Постанова Донецький апеляційний суд № 243/2905/21

Єдиний унікальний номер 243/2905/21 Номер провадження 22-ц/804/2225/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2021 року м.Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Кішкіної І.В., суддів: Азевича В.Б., Гапонова А.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 243/2905/21 за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2021 року (суддя Пронін С.Г., повний текст рішення складено 22 червня 2021 року), в с т а н о в и в : 28 березня 2021 року акціонерне товариство «Акцент-Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «Акцент-Банк» та підписав заяву б/н від 16 лютого 2018 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https:// a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 23 грудня 2020 року утворилася заборгованість у сумі 19170,41 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 15524,38 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 3646,03 грн. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 19170,41 грн. та судові витрати у справі. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 лютого 2018 року в сумі 15524,38 грн. та судовий збір у сумі 1838,24 грн. В іншій частині позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач АТ «Акцент-Банк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та задовольнити вимоги банку в цій частині. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Вважає посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином необґрунтованим, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, зокрема строки і процентна ставка. При цьому, паспорт продукту підписано боржником. Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Позивачем рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 16 лютого 2018 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредитні кошти шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 16 лютого 2018 року станом на 23 грудня 2020 року становить: заборгованість за кредитом 15524,38 грн., заборгованість за відсотками 3646,03 грн., всього 19170,41 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суми непогашеної заборгованості за кредитом від 16 лютого 2018 року в сумі 15524,38 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів, суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру процентів, порядку користування кредитними коштами. При цьому, суд першої інстанції посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 4-131цс19. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення процентів з огляду на наступне. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. До анкети-заяви позивач додав Витяг з користування кредитною карткою «Універсальна», копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті: www.a-bank.com.ua. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Дійсно в підписаній відповідачем анкеті-заяві процента ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 лютого 2018 року, посилався на Витяг з користування кредитною карткою «Універсальна» та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, тому висновки суду першої інстанції відносно Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» є правильним. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи є підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому також визначені, у тому числі: основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, інформація щодо штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків. Згідно з цим паспортом споживчого кредиту базова процентна ставка складає 3,9% (46,8% річних). Зазначене відповідає розрахунку заборгованості за договором від 16 лютого 2018 року, укладеному між банком та позичальником, станом на 23 грудня 2020 року. Враховуючи викладене, суд у порушення вимог статей 81 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20. Щодо підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем до суду першої інстанції відповідає вимогам закону за формою та за змістом, а тому може вважатися належним доказом на підтвердження позиції банку, оскільки містить відомості про обраний відповідачем тип кредитування та умови щодо типу та розміру процентної ставки за користування кредитом і порядку нарахування штрафів. В паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, що відповідає стандартизованій формі паспорту споживчого кредиту згідно Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи зазначене, апеляційний суд виходить з того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3646,03 грн., а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити. В частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н в сумі 15524,38 грн. не оскаржується. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи зазначене, з відповідача необхідно стягнути на користь АТ «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 2270 грн., та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 3405 грн., що становить загальну суму 5675 грн. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення процентів скасувати, в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 3646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17 серпня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич А.В. Гапонов