Ухвала КЦС ВС № 755/264/19

Ухвала 9 квітня 2021 року м. Київ справа № 755/264/19 провадження № 61-4811ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ніколіци Валентини Федорівни, Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві, Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві, державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради Донського Ярослава Сергійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Транзит», служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання права власності, визнання недійсними договорів факторингу, договору відступлення прав за договором іпотеки, договору купівлі-продажу, визнання договору іпотеки припиненим, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: 2 квітня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року, повний текст якої складено 12 березня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи про порушення норм процесуального права. Також підставою касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року заявник визначає відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Проте заявник не вказує, щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок. Узагальнене посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не свідчить про визначення конкретних підстав, на яких подається касаційна скарга. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. За таких обставин ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко