Постанова 4852 № 340/243/20

П О С Т А Н О В А іменем України 12 серпня 2021 року справа 340/243/20 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Ясенова Т.І., Головко О.В., при секретарі Цвєтковій К.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 (суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 24.01.2020 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним і скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області №930/к від 26.12.2019 про звільнення з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області; - поновити на посаді заступника начальника управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або на аналогічній посаді з 28.12.2019; - стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація державного органу оскільки завдання, функції, повноваження, права, обов`язки Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області передані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції. А тому мали бути дотримані норми КЗпП України щодо пропонування іншої роботи з урахуванням переважного права залишення на роботі (т1ас1,30). У відзивах на позовну заяву відповідачі посилались на положення статті 5, 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункти 5, 6 Поряду здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією, ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ №1074 від 20.10.2011, відповідно до яких міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні підрозділи можуть бути припинені шляхом ліквідації, а їх завдання, функції, повноваження, права, обов`язки передаються новоутвореним органам. Ліквідація органу виконавчої влади без передачі його завдань, функцій, повноважень, прав, обов`язків іншому органу виконавчої влади неможлива, крім випадку відмови держави від виконання певних функцій. Оскільки Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області ліквідовано та утворений новий орган Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, до якого перейшли завдання, функції, повноваження, права, обов`язки ліквідованої юридичної особи, не було підстав пропонувати позивачу іншу роботу тому що стаття 87 Закону України «Про державну службу» цього не передбачає. Відтак до позивача не можуть бути застосовані положення статей 40, 49-2 КЗпП України (т1ас71-121). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 позов задоволений частково: - визнаний протиправним і скасований наказ Голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області №930/к від 26.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області; - поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області з 29.12.2019; - стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2019 по 22.10.2020 в сумі 235' 720гр57коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2600гр (т3ас106). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 258' 186гр15коп та в частині стягнення витрат на правничу допомогу на 7600гр. Вказує, що при розрахунку середнього заробітку не врахований коефіцієнт підвищення та необгрунтовано зменшений розмір витрат на правничу допомогу (т3ас120). В апеляційній скарзі Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до якого, приводом для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу. До спірних правовідносин суд першої інстанції помилково застосував норми трудового законодавства оскільки Законом України №113 від 19.09.2019 стаття 40 КЗпП доповнена частиною 5, відповідно до якої, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1 - 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. З прийняттям Закону України №117 від 19.09.2019 зі статті 87 Закону України «Про державну службу» виключені норми стосовно обов`язку пропонувати державному службовцю, який звільняється, іншої посади. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що в Головному територіальному управлінні юстиції в Кіровоградській області відбулась реорганізація. Відповідно до Постанови КМУ №870 від 09.10.2019 Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області ліквідовано. При визначені розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не врахував, що позивач отримував допомогу по безробіттю (т3ас124,156). Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного: Наказом №115/5 від 30.01.2015 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області (т1ас156). Постановою КМУ №870 від 09.10.2019 прийнято рішення ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Відповідно до цієї постанови, територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції. Міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються. Зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області. На виконання Постанови №870 від 09.10.2019, Міністерством юстиції України прийнятий Наказ №3173/5 від 16.10.2019 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», яким затверджений список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції. Відповідно до пункту 5 цього Наказу, головам ліквідаційних комісій доручено ……5) забезпечити збереження і передачу в установленому порядку майна, матеріальних цінностей, діловодних справ головних територіальних управлінь юстиції 6) забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; 7) забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01.11.2019; 8) надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників в зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції. До єдиного державного реєстру юридичних осіб 18.10.2019 внесені відомості про перебування Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області в процесі припинення. Позивачу 24.10.2019 вручено персональне попередження №08-021/01-41/1687 від 23.10.2019 про звільнення в зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області по закінченню двомісячного терміну з моменту попередження у відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (т1ас9). До єдиного державного реєстру юридичних осіб 29.10.2019 внесені відомості про створення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ОСОБА_1 23.12.2019 подав заяву Голові ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області про звільнення з займаної посади 27.12.2019 за переведенням для подальшої роботи у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України (ас39). ОСОБА_1 23.12.2019 подав заяву Державному секретарю Міністерства юстиції України про переведення на посаду заступника начальника управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ас40). Наказом Голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області №930/к від 26.12.2019, ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області 28.12.2019 в зв`язку ліквідацією державного органу у відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» припиненням державної служби (т1ас12). Відповідно до частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України №117 від 19.09.2019, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу. Основним питанням у цій справі є: чи мала місце реорганізація Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, як встановив суд першої інстанції; або мала місце ліквідація державного органу. Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права, обов`язки переходять до правонаступників. Дійсно, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №870 від 09.10.2019 про ліквідацію територіальних органів Міністерства юстиції. Однак, цією ж постановою утворені міжрегіональні органи Міністерства юстиції як правонаступники територіальних органів, що ліквідуються, а Наказом Міністерства юстиції України №3173/5 від 16.10.2019 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», передбачена передача майна і матеріальних цінностей до новоутворених міжрегіональних управлінь юстиції. Оскільки майно, права, обов`язки, функції, повноваження перейшли від Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в розумінні частини 1 статті 104 ЦК України, має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу, на що правильно вказав суд першої інстанції. Відповідно до частини 4 статті 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених в пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Виходячи з перелічених норм та конституційних гарантій права на працю, ліквідація державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде продовжувати виконувати функції і повноваження, не виключає, а зобов`язує працевлаштувати працівників. Суд першої інстанції правильно вказав, що позивачу не пропонувалась робота у новоствореному Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України, хоча в листопаді-грудні 2019 року були вакантні 73 посади (т3ас21), в жовтні-груді 2019 року з Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області до Південно-Східного міжрегіонального управління переведено 86 працівників (т2ас218-222). Є помилковими доводи апеляційної скарги що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми трудового законодавства. Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим Законом. Законом України №113 від 19.09.2019 стаття 40 КЗпП доповнена частиною 5, відповідно до якої, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1 - 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. З цього приводу суд першої інстанції вірно звернув увагу, що на час попередження позивача про звільнення та на час видання наказу про звільнення Законом України «Про державну службу» не були передбачені особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1 - 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу. Тільки 06.03.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення проведення конкурсів на заняття посад державної служби та інших питань державної служби», яким частину 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» викладено в такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті в разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Тобто, з 06.03.2021 в Законі України «Про державну службу» фактично відтворені положення пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 - 3 статті 49-2 КЗпП України, що підтверджує обгрунтованість їх застосування до спірних правовідносин, які мали місце до цієї дати. З огляду на викладене, окружний суд на законних підставах визнав протиправним і скасував наказ про звільнення позивача та поновив його у займаній посаді оскільки після попередження про звільнення, ОСОБА_1 не була запропонована інша посада в новоутвореному державному органі. Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Обчислюючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції правильно, на підставі абзацу 3 пункту 2, пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995, помножив середньоденну заробітну плату за останні два календарних місяці роботи 1155гр49коп (т2ас19) на кількість робочих днів 204, та отримав суму 235' 720гр57коп. Натомість суд першої інстанції не врахував, що відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. На день звільнення 28.12.2019 посадовий оклад ОСОБА_1 становив 6480гр (т4ас16). Постановою КМУ №15 від 18.01.2017 в редакції Постанови КМУ №16 від 15.01.2020, яка набрала чинності з 25.01.2020, затверджена схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів в 2020 році. Згідно цієї схеми, посадовий оклад керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, становить 7050гр. Відтак, коефіцієнт підвищення становить 7050 : 6480 = 1,087. Період з 29.12.2019 по 25.01.2020 включає 18 робочих дів, середній заробіток становить 1155гр49коп х 18 днів = 20798гр82коп. Період з 26.01.2020 по 22.10.2020 включає 186 робочих дів, середній заробіток становить 1155гр49коп х 186 днів х 1,087 = 237' 387гр33коп. Колегією суддів не приймаються доводи Головного територіального управління юстиції що при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу має враховуватись допомога по безробіттю. Такого обмеження трудове законодавство не передбачає. Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він змінює розподіл судових витрат. Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Між ТОВ Проценко А.Л. та Адвокатською фірмою «Волосян, Пільгуй і партнери» укладена угода від 26.02.2020 про надання правової допомоги (т3ас65). Згідно довідки від 07.10.2020 вартості наданої правової допомоги, адвокатом витрачено 30хв на вивчення відзивів на позовну заяву, вартість 200гр; витрачено 50хв на підготовку відповіді на відзиви, виготовлення копій додатків, направлення учасникам справи, подання до суду, вартість 800гр; витрачено 20хв на підготовку клопотання про зупинення провадження у справі, вартість 300гр; витрачений 1 день на участь у підготовчому засіданні, вартість 2500гр; витрачено 15хв на підготовку і направлення адвокатського запиту, вартість 300гр; витрачено 40хв на підготовку клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, виготовлення копій, направлення учасникам справи, подання до суду, вартість 400гр; витрачено 40хв на підготовку додаткових пояснень, направлення учасникам справи, подання до суду, вартість 600гр; витрачений 1 день на участь в судовому засіданні, вартість 2500гр (3ас64). Згідно квитанції №35 від 27.03.2020, ОСОБА_1 сплачено адвокатській фірмі 5000гр. Згідно квитанції №98 від 06.10.2020, ОСОБА_1 сплачено адвокатській фірмі 2600гр (т3ас66,67). Відповідачі заперечували проти розміру судових витрат. Вказують, що адвокатом надавались аналогічні послуги в інших подібних справах та готувались аналогічні за змістом процесуальні документи і запити, а тому часу витрачено значно менше ніж зазначено в довідці. Витрати на виготовлення копій документів, направлення учасникам, подання їх до суду не відносяться до правової допомоги. Тривалість судових засідань була незначною, а тому загальна сума 5000гр за участь в судових засіданнях є неспівмірною з витраченим часом (ас85-100). Окружний суд погодився з такими доводами відповідачів та зменшив суму стягнення витрат на правову допомогу з 7600гр до 2600гр. Колегія суддів вважає висновки окружного суду обгрунтованими. Окружний суд правильно порахував, що адвокат брав участь в судових засіданнях загальною тривалістю 114хв. Зазначення в довідці вартості наданої правової допомоги 5000гр за 2 дні участі в судових засіданнях є явно завищеним. Крім того, викликає сумнів дійсної вартості інших послуг. Сторони не домовились про вартість години наданої правничої допомоги, а тому є незрозумілим, чому 30хв вивчення відзивів на позов оцінені в 200гр, а 20хв підготовки клопотання про зупинення провадження у справі і 15хв підготовки адвокатського запиту оцінені по 300гр; чому 40хв на підготовку клопотання про долучення доказів оцінені в 400гр, а ті ж 40хв підготовки додаткових пояснень оцінені в 600гр. З урахуванням обсягу участі адвоката в підготовці та розгляді справи, зборі доказів, стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в умі 2600гр є співмірними зі складністю справи, часом, необхідним для виконання адвокатом названого переліку робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для збільшення суми стягнення витрат на правову допомогу. Керуючись статтями 241-244, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 235' 720гр57коп на 258' 186гр15коп. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 12.08.2021 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12.08.2021. Повну постанову складено 13.08.2021. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді Т.І. Ясенова судді О.В. Головко