Ухвала КАС ВС № 340/4046/20

УХВАЛА 16 серпня 2021 року Київ справа №340/4046/20 адміністративне провадження №К/9901/28797/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Уханенка С.А., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №340/4046/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: 05 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв`язку 03.08.2021). У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на його користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 131104,26 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 131104,26 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акту. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Оскаржуючи вказані судові рішення, скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пунктах 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Оскаржуючи судові рішення з підстав, визначених п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.11.2018 у справі №686/1746/17, а саме стосовно того, що недоотриманий розмір заробітної плати та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати не може вважатись збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України. Також скаржник вказує що судами під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду у справах №804/3790/17, №814/1274/17, №820/2462/17 щодо відсутності ретроспективної дії рішень Конституційного Суду України. Відповідач зазначає про те, що у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 положення ч.ч.1,3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції Закону №553-ІХ) були чинними і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 не містить положень щодо поширення його дії на правовідносини, які виникли до прийняття вказаного рішення. Так, предметом розгляду у вказаних справах були заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, як підставу передбачену пунктом 1 частиною п`ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Посилаючись на наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно стягнення з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, завданої правовим актом, визнаним неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі №10-р/2020. Таким чином, відповідач у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення підлягають перегляду в касаційному порядку. Враховуючи викладене, Суд вважає, що вказані обставини підлягають перевірці, а тому наявні обставини для відкриття касаційного провадження у вказаній справі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог частини четвертої статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Скаржник надав клопотання про відстрочення суми судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке обґрунтовано тим, що скаржник є бюджетною установою та у нього відсутні кошти для сплати судового збору, що підтверджується відповідною довідкою від 29.07.2021. Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Розглянувши вказане клопотання скаржника, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в його задоволенні, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору, не є вказане й підставою для відстрочення сплати судового збору. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01). У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакцій, чинній на момент подання позивачем позовної заяви), розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2020 року в розмірі 2102,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2622,09 грн (131104,26 * 1%)*200%. Згідно із частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначені недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом сплати судового збору на реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030102; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку отримувача UA 288999980313151207000026007; Код класифікації доходів бюджету: 22030102; Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055); Призначення платежу*: __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Керуючись статтями 329, частиною другою, третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №340/4046/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді С.А. Уханенко Н.В. Шевцова