Ухвала КЦС ВС № 562/2550/19

Ухвала 16 серпня 2021 року м. Київ справа № 562/2550/19 провадження № 61-5996ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Здолбунівського районного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгенівни, Акціонерного товариства «Полтава-банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно, ВСТАНОВИВ: 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявниця у касаційній скарзі не вказала підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі заявниця посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, проте не конкретизувала підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року, заявниця не зазначила яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування цих висновків. Указані недоліки змісту касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання відкриття касаційного провадження. Тому заявниці необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням конкретних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , на рішення Здолбунівського районного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко