Ухвала КАС ВС № 340/222/20

УХВАЛА 02 серпня 2021 року м. Київ справа № 340/222/20 адміністративне провадження № К/9901/25409/21 Cуддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну Міністерства юстиції України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4178/к від 23.12.2019 року; - поновити позивача на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з питань державної реєстрації начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року; - стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України (м. Дніпро) «Про звільнення» від 23.12.2019 року № 4178/к. Поновлено ОСОБА_1 в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції на рівнозначній посаді з 26.12.2019 року. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2020 року по 09.06.2021 року в розмірі 609 037,49 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць в сумі 41 376, 09 грн звернуто до негайного виконання. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328 - 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Міністерство юстиції України у касаційній скарзі посилається на пункти 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржник зазначає, що на день подання касаційної скарги Верховний Суд, неоднозначно висловлюючи правову позицію щодо ліквідації зокрема органів виконавчої та судової влади (постанова від 26.05.2021 справи №№ 260/261/20, 140/90/20 та від 28.01.2021 справа № 520/7731/19), дійшов хибних висновків про реорганізацію територіальних органів Міністерства юстиції України, а не їх ліквідацію. Вказане свідчить про беззастережну зміну суті нормативно-правового акту та порушення принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. А тому, на думку скаржника, наразі наявні підстави для відступу від правових висновків, які були зроблені судом у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 26.05.2021 року (справи №260/261/20, №140/90/20), які унеможливлюють ефективний захист інтересів держави в адміністративному судочинстві та не забезпечують в публічних правовідносинах справедливого балансу між приватними інтересами окремих осіб та публічними інтересами суспільства, які представляє держава. Суд зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду України є безпідставними, оскільки згідно пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, посилання на неможливість захисту інтересів держави є загальноцитованою фразою та не може бути визнана належним мотивуванням. Разом з тим, у касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, скаржник наводить пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо поновлення звільненого працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» працівника на посаді у новоутвореному органі, якої він не обіймав до звільнення. Однак, в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що відбулась не ліквідація державного органу, а реорганізація, а тому державний орган зобов`язаний в спірній ситуації дотримуватись процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Разом з тим, Верховним Судом висловлено правову позицію щодо поновлення звільненого державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» в новоутвореному органі (зокрема, постанова Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20). З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №340/222/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії Стоян Олени Геннадіївни, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська