Постанова 4854 № 400/5311/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5311/20 Категорія:112030000 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 26.02.2021 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі ДПСП ОМР), про: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в 2020 році відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-ХІV від 25 грудня 1998 року, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що перебуває на обліку як учасник бойових дій, а тому відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі Закон №3551-XII), має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Проте на порушення вимог цього Закону відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №112), на підставі п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України. Водночас у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ст. 12 Закону №3551-XII. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивачу виплачено відповідно до Постанова №112. Після прийняття 27 лютого 2020 року Конституційним Судом України рішення №3-р/2020 (яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування) Кабінетом Міністрів України не внесено зміни до чинного законодавства стосовно перерахунку зазначеної допомоги. Також відповідач зазначив, що належним способом захисту прав позивача буде стягнення недоплаченої частини допомоги, яка буде виплачуватися відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДПСП ОМР про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПСП ОМР (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, ідентифікаційний код 36290160) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в 2020 році відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-ХІV від 25 грудня 1998 року, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано ДПСП ОМР (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, ідентифікаційний код 36290160) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги. В апеляційній скарзі ДПСП ОМР ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, була здійснена відповідно до Постанови №112 у розмірі 1 390 грн. Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом не конституційними. Враховуючи те, що спірна допомога за 2020 рік нарахована та виплачена позивачу в розмірі 1 390 грн., відповідно до вищевказаних положень законодавства, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. ДПСП ОМР наголошує на тому, що розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників та зауважує, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. ОСОБА_1 не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПСП ОМР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 01 лютого 2016 року. ДПСП ОМР виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році проводилася на підставі Постанови №112 у розмірі 1 390 грн. 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного суду України №3-р/2020 у справі 1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.26 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" БК України в частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, норма Закону, яка делегувала відповідні повноваження Кабінету Міністрів України, щодо визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня, втратила чинність з 27 лютого 2020 року. Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Вважаючи правомірною вимогу позивача про наявність у нього права отримати разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, а саме в сумі 8 190 грн., суд керувався рішенням Конституційного Суд України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 за змістом якого є неконституційним окреме положення п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Поряд з цим, суд вказав, що саме з 27 лютого 2020 року, дати винесення Конституційним Судом України рішення у справі №3-р/2020, позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб, що є учасниками бойових дій - п`ять мінімальних пенсій за віком. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.ст. 24, 46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пп.5 п.63 розділу І Закону України "Про внесення змін до БК України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, які регулюють спірні правовідносини. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до вимог ч.3 ст. 290 КАС України - при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. 29 вересня 2020 року Верховний Суд за наслідками розгляду зразкової справи №440/2722/20 постановив рішення (залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року). Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що спірні правовідносини у зразковій справі №440/2722/20 та у даній справі регулюються одними і тими ж нормативно-правовими актами та витікають із аналогічних дій суб`єкта владних повноважень. З урахуванням наведеного, колегія суддів обґрунтовує свою правову позицію висновками Верховного Суду, які викладені у рішення прийнятому за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон №3551-XII). Відповідно до ст. 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Підпунктом "б" пп.1 п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) згадану вище норму права викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп."б" пп. 1 п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI. В подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до БК України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів БК України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення п.26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII не застосовуються, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення ст. 12 Закону №3551-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки у 2020 році позивачу разову грошову допомогу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 12 Закону №3551-XII, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримання такої допомоги у меншому розмірі порушує права позивача. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, на які посилається апелянт, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. При цьому, вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 05 травня для осіб учасникам бойових у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат згідно вимог ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.