 18 серпня 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук