Постанова 4870 № 914/4160/14 (914/2460/20)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" серпня 2021 р. Справа №914/4160/14 (914/2460/20) Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. суддів Мирутенко О.Л. Галушко Н.А. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" №186 від 08.04.2021 (вх.№01-05/1253/21 від 12.04.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 (повний текст рішення складено 10.02.2021, суддя В.М. Артимович), у справі №914/4160/14(914/2460/20) за позовом: Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів, Львівська область до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітон ЛТД», м. Київ про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн. у межах справи про банкрутство № 914/4160/14 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро», м. Червоноград Львівської області про: банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801) за участю представників: не з`явились ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 у справі №914/4160/14(914/2460/20) у задоволенні позову про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн. відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 7000,00 грн. витрат на професійно-правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 у справі №914/4160/14 (914/2460/20) скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» 70000,00 грн. заподіяної шкоди. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.04.2021 справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Мирутенко О.Л., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 Публічному акціонерному товариству «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 у справі №914/4160/14(914/2460/20), відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскарженого рішення, встановлено учасникам справи строк для надання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу до 21.05.2021, розгляд справи призначено на 26.05.2021. На електронну адресу суду від представника відповідача надійшли відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/3739/21 від 20.05.2021) та заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №01-04/4426/21 від 26.05.2021). 26.05.2021 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Мирутенка О.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 призначено розгляд справи на 16.06.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 розгляд справи відкладено на 04.08.2021. В судове засідання 04.08.2021 представники сторін не з`явились. Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін за наявними матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне. В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/4160/14 за заявою ТзОВ «Тетра-Агро» про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на стадії процедури санації. Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 позов прийнято до провадження в межах справи №914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Справі присвоєно №914/4160/14(914/2460/20). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітон ЛТД» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді голови правління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з 07.07.2010 по 28.12.2016, наніс збитки підприємству на суму 70000,00 гривень, передавши Товариству з обмеженою відповідальністю «БКМ - ВУД» (згодом перейменовано в ТзОВ «Мелітон ЛТД») вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий. Передача відбулася на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.05.2014 між ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ТзОВ «БКМ-ВУД» (покупець), та акту прийому-передачі до нього, однак, покупець прийнятого товару не оплатив. 02.06.2014 ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» видано рахунок-вимогу на ім`я ТзОВ «БКМ-ВУД» на суму 70 000,00 грн. та видаткову накладну на товар, а покупцем зроблено відмітку про отримання товару. Позивач зазначає, що шкода полягає в переданні майна третій особі за договором купівлі-продажу, протиправність поведінки заподіювача шкоди полягає в нездійсненні ОСОБА_1 з дня передачі товару та до звільнення з підприємства (з 30.05.2014 по 28.12.2016) жодних заходів щодо примусового стягнення заборгованості за оплату цього товару, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою полягає в тому, що шкода настала внаслідок бездіяльності керівника підприємства, який був зобов`язаний вживати заходів щодо повернення заборгованості. Позивач також зазначає, що судова практика з розгляду справ про заподіяння шкоди підприємству її працівниками даний випадок кваліфікує як незаконний продаж товарів за зниженою ціною та відносить до прямої та дійсної шкоди нанесеної підприємству (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ № 12 від 11.12.2015). Оскільки можливість стягнення за договором купівлі-продажу від 30.05.2014 на момент подання позовної заяви втрачена, строк позовної давності для стягнення заборгованості у примусовому порядку сплив, то суму вказаного договору слід стягнути з відповідача, як з винної сторони. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказував, що позивач не обґрунтував наявності вини як елементу складу правопорушення, стверджував, що така вина відсутня як і причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача, адже, уклавши згаданий договір купівлі-продажу від 30.05.2014, він не діяв протиправно та не мав умислу нанесення шкоди ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Окрім того, ведення претензійно-позовної роботи не входить до повноважень голови правління за статутом позивача, а в матеріалах справи відсутні службові записки від юридичної служби, бухгалтерії про ненадходження коштів, необхідність подачі позову тощо. Також у відзиві зазначено, що позивач не зазначає, які матеріальні норми порушено відповідачем, що унеможливлює притягнення його до відповідальності. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, пояснень чи інших процесуальних заяв по суті спору під час розгляду справи в суді першої інстанції не надала. Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають до задоволення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим документам, не враховано судову практику, на яку посилається позивач у позовній заяві. Так, скаржник вказує, що суд, оцінюючи доводи позивача щодо вини відповідача у нанесенні шкоди, прив`язується до моменту укладення договору, натомість позивач обґрунтовував позовні вимоги бездіяльністю ОСОБА_1 протягом строку позовної давності, на думку апелянта суд першої інстанції невірно потрактував ст.1166 ЦК України. Апелянт наголошує, що судова практика з розгляду справ про заподіяння шкоди підприємству її працівниками випадок не стягнення з боржника дебіторської заборгованості, коли можливість її стягнення втрачена у зв`язку зі спливом строку позовної давності відносить до прямої та дійсної шкоди, нанесеної підприємству (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ №12 від 11.12.2015). Також апелянт стверджує, що стягуючи судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу з позивача, суд не надав жодної оцінки аргументам позивача про невідповідність документів, які підтверджують надання послуг з професійної правничої допомоги. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване; покликається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, що визначені у с.1166 ЦК України, відповідно до якої за відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає; зазначає, що позивачем не доведено ні протиправної поведінки відповідача, ні причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, ні вини відповідача, тобто, відсутній склад цивільного правопорушення. Відповідач вважає некоректним посилання апелянта на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ №12 від 11.12.2015, оскільки у цій постанові йде мова про матеріальну відповідальність за трудовим правом, натомість посадові особи акціонерного товариства є суб`єктами іншого виду матеріально-правової відповідальності - цивільно-правової (стягнення збитків). Також у відзиві зауважено, що після звільнення відповідача з посади голови правління (28.12.2016) в апелянта ще було півроку для звернення з позовом до ТзОВ «БКМ-ВУД», тому безпідставними є доводи апелянта про заподіяння шкоди внаслідок бездіяльності протягом строку позовної давності. Відповідач зазначає, що в оскарженому рішенні суд надав оцінку запереченням позивача щодо стягнення судових витрат на користь відповідача. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить закрити апеляційне провадження у зв`язку з тим, що керуючий санацією не мав права підписувати апеляційну скаргу, відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. покласти на позивача. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (відповідач) працював на посаді голови правління Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з 07.07.2010 до 28.12.2016. Відповідно до наказу № 94к від 28 грудня 2016 року відповідач звільнений згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін. 30.05.2014 між ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ТзОВ «БКМ-ВУД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити згідно з умовами цього договору. Позивач вказує, що ТзОВ «БКМ-ВУД» станом на день подання позовної заяви перейменована в ТзОВ «Мелітон ЛТД». Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 передача товару покупцеві оформляється актом прийому-передачі, уповноважений представник покупця повинен пред`явити та надати продавцю копію довіреності із необхідними повноваженнями. На виконання умов вказаного договору ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» передано у власність ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТзОВ «Мелітон ЛТД») вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий, що підтверджується актом прийому-передачі згідно договору купівлі-продажу т/з від 30.05.2014. Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 орієнтовна сума цього договору складає 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., в тому числі 20% ПДВ. Пунктом 3.2. даного договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 днів з моменту передачі продавцем товару покупцеві на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. 02.06.2014 позивачем виставлено рахунок-вимогу на суму 70000,00 грн. Однак, як стверджує позивач, даний рахунок ТзОВ «БКМ - ВУД» оплачений не був. Позивач вважає, що при здійсненні управління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 наніс збитки підприємству на суму 70000,00 гривень, передавши Товариству з обмеженою відповідальністю «БКМ - ВУД» вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий, та не здійснивши жодних заходів щодо примусового виконання умов договору та стягнення заборгованості. В матеріалах справи містяться також пояснення водія вантажного автомобіля ТЦ Городника Ф.І. та начальника транспортного цеху Салдана М.М., надані виконавчому директору ПАТ «ЖЦПК» Римашевському Д.В., щодо перегону автокрану в Чернівецьку область. Вказані пояснення не можуть розглядатись судом як належні та допустимі докази, оскільки за своєю суттю є показаннями свідків, проте не відповідають вимогам ч.2, ч.3 ст.88 ГПК України до форми заяви свідка. Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частиною 1 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ч.2 ст.89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Позивачем не подано, а матеріали справи №914/4160/14(914/2460/20) не містять статуту ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», зокрема, в редакції чинній в період перебування відповідача на посаді голови правління товариства, з якого можна було б визначити обсяг повноважень та обов`язків відповідача. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства, посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Положеннями статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не доведено наявності складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою підставою для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (шкоди). Так, скаржник не довів наявності протиправної поведінки відповідача ні під час укладення договору купівлі-продажу майна (автокрану), ні під час його передачі третій особі (покупцю), умислу у бездіяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості, а відтак причинно-наслідкового зв`язку та вини відповідача. Слід зазначити, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Водночас, відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, зокрема, щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача. Однак, позивач не довів шляхом надання відповідних доказів обставин неналежного чи недобросовісного виконання відповідачем своїх обов`язків при вчиненні дій від імені товариства, зокрема, укладення договору купівлі-продажу мало на меті отримання прибутку, умови договору передбачали оплату товару протягом 10 днів з моменту передачі продавцем товару покупцеві на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, позовна давність розпочала свій відлік з 12.06.2014 та тривала до 12.06.2017, ОСОБА_1 був звільнений з посади 28.12.2016, тобто, ще до спливу позовної давності для стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу автокрана від 30.05.2014. Також в матеріалах справи відсутні докази пов`язаності ОСОБА_1 з ТзОВ «БКМ - ВУД», особистого інтересу у відчуженні майна підприємства тощо. Суд відхиляє доводи скаржника, про необхідність застосування до спірних правовідносин постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ №12 від 11.12.2015 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю», у зв`язку з тим, що вказана постанова стосується застосування трудового законодавства при вирішенні трудових спорів. З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційної інстанції також відхиляє за безпідставністю доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав в оскарженому рішенні оцінки зауваженням позивача щодо невідповідності документів, поданих відповідачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається з мотивувальної частини рішення, місцевий господарський суд відхилив аргументи позивача про невідповідність документів які надані як підстава підтвердження наданих послуг, встановивши, що до заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача додано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 12.10.2020 №12/10/20 та копію акту від 23.10.2020 №1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12.10.2019, водночас, у змісті вказаного акту вказано про надання послуг, передбачених власне договором про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020 щодо представництва інтересів відповідача у господарській справі № 914/4160/14 (914/2460/20). Обґрунтування неспівмірності судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі, заявлених до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 , позивач в суді першої інстанції не надав, апеляційна скарга доводів щодо неспівмірності стягнутих судових витрат не містить. Окрім того, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.170 ГПК України, яка визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника. Відповідно до п.3, п.4, ч.2 ст.263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу. За змістом наведених процесуальних норм слід зробити висновок, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості альтернативного викладення взаємовиключних клопотань в прохальній частині однієї заяви учасника справи, як заявлено відповідачем у відзиві - залишити оскаржене рішення без змін, закрити апеляційне провадження та відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність для закриття провадження у справі на підставі ст.264 ГПК України, оскільки керуючий санацією скаржника Рудницький О.С. не мав права підписувати апеляційної скарги. Так, у ст.54 ГПК України, на яку покликається відповідач, визначено особливості участі у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою. До таких осіб віднесено власника (учасника, акціонера) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків. При цьому, особливості провадження, які врегульовано у ст.54 ГПК України передбачають перебування відповідача на відповідній посаді. Проте, у цьому випадку позов подано боржником в межах справи про банкрутство до відповідача - посадової особи товариства, яка вже не перебуває в трудових відносинах з позивачем та не має можливості представляти інтереси юридичної особи-позивача. Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення якого підлягають застосуванню у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», з моменту винесення ухвали про введення процедури санації керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації. Відповідно до частини п`ятої цієї статті Закону керуючий санацією має право звертатись до господарського суду у передбачених Господарським процесуальним кодексом випадках. Таким чином, керуючий санацією Рудницький О.С. мав повноваження на підписання апеляційної скарги. Щодо спливу позовної давності, слід зазначити, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, що виключає можливість застосування наслідків спливу позовної давності. Так, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Зазначені загальні правові висновки щодо порядку застосування позовної давності є усталеними у судовій практиці Верховного Суду. Слід зазначити, що позовні вимоги обґрунтовано бездіяльністю посадової особи щодо стягнення дебіторської заборгованості та завданням збитків в сумі наявної заборгованості у зв`язку зі спливом позовної давності для її стягнення, а отже, позовну давність слід обчислювати з 12.06.2017 - дня спливу позовної давності за вимогою про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автокрана, та до 12.06.2020. Оскільки позов заявлено у вересні 2020 року, позовна давність на момент пред`явлення позову сплинула. Водночас, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості. Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає. Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника. Також відповідач разом із відзивом на апеляційну скаргу подав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) в розмірі 5 000,00 грн. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача у справі представляв адвокат Левкович В.В. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20, укладеного 12.10.2020 ОСОБА_1 як замовником та Адвокатським бюро Левковича В.В. (ордер серії ВС №1040862, виданий 12.10.2020). Відповідно до п.2.2. договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020, основним видом послуг за цим договором є представництво інтересів клієнта у господарській справі №914/4160/14 (914/2460/20) за позовом ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн. Відповідно до п.6.1.1. договору винагорода за надання послуг визначена сторонами згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для клієнта та його господарської діяльності, а саме для справи №914/4160/14 (914/2460/20) - шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 15 000,00 грн. Розмір гонорару включає в себе надання усіх правничих послуг без обмеження їх кількості та тривалості та розподіляється таким чином: 1) 7000,00 грн. - за надання усіх послуг з представництва клієнта в суді першої інстанції та пов`язаних з такими; 2) 5000,00 грн. - за надання усіх послуг з представництва клієнта в суді апеляційної інстанції та пов`язаних з такими; 3) 3000,00 грн. - за надання усіх послуг з представництва клієнта в суді касаційної інстанції та пов`язаних з такими. Відповідно до п.2.1.2. договору факт надання правничої допомоги (послуг) клієнту підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг. До заяви додано акт №4 від 24.05.2021 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020, підписаний Адвокатським Бюро Володимира Левковича та ОСОБА_1 як замовником (клієнтом), відповідно до якого замовник прийняв послуги, а саме 07.05.2021 - написання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, 11.05.2021 - ознайомлення з матеріалами справи, 20.05.2021 - написання та подання відзиву на апеляційну скаргу. Заявлений розмір судових витрат колегія суддів вважає співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, предметом позову та значенням справи для сторони. Апелянт (позивач) заперечень щодо стягнення судових витрат на користь відповідача суду не надав. Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Враховуючи наведене, а також те, що за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 у справі №914/4160/14(914/2460/20) за позовом ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн., колегія суддів вважає, що заява відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а відтак судові витрати відповідача ОСОБА_1 в розмірі 5000,00 грн. слід покласти на скаржника - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» №186 від 08.04.2021 (вх.№01-05/1253/21 від 12.04.2021) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 у справі №914/4160/14(914/2460/20) - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул. Фабрична, 4, ідентифікаційний код 00278801) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено 16.08.2021. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Мирутенко О.Л.