Постанова 4875 № 913/92/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" серпня 2021 р. Справа № 913/92/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М., за участю представників, від: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" - Зубенко В.М., посвідчення №5036 від 25 квітня 2018 року, довіреність №96 від 18 січня 2021 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (вх. №1946 Л/1) та апеляційну скаргу Фермерського господарства "РИСК" (вх. №1974 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі № 913/92/21, за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС", м. Київ до Фермерського господарства "РИСК", с.Невське, Кремінський район Луганської області; про стягнення 7 021 288,00 грн; за зустрічним позовом Фермерського господарства "РИСК", с.Невськ, Кремінський район Луганської області; до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС", м. Київ; про визнання недійсним договору,- ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (далі ТОВ "АГРЕКС" звернулось з позовною заявою до Фермерського господарства "РИСК" (далі ФГ "РИСК") з позовною вимогою про стягнення: -штрафу за не поставку товару, відповідно до п.6.2 договору, в розмірі 761 250,00 грн; -штрафу за несвоєчасне повернення передоплати, відповідно до п.6.3 договору, в розмірі 1 522 500,00 грн; -компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн; -збитки за додаткові витрати на закупівлю товару в третіх осіб в розмірі 4 675 000,00 грн, з підстав неналежного виконання ФГ "РИСК" умов договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083. ФГ "РИСК" звернулось з зустрічним позовом до ТОВ "АГРЕКС" про визнання недійсним договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікації від 05 серпня 2020 року №1: -укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою; -укладено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Рішенням Господарського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі №913/92/21 позов ТОВ "АГРЕКС" до ФГ "РИСК" задоволено частково; стягнуто з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "АГРЕКС" штраф в сумі 761 250,00 грн за непоставку товару, штраф в сумі 1 522 500,00 грн за несвоєчасне повернення передоплати, компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн, судовий збір в сумі 35194,32 грн; в решті вимог за первісним позовом відмовлено; в задоволенні позову ФГ "РИСК" до ТОВ "АГРЕКС" про визнання недійсним договору поставки від 05 серпня 2020 №2083 відмовлено повністю; судові витрати за зустрічним позовом покладено на ФГ "РИСК". Задовольняючи частково первісні позовні вимоги суд першої інстанції встановив неналежне виконання ФГ "РИСК" умов договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та наявність підстав для нарахування наслідків невиконання постачальником договірних зобов`язань. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків в розмірі 4675 000,00 грн місцевий господарський суд вказав про недоведення ТОВ "АГРЕКС" наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою Фермерського господарства "РИСК" (непоставки соняшника), необхідністю для ТОВ "АГРЕКС" укладення договору на купівлю насіння соняшника у іншого постачальника та завданою шкодою на суму 4675000, 00 грн, що є коштами, витраченими ТОВ "АГРЕКС" на придбання насіння соняшника у ПП "ВЛАДАР". Мотивуючи рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Господарський суд Луганської області зазначив, що оспорюваний договір укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" уповноваженою особою з повним обсягом цивільної дієздатності. ТОВ "АГРЕКС" з відповідним рішенням в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення з ФГ "РИСК" збитків в розмірі 4675 000,00 грн не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у відповідній частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; в решті рішення залишити без змін. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що ТОВ "АГРЕКС" було вимушено укласти з ПП "ВЛАДАР" договір поставки №2276 від 24 листопада 2020 року та специфікацію № 1 до нього, на закупівлю 500,00 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн у зв`язку з невиконанням ФГ "РИСК" умов договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року. У зв`язку з цим акцентує увагу на існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою ФГ "РИСК" (непоставки соняшника), необхідністю для ТОВ "АГРЕКС" укладення договору на купівлю насіння соняшника у іншого постачальника та завданою шкодою на суму 4675000,00 грн, що є коштами, витраченими ТОВ "АГРЕКС" на придбання соняшника у ПП "ВЛАДАР", як підстави для стягнення з ФГ "РИСК" збитків у відповідному розмірі. ФГ "РИСК" з відповідним рішенням суду в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у відповідних частинах скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позову. В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує: 1)про незаконність застосування до нього штрафних санкцій за непоставку товару в розмірі 15% від вартості несвоєчасної поставки товарів відповідно до п.6.2. договору, оскільки вважає, що одночасне стягнення двох штрафів з учасника господарських відносин (5 % за порушення строків поставки товарів до 10 днів, та 10% за порушення строків поставки товарів більше 10 днів), за одне порушення господарське зобов`язання за договором, суперечить статті 61 Конституції України. 2)про незаконність застосування штрафу у розмірі 30% від вартості не поставленого товару за несвоєчасне повернення позивачу передоплати та не сплати компенсації, передбаченої пунктом 6.3 договору, оскільки: -така вимога чітко не висувалась постачальником, -замовник мав скрутне фінансове становище, яке тягло за собою загрозу банкрутства суб`єкта господарювання, через що відповідач не мав змоги вчасно повернути передоплату. 3)що ТОВ "АГРЕКС" заявлено надмірно великі штрафні санкції, у зв`язку з чим наявні правові підстави для їх зменшення; наявні підстави для розстрочення судового рішення; 4)про незаконність стягнення з нього передбаченої пунктом 6.3 договору компенсації різниці між гривнею та доларом в еквіваленті вартості товару на момент отримання та повернення передплати, оскільки договір поставки та специфікація до нього, не містить умов визначення ціни та вартості товару в іноземній валюті. 5)що оспорюваний договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікацію від 05 серпня 2020 року №1 укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою, а відтак останній є недійсним. 6)що оспорюваний договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікацію від 05 серпня 2020 року №1 укладено фермерським господарством під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а відтак останній є недійсним. 7)довіреність від 05 серпня 2020 року №88, видана ТОВ "АГРЕКС" на ім`я виконавчого директора Нагорної Н.В. є недійсною з огляду на її підписання неналежною особою. Детально рух у справі №913/92/21 на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року у справі №913/92/21 об`єднано розгляд апеляційної скарги ТОВ "АГРЕКС" та апеляційної скарги ФГ "РИСК" в одне апеляційне провадження; розгляд справи відкладено на 11 серпня 2021 року о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. 28 липня 2021 року від ФГ "РИСК" надійшли письмові пояснення (вх.№8628). 29 липня 2021 року від ФГ "РИСК" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "АГРЕКС", в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "АГРЕКС". 04 серпня 2021 року від ТОВ "АГРЕКС" надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ "РИСК", в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФГ "РИСК". На початку судового засідання колегія суддів встановила надходження 11 серпня 2021 року від представника ФГ "РИСК" клопотання про відкладення розгляду (вх.№9231) задля надання стороні можливості реалізувати право на подання заперечень на відзив ТОВ "АГРЕКС", ураховуючи отримання останнього 09 серпня 2021 року. Частинами 11,12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів враховує, що явка сторін не визнавалась обов`язковою. При цьому, ФГ "РИСК" не було обмежено у праві висловити заперечення на відзив ТОВ "АГРЕКС" в ході розгляду справи під судового засідання. Відповідно до норм ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Ураховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання представника ФГ "РИСК" про відкладення розгляду (вх.№9231) Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору. Між ТОВ "АГРЕКС" (покупець) та ФГ "РИСК" (постачальник) укладено договір поставки від 05 серпня 2020 року № 2083, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в строк до 30 жовтня 2020 року, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року на умовах договору. Згідно до п. 2.1. договору кількість товару, що має бути поставлена постачальником покупцю за цим договором, обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (п. 3.3. Договору). Термін поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях (п.4.2. договору). Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем (п.4.3. договору). Між сторонами договору складено специфікацію від 05 серпня 2020 № 1, відповідно до якої ФГ "РИСК" зобов`язалось поставити 500,00 тон соняшника, +/- 10% на умовах поставки DAP склади ТОВ "Сватівська олія" по ціні 10 150,00 грн за 1 т, на загальну суму 5075 000,00 грн в строк до 30 жовтня 2020 року, а ТОВ "АГРЕКС" зобов`язалось сплатити товар на умовах: 50% вартості товару в сумі 2 537 500,00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання сторонами цієї специфікації, остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше отримання покупцем квитанцій про реєстрацію податкових накладних та інших документів, обумовлених в п.4.6 договору. На виконання умов специфікації від 05 серпня 2020 року № 1 покупцем 05 серпня 2020 року сплачено на поточний рахунок постачальника 2 537 500,00 грн, що становить 50 % вартості товару та підтверджується платіжним дорученням від 06 серпня 2020 року №7680 на суму 2 537 500,00 грн. Звертаючись з позовною заявою ТОВ "АГРЕКС" зазначає, що ФГ "РИСК", всупереч домовленості, не поставлено 500,00 тон соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн в строк до 30 жовтня 2020 року. Вимогою від 10 листопада 2020 №1-573 покупець просив постачальника: -негайно здійснити поставку насіння соняшника врожаю 2020 року на загальну суму 5 075 000,00 грн в кількості 500,00 тон соняшника на умовах, передбачених спірним договором та специфікацією; -негайно повернути ТОВ "АГРЕКС" передоплату в сумі 2 537 500,00 грн; -негайно сплатити ТОВ "АГРЕКС" компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати у відповідності до п.6.3. договору; -в строк до 16 листопада 2020 року сплатити "АГРЕКС" штраф, передбачений п. 6.3. договору в сумі 837 375,00 грн. ФГ "РИСК" отримало вимогу 24 листопада 2020 року, але залишило вимогу без виконання в будь-якій частині. У зв`язку з неналежним виконанням ФГ "РИСК" умов договору ТОВ "АГРЕКС" просить у судовому порядку стягнути з постачальника: -штраф за не поставку товару, відповідно до п.6.2 договору, в розмірі 761 250,00 грн; -штраф за несвоєчасне повернення передоплати, відповідно до п.6.3 договору, в розмірі 1 522 500,00 грн; -компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн; -збитки за додаткові витрати на закупівлю товару в третіх осіб в розмірі 4 675 000,00 грн. Поряд з цим ФГ "РИСК" вказує, що договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікацію від 05 серпня 2020 року №1 укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою. За позицією ФГ "РИСК", договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083 було також укладено під впливом тяжких для нього обставин, що створювали загрозу неможливості закінчити роботи по збиранню врожаю і його втрати. У зв`язку з чим ФГ "РИСК" вказує, що при укладенні спірного договору, воно не діяло вільно та уклало вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки на час укладання угоди мало скрутне становище і потребувало фінансової підтримки. У звязку з цим ФГ "РИСК" просить суд, відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України визнати недійсним договір поставки від 05 серпня 2020 року №2083. Виходячи з того, що питання дійсності правочину має ключове значення для розгляду даної справи, колегія суддів надає першочергово правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині зустрічного позову. З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2020 року між ТОВ "АГРЕКС" (покупець) та ФГ "РИСК" (постачальник) укладено договір поставки № 2083 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в строк до 30 жовтня 2020 року, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року на умовах договору. ФГ "РИСК" вказує про недійсність даного договору оскільки правочин укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності - виконавчим директором Нагорною Наталією Віталіївною, яка діяла на підставі довіреності від 23 червня 2020 року №88, виданої генеральним директором. ФГ "РИСК" стверджує про перевищення генеральним директором ТОВ "АГРЕКС" своїх повноважень самим фактом видачі довіреності виконавчому директору, адже така посада, як виконавчий директор, статутом товариства не встановлена. Крім того, ФГ "РИСК" наголошує, що спірний договір було ним укладено під впливом тяжких обставин, що створювали загрозу неможливості закінчити роботи по збиранню врожаю і його втрати. У зв`язку з чим, фермерське господарство не діяло вільно та уклало вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, уклало вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки на час укладання угоди мало скрутне становище і потребувало фінансової підтримки. Аналогічні аргументи викладені ФГ "РИСК" в обґрунтуванні апеляційної скарги. Колегія суддів визнає необґрунтованими твердження ФГ "РИСК" про підписання оспорюваного договору від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженим представником з огляду на таке. Відповідно до тексту договору поставки №2083 від 05 серпня 2020 року з боку ТОВ "АГРЕКС" договір підписано виконавчим директором Нагорною Н.В. на підставі довіреності № 88 від 23 червня 2020 року . Згідно до пунктів 5.20, 5.21,5.22 статуту ТОВ "АГРЕКС", в редакції від 28 жовтня 2015 року, яка діяла на дату видачі довіреності № 88 від 23 червня 2020 року, генеральний директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, укладає будь які договори угоди та правочини, без довіреності представляє товариство перед всіма юридичними та фізичними особами. За змістом пункту 5.24 статуту ТОВ "АГРЕКС" (в редакції від 28 жовтня 2015 року) генеральний директор товариства підписує довіреності на дії від імені товариства. Відповідно до пп. 3 пункту 2.2.7 статуту ТОВ "АГРЕКС" (в редакції від 03 жовтня 2020 року) генеральний директор має право вчиняти на загальну суму не більше десяти мільйонів гривень за кожним окремим правочином. З матеріалів справи вбачається, що керуючись пунктами 5.20, 5.21, 5.22, 5.24 статуту ТОВ "АГРЕКС" генеральним директором ТОВ "АГРЕКС" Горбаньовим М.І. видано довіреність № 88 від 23 червня 2020 року виконавчому директору Нагорній Н.В. Відповідно до довіреності № 88 від 23 червня 2020 року Нагорна Н.В, має право представляти інтереси ТОВ "АГРЕКС" у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами на суму без обмежень, з питань поточної діяльності Товариства, зокрема правом підписувати договори, контракти, угоди (далі-правочини), специфікації та додаткові угоди (акти) до зазначених правочинів. Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Необхідною умовою здійснення юридичних дій представниками є наділення їх певним обсягом повноважень. Повноваження - це суб`єктивні права представника на здійснення правомірних юридичних дій від імені особи, яку представляють. Повноваження представника встановлюються особою, які представляють, законом, актом органу юридичної особи тощо. Відповідно до змісту статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно до приписів статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа. Отже, на підставі довіреності № 88 від 23 червня 2020 року ТОВ "АГРЕКС" уповноважено фізичну особу Нагорну Н.В. на вчинення правочинів від імені товариства без будь яких цінових обмежень. Відтак, фізична особа Нагорна Н.В. мала повний обсяг цивільної дієздатності на укладення від імені ТОВ "АГРЕКС" договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікації до нього, за визначеною сторонами ціною. З приводу аргументів ФГ "РИСК" стосовно потенційної недійсності довіреності № 88 від 23 червня 2020 року з підстав підписання неналежною особою варто зазначити таке. За змістом статті 244 Цивільного кодексу України довіреність не є правовстановлюючим документом, а є одностороннім правочином та може бути визнана недійсною лише за вимогою тієї особи, від інтересів якої вчинявся правочин. У даному випадку дії виконавчого директора Нагорної Н.В. за довіреністю здійснювались в інтересах довірителя - ТОВ "АГРЕКС", з боку якого не ставиться питання недійсності даного правочину, що виключає необхідність дослідження відповідної обставини. Той факт, що в статуті ТОВ "АГРЕКС" в редакції від 28 жовтня 2015 року, яка діяла на день видачі довіреності Нагорній Н.В. , не відображено повноважень та посади виконавчого директора, ніяким чином не підтверджує недійсності договору і не підтверджує порушення прав ФГ "РИСК" в результаті укладення договору. Згідно до пункту 5.19, пункту 2.10 статуту ТОВ "АГРЕКС" від 28 жовтня 2015 року генеральний директор ТОВ "АГРЕКС" мав повноваження на видачу довіреності робітнику зі штатного розкладу товариства для укладення угоди ціною до 6500000,00 грн з отриманням попереднього погодження для укладання такого правочину від дирекції товариства. Зазначений припис в статуті підприємства свідчить про колегіальне вирішення питань по укладанню угод ціною від 1000000,00 грн до 6500000,00 грн та для запобігання ризиків спричинення збитків в діяльності підприємства, а у разі настання негативних наслідків - такий припис є підставою для колегіальної відповідальності всіх директорів товариства перед загальними зборами учасників. Між тим, докази того, що дирекція ТОВ "АГРЕКС" заперечувала та/або заперечує дії генерального директора по видачі довіреності від 23 червня 2020 року №88 виконавчому директору Нагорній Н.В., в матеріалах справи відсутні. Про відсторонення генерального директора з займаної посади за видачу довіреності від 23 червня 2020 року №88 виконавчому директору Нагорній Н.В. або за спричинення збитків ТОВ"АГРЕКС" також не надано доказів. Вказане в сукупності свідчить про наявність у фізичної особи Нагорна Н.В. повного обсягу цивільної дієздатності на укладення від імені ТОВ "АГРЕКС" договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083 та специфікації до нього. Аргументи ФГ "РИСК", що договір поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року і специфікація № 1 від 05 серпня 2020 року вчинені під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах не відповідають дійсності з огляду на таке. ФГ "РИСК" стверджує, що уклало оспорювано угоду під впливом тяжкої обставини, яка полягала у скрутному матеріальному становищі. Частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самої особи, яка вчиняє правочин. Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 32 постанови Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 902/306/16, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Колегія суддів враховує відсутність доказів існування провадження щодо банкрутства ФГ "РИСК" як на момент укладення договору, так і на момент розгляду спору, або інших відомостей, які свідчать про повну неплатоспроможність юридичної особи. Вказане свідчить про недоведеність ФГ "РИСК" факту існування у нього при укладенні договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року тяжкої обставини, в розумінні вимог законодавства, яка зумовили укладення оспорюваного договору поставки. У зв`язку з чим відсутні правові передумови для застосування приписів статті 233 Цивільного кодексу України. Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, підписуючи оспорюваний договір поставки, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі и вимогам закону. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги зустрічного позову ФГ "РИСК" не доведені належними та допустимими доказами, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині первісного позову ТОВ "АГРЕКС" до ФГ "РИСК" суд апеляційної інстанції зазначає про таке. З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2020 року між ТОВ "АГРЕКС" (покупець) та ФГ "РИСК" (постачальник) укладено договір поставки № 2083 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в строк до 30 жовтня 2020 року, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року на умовах договору. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. Зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають з підстав закону або умов договору (стаття 173, стаття 193 Господарського кодексу України). У даному спорі правовідносини сторін врегульовані договором поставки від 05 серпня 2020 року №2083, який був чинним і обов`язковим для сторін під час його виконання. У статті 265 Господарського кодексу України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами статті 627, статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для сторін, що його уклали, і виникнення прав та обов`язків у сторін відбувається на підставі умов укладеного договору. Згідно до п. 2.1. договору кількість товару, що має бути поставлена постачальником покупцю за цим договором, обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (п. 3.3. Договору). Термін поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях (п.4.2. договору). Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем (п.4.3. договору). Відповідно до: -п. 6.7. договору штрафні санкції сплачуються винною стороною понад збитки в строк 5 днів з дати направлення письмової вимоги від сторони, яка відповідно до умов договору має право їх вимагати. -п. 7.1 договору при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини; -7.2 договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими -п. 7.3 договору у разі якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 2-х місяців договір підлягає розірванню за письмовою заявою будь-якої з сторін, при цьому сторони зобов`язані протягом 5-ти календарних днів провести повні взаєморозрахунки між собою, в тому числі здійснити повернення попередньої оплати на яку не був поставлений товар. Між сторонами договору складено специфікацію від 05 серпня 2020 року № 1, відповідно до якої ФГ "РИСК" зобов`язане поставити 500,00 тон соняшника, +/- 10% на умовах поставки DAP склади ТОВ "Сватівська олія" по ціні 10 150,00 грн за 1 тону, на загальну суму 5 075 000,00 грн в строк до 30 жовтня 2020 року, а ТОВ "АГРЕКС" зобов`язаний був сплатити товар на умовах: 50% вартості товару в сумі 2 537 500,00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання сторонами цієї специфікації, остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше отримання покупцем квитанцій про реєстрацію податкових накладних та інших документів, обумовлених в п.4.6 договору. Матеріалами справи належним чином підтверджено факт виконання ТОВ "АГРЕКС" умов договору поставки: сплати передоплати 50% вартості товару в сумі 2 537 500,00 грн згідно до умов договору та підтверджується платіжним дорученням від 06 серпня 2020 року №7680 на суму 2 537 500,00 грн. Поряд з цим, з наданих сторонами доказів вбачається, і не заперечується ФГ "РИСК", що постачальником не виконано умови договору поставки в частині постачання товару в обсязі 500,00 тон соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн у передбачений сторонами строк - до 30 жовтня 2020 року, товар не поставлено взагалі. У зв`язку з чим постачальник повернув ТОВ "АГРЕКС" передоплату в сумі 2 537 500,00 грн, двома платежами, що підтверджено платіжним дорученням від 05 січня 2021 року №15 на суму 2 029 999,20 грн та платіжним дорученням від 12 січня 2021 року №2013 на суму 507 500,80 грн. Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5 % від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару, і крім того відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, на строк понад 10 календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт не поставки постачальником товару покупцеві в обсязі 500,00 т соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн зі строком прострочення більш ніж на 10 днів, наявні підстави для застосування п.6.2. та стягнення з ФГ "РИСК" штрафу у розмірі 15 % від вартості непоставленого товару (5 % до 10 днів прострочення + 10 % після 10 днів прострочення поставки товару), що складає 761 250,00 грн. Твердження ФГ "РИСК", викладені в апеляційній скарзі, застосування двох видів штрафів у розмірі 5% та 10% в сумі 761 250,00 грн, порушує положення статті 61 Конституції України, статті 627 Цивільного кодексу України, 231 Господарського кодексу України є необґрунтованими ураховуючи таке. Стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення". Поряд з цим право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Можливість встановлення розміру штрафу в залежності від строків порушення зобов`язання передбачено частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість встановлення штрафу у різному розмірі за невиконання зобов`язання в залежності від строку прострочки, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд апеляційної інстанції наголошує, що договір не містить умов про подвійне притягнення до відповідальності у вигляді сплати штрафу, а встановлює розмір штрафу в залежності від строку прострочки виконання зобов`язання по поставці товару або за непоставку товару. З матеріалів справи вбачається, що ФГ "РИСК" отримало від ТОВ "АГРЕКС" письмову вимогу від 10 листопада 2020 року №1-573, в якій, в тому числі, заявлено про повернення передоплати в сумі 2537500,00 грн та компенсації різниці курсу валют за період користування грошима 24 листопада 2020 року, позаяк передоплату повернуло остаточним платежем лише 12 січня 2021 року. Відповідно до п. 6.3 договору поставки у разі прострочення поставки (не поставки) товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) днів, постачальник за письмовою вимогою покупця, зобов`язаний негайно, та у будь-якому випадку не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання такої письмової вимоги, повернути покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено товар. Також, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю в такому випадку компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такого повернення), та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується постачальником покупцю в гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати-такої компенсації. У разі не повернення покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю також штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого в строк товару. Матеріали справи не містять доказів сплати постачальником компенсації в порядку умов п.6.3 договору - пропорційно зміні курсу гривні до долару США за курсом НБУ в сумі 62538,00 грн за період неповернення передоплати - з 06 серпня 2020 року (день отримання грошей) до 12 січня 2021 року (остаточний платіж по поверненню передоплати), докази сплати штрафу за не поставку товару в сумі 761250,00 грн та штрафу в сумі 1522500,00 грн за неповернення передоплати після отримання вимоги. За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн та штрафу у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару в сумі 1 522 500,00 грн, за неповернення передоплати на вимогу покупця підтверджуються умовами договору поставки, обставинами правовідносин сторін спору та підлягають задоволенню з огляду на умови договору, фактичне виконання сторонами умов договору, приписи статті 230, статтей 265-267 Господарського кодексу України, статтей 530,629,549,693 Цивільного кодексу України. Твердження ФГ "РИСК", викладені в апеляційній скарзі, що стягнення компенсації різниці між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати у сумі 62 538,00 грн не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать статтям 524, 533 Цивільного кодексу України з таких підстав. Згідно із ч. 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Пунктом 6.3 Договору передбачено, що доларовий еквівалент вартості Товару визначається за офіційним курсом НБУ на момент здійснення передоплати та її повернення, чим передбачено грошовий еквівалент вартості Товару в іноземній валюті. Тобто, у п. 6.3 визначено грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, оскільки наведено формулу перерахунку зобов`язання в гривні до зобов`язання в іноземній валюті. Положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не містить заборони щодо самостійного визначення позивачем дати визначення грошового еквівалента іноземної валюти, встановленого Національним Банком України. Звертаючись з апеляційною скаргою ФГ "РИСК" вказує про відсутність підстав для нарахування компенсації та штрафу в розмірі 30 % від вартості поставленого в строк товару в порядку пункту 6.3 договору з огляду на відсутність чіткого звернення ТОВ "АГРЕКС" до ФГ "РИСК" з письмовою вимогою про повернення передоплати. Втім відповідне твердження не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2020 року ТОВ "АГРЕКС" направило на адресу ФГ "РИСК" вимогу за вих. №1-573, якою вимагало негайно повернути передоплату в сумі 2 537 000,00 грн (п. 2 вимоги); негайно сплатити компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати, та сплатити штраф, передбачений п. 6.3. договору (п. 3 вимоги). Вимога ТОВ "АГРЕКС" була отримана ФГ "РИСК" 24 листопада 2020 року, про що свідчить підпис голови фермерського господарства. Вказане свідчить про отримання ФГ "РИСК" вимоги щодо повернення передоплати в сумі 2 537 000,00 грн та сплатити компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати, та сплатити штраф, передбачений п. 6.3. договору, а відтак і обізнаність постачальника з приводу необхідності сплати відповідних сум. Одночасно ФГ "РИСК" стверджує, що невиконання ним зобов`язання з повернення передоплати спричинене незалежними від нього фактами, до яких відносить: світова пандемію коронавірусу, та впровадження карантину на території України, що зменшило попит на сільськогосподарську сировину, а також несприятливі погодні умови, що відносяться до обставин форс-мажору. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 через спалах у світі коронавірусу" з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні введений карантин. Тобто, на момент укладення Договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року ФГ "РИСК" було обізнано про введення карантину, тому ця обставина нє підлягає розгляду в контексті непередбачуваної. При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видає сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Отже, сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним доказом, ще підтверджує настання обставин непереборної сили. Проте з боку ФГ "РИСК" не надано сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження існування форс-мажорних обставин. До того, ж види господарської діяльності ФГ "РИСК" не належать до видів діяльності, що були повністю або частково обмежені у зв`язку з карантинними заходами. Оскільки ФГ "РИСК" не надано сертифікату оргово-промислової палати України стороною не доведено існування форс-мажорних обставин, як умови звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "АГРЕКС" компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн та штрафу в сумі 1 522 500,00 грн за несвоєчасне повернення передоплати відповідно до п.6.3. договору поставки від 05 серпня 2020 року №2083. Одночасно колегія суддів не вбачає правових підстав для зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання судового рішення щодо їх сплати. Так, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження доводів сторони про існування форс-мажорних обставин, про незадовільний фінансово-економічний та майновий стан ФГ "РИСК". Також суд приймає до уваги, що ФГ "РИСК", взагалі не виконало зобов`язань за договором, не виконало вимогу замовника про повернення передоплати і компенсації, а грошові кошти остаточно сплатило не на вимогу постачальника, а лише 12 січня 2021 року. Окрім цього ФГ "Риск" не зверталось до ТОВ "Агрекс" з пропозиціями про мирову угоду або про перенесення строків поставки товару, тощо. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для застосування норми статті 233 Господарського кодексу України до спірних правовідносин сторін у справі. Частиною 4 наведеної статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. У силу наведених приписів матеріального та процесуального законодавства, підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочки виконання рішення можуть бути виключні обставини. Проте ФГ "РИСК" не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що виключають можливість застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України. В той же час колегія суддів не погоджується з позицією Господарського суду Луганської області щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з ФГ "РИСК" на користь ТОВ "АГРЕКС" збитків за додаткові витрати на закупівлю товару в третіх осіб в розмірі 4 675 000,00 грн з огляду на таке. Звертаючись з відповідною позовною вимогою ТОВ "АГРЕКС" зазначає, що укладаючи договір поставки соняшнику від 05 серпня 2020 року № 2083, покупець мав намір отримати від постачальника 500,00 тон насіння соняшнику 2020 року по ціні 10 150,00 грн за тону та виробити з соняшника олію, яку потім покупець мав продати за ціною приблизно 667,0 - 865,0 доларів США за тону. Для реалізації свого наміру між TОB "АГРЕКС" та ТОВ "Сватівська олія" укладено договір від 21 серпня 2020 року переробки олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20, відповідно до умов п. 1.1 якого, ТОВ "АГРЕКС" (замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику (олійна сировина), а ТОВ "Сватівська олія" (переробник) зобов`язується надати послуги з переробки олійної сировини. Відповідно до умов п. 1.2 договору готовою продукцією, яка отримується в результаті переробки олійної сировини за цим договором, є олія соняшникова. Отриману за результатам переробки готову продукцію ТОВ "АГРЕКС" в подальшому мало намір продати іноземним компаніям або реалізувати на внутрішньому ринку. Як вказує ТОВ "АГРЕКС", вироблену готову продукцію (олію соняшникову) з давальницької сировини (соняшнику), підприємство мало наміри реалізувати на експорт, для чого в період з 23 квітня 2020 року по 09 вересня 2020 року було укладено зовнішньоекономічні контракти на поставку олії соняшникової з міжнародними компаніями Cargill International S.A., COFCO RESOURCES S.A., Giencore Agriculti B.V. Серед договорів на закупівлю сировини - соняшника був і договір від 05 серпня 2020 року № 2083, укладений з ФГ "РИСК", на поставку 500,00 тон соняшника. У зв`язку з тим, що постачальником не виконанні зобов`язання за договором в частині поставки покупцю 500,00 тон соняшника, покупець з метою виконання своїх зобов`язань за власними зовнішньоекономічними контрактами та з метою не застосування до нього штрафних санкцій, за власні кошти був змушений купувати соняшник у інших контрагентів. Як стверджує покупець, саме в цілях поповнити кількість сировини для передачі на виготовлення масла, ним було укладено договір поставки від 24 листопада 2020 року з ПП "ВЛАДАР" на закупівлю 500,00 тон соняшнику, але вже по набагато дорожчій ціні - не по 10150, 00 грн за тону, як домовлялись з ФГ "РИСК", а по 19 500,00 грн до 13 грудня 2020 року. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої господарської санкції як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає. Протиправна поведінка особи - це діяння, які насамперед порушують норму права й одночасно порушують суб`єктивне право іншої конкретної особи. У договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір. Колегією суддів встановлено невиконання ФГ "РИСК" умов договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року, у вигляді повної непоставки постачальником обумовленої продукції - 500,00 тон соняшника, +/- 10% на умовах поставки DAP склади ТОВ "Сватівська олія" по ціні 10 150,00 грн за 1 тону, на загальну суму 5 075 000,00 грн у строк до 30 жовтня 2020 року. Таким чином, протиправна поведінка ФГ "РИСК" полягає у незаконній бездіяльності постачальника, у вигляді невиконання умов договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року щодо поставки 500,00 тон насіння соняшнику за ціною 10 150,0 грн з ПДВ до 30 жовтня 2020 року. Вина у цивільному та господарському праві розглядається як неприйняття особою об`єктивно можливих заходів щодо усунення або недопущення негативних результатів своїх дій, що диктуються обставинами конкретної ситуації. За положеннями статті 218 Господарського кодексу України, підґрунтям господарсько-правової відповідальності є вчинення правопорушення у сфері господарювання, якщо учасник господарських відносин не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення такого правопорушення. ФГ "РИСК" не наведено жодних належних доказів відсутності власної вини у порушенні господарського зобов`язання, а також того, що таке невиконання було обумовлене обставинами, які не залежали від його волі. Оскільки ФГ "РИСК" не наведено доказів того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зп договором поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року, не доведено існування форс-мажорних обставин у невиконанні договірних зобов`язань, вбачається наявність вини у невиконанні постачальником зобов`язань щодо поставки замовникові 500,00 тон насіння соняшнику за ціною 10 150,0 грн з ПДВ до 30 жовтня 2020 року. Стосовно наявності збитків колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно до ч. 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. У даному випадку під збитками ТОВ "АГРЕКС" заявлено втрати, які сторона зазнала під час відновлення свого порушеного права, які полягають у різниці між витратами для закупки соняшнику за цінами, що були встановлені у договорі поставки з ФГ "РИСК", та цінами в листопаді 2020 року, за якими товариство вимушено було закупити товар у третіх осіб, у зв`язку з винним протиправним невиконанням ФГ "РИСК" умов договору поставки (непоставкою товару). Заявлений ТОВ "АГРЕКС" зміст втрат відповідає положенню ч. 2 статті 224 Господарського кодексу України. Досліджуючи дійсність розміру таких втрат суд апеляційної інстанції ураховує таке. З наявних доказів вбачається, що ТОВ "АГРЕКС" закуповує соняшник у різних постачальників і передає його ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" (в якому ТОВ "АГРЕКС" володіє 100% корпоративних прав), за договором про переробку сировини на давальницьких умовах. 21 серпня 2020 року ТОВ "АГРЕКС" укладено з ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" (код 25368994) договір переробки олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20. Відповідно до умов: -п. 1.1 цього Договору, ТОВ "АГРЕКС" (замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику (олійна сировина), а ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" (переробник) зобов`язується надати послуги з переробки олійної сировини. -п. 1.2 Договору, готовою продукцією, яка отримується в результаті переробки Олійної сировини за цим договором - є олія соняшникова. Отриману за результатам переробки готову продукцію ТОВ "АГРЕКС" в подальшому реалізовує на експорт іноземним компаніям - покупцям або реалізує на внутрішньому ринку. З наданих ТОВ "АГРЕКС" доказів вбачається, що товариство у період з 23 квітня 2020 року по 09 вересня 2020 року уклало зовнішньоекономічні контракти на поставку олії соняшникової з міжнародними компаніями з відстрочкою поставки у різні періоди восени 2021 року. Серед договорів на закупівлю соняшнику був і договір поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року. При укладенні контрактів на закупівлю сировини та зовнішньоекономічних контрактів на продаж готової продукції ТОВ "АГРЕКС" визначало ціни та розраховувало господарські операції виходячи з поточних цін на сировину - соняшнику та відповідну ціну на готову продукцію - олію. Також, ТОВ "АГРЕКС" укладало договори на продаж олії соняшникової, у тій кількості, яку планував отримати із законтрактованого об`єму соняшника, рахуючи із укладених договорів на купівлю (поставку) соняшнику. ТОВ "АГРЕКС", з метою виконання зобов`язань за власними зовнішньоекономічними контрактами та не застосування за ними штрафних санкцій, за власні кошти додатково закупило в інших постачальників насіння соняшнику, замість не поставленого соняшнику ФГ "РИСК", за цінами, які склалися в листопаді 2020 року. Так, ТОВ "АГРЕКС" уклало з ПП "ВЛАДАР" договір поставки № 2276 від 24 листопада 2020 року та специфікацію № 1 до нього, на закупівлю 500,0 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн. Різниця в ціні за 500,00 тон соняшнику в порівнянні з ціною за угодою з ФГ "РИСК" складає 4 675 000,00 грн. Факт додаткових витрат ТОВ "АГРЕКС" на закупівлю соняшнику підтверджується, платіжними дорученнями та видатковими накладними до вищенаведеного правочину. Відповідно до цінової довідки № 40-С від 30 листопада 2020 року Луганської регіональної торгово-промислової палати, складеного на замовлення ТОВ "АГРЕКС", згідно якого проаналізувавши сільськогосподарський ринок України та Луганської області з використанням інформації, отриманої від виробників, трейдерів та інформації з інших відкритих джерел, а саме: ТОВ "СП "НІБУЛОН", ТОВ "СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", інформації з мережі Інтернет, майданчиків "Триполье", "Агротендер" та інших відкритих джерел, експертом надана цінова інформація про середню ринкову вартість на насіння соняшника станом, на 30 листопада 2020 року, яка склала 18 875,00 гривень. ТОВ "АГРЕКС" на підтвердження розміру збитків отримало додатково цінову довідку № 2-С від 11.01.2021 Луганської регіональної торгово-промислової палати, складену на замовлення ТОВ "АГРЕКС". Ураховуючи наведене колегія суддів вважає доведеним: 1)укладення угоди ТОВ "АГРЕКС" з ПП "ВЛАДАР" на закупівлю 500,00 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн за одну тонну як сировини для подальшого виготовлення олії та транспортування міжнародним компаніям; 2)різницю в ціні за угодою з ПП "ВЛАДАР" на закупівлю 500,00 тон соняшнику в порівнянні з ціною за угодою з ФГ "РИСК" в розмірі 4 675 000,00 грн. Зазначене підтверджує доведення ТОВ "АГРЕКС" існування збитків, як втрат, які сторона зазнала під час відновлення свого порушеного права, які полягають у різниці між витратами для закупівлі насіння соняшнику за цінами, що були встановлені у договорі поставки з ФГ "РИСК", та цінами в листопаді 2020 року, у розмірі 4 675 000,00 грн. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відмовляючи в задоволенні позову у відповідній частині що ТОВ "АГРЕКС" не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою ФГ "РИСК" (непоставки соняшника), необхідністю для ТОВ "АГРЕКС" укладення договору на купівлю насіння соняшника у іншого постачальника та завданою шкодою на суму 4675000, 00 грн, що є грошовими коштами, витраченими ТОВ "АГРЕКС" на придбання соняшника у ПП "ВЛАДАР". Відповідний висновок мотивований тим, що укладений з ПП "ВЛАДАР" договір та видаткові накладні не свідчать, що товар за цим договором закупався у підприємства саме через невиконання ФГ "РИСК" зобов`язань по поставці товару; відсутні посилання в договорі з ПП "ВЛАДАР" про те, що він укладений саме з метою запобігання порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за зовнішньоекономічними або іншими контрактами. Втім колегія суддів не погоджується з такими твердженнями суду та зазначає про таке. Варто наголосити, що реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи. Матеріалами справи підтверджується невиконання ФГ "РИСК" умов Договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року щодо поставки 500,00 тон насіння соняшнику за ціною 10 150,00 грн з ПДВ до 30 жовтня 2020 року. При цьому укладення ТОВ "АГРЕКС" з ПП "ВЛАДАР" договору поставки на закупівлю 500,00 тон насіння соняшнику за ціною 19 500,00 грн відбулось 24 листопада 2020 року, тобто після закінчення строку виконання зобов`язань ФГ "РИСК" за договором поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року та з`ясування позиції постачальника щодо виконання умов договору. Колегія суддів враховує : 1)що укладений ТОВ "АГРЕКС" з ПП "ВЛАДАР" договір поставки №2276 від 24 листопада 2020 року та Специфікація № 1 до нього, на закупівлю 500,0 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн не визнано у судовому порядку недійсним, а отже останній є дійсним та створює правові наслідки для його сторін. 2)специфіку ведення господарської діяльності в сфері закупівлі сільськогосподарської продукції, яка передбачає укладення відповідного характеру угод у період її продажу фермерськими господарствами по ринковій незавищеній вартості, тобто до моменту повного збору врожаю. Укладення договору поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року після його повного збору в період "найвищої" цінової політики є економічно необґрунтованим, не відповідає логікі ведення підприємницької діяльності. Вказані випадки, на переконання суду апеляційної інстанції, мають місця у разі існування нагальної необхідності укладення таких правочинів. Ураховуючи, що у ТОВ "АГРЕКС" існували зобов`язання з поставки олії соняшника міжнародним компаніям: Cargill International S.A., COFCO RESOURCES S.A.,Glencore Agriculture B.V. за рахунок врожаю насіння соняшника 2020 року, доводи товариства стосовно вимушеності знаходження нового постачальника насіння врожаю та укладення договору з новим постачальником на визначених ним умовах після виявлення невиконання ФГ "РИСК" договірних зобов`язань є обгрунтованими. У зв`язку з цим, на переконання суду, матеріалами справи підтверджується, що укладення ТОВ "АГРЕКС" з ПП "ВЛАДАР" договору поставки №2276 від 24 листопада 2020 року та специфікація № 1 до нього, на закупівлю 500,00 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн зумовлено невиконанням ФГ "РИСК" умов договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року. Аргументи суду щодо невизначеності ТОВ "АГРЕКС" у тексті договору поставки №2276 від 24 листопада 2020 року та специфікації № 1 застерження про їх укладення як результату порушення ФГ "РИСК" умов договору поставки №2083 від 05 серпня 2020 року є проявом надмірного формалізму та не відповідають вимогам законодавства та практиці ведення господарської діяльності. Так, приписи законодавства не передбачають обов`язку особи зазначати таку умову при укладенні правочину за відповідних обставин. Більш того, за умови існування бажання особи викласти таке застереження в тексті угоди, останнє не підлягає практичному застосуванню, оскільки договір має чітку форму побудови (умови договору) та не передбачає зазначення сторонами мотивів (причин) його укладення. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про доведення ТОВ "АГРЕКС" обставини укладення з ПП "ВЛАДАР" договору поставки №2276 від 24 листопада 2020 року та специфікації №1 до нього, на закупівлю 500,00 тон соняшнику за ціною 19 500,00 грн внаслідок невиконання ФГ "РИСК" умов договору поставки № 2083 від 05 серпня 2020 року. Вказане свідчить про наявність причинно наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ФГ "РИСК" та завданою шкодою. Виходячи із вищезазначеного колегія суддів вказує про доведення ТОВ "АГРЕКС" усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини, а відтак і наявності правових підстав для стягнення з ФГ "РИСК" збитків в розмірі 4 675 000,00 грн. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ "АГРЕКС", залишення без задоволення апеляційної скарги ФГ "РИСК", скасування рішення Господарського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі № 913/92/21 в частині відмови у задоволенні первісного позову ТОВ "АГРЕКС" до ФГ "РИСК" про стягнення збитків в розмірі 4 675 000,00 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення збитків в розмірі 4 675 000,00 грн. Ураховуючи, що апеляційна скарга ТОВ "АГРЕКС" підлягає задоволенню, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають перерозподілу витрати по сплаті судового збору за подання ним позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" задовольнити, апеляційну скаргу Фермерського господарства "РИСК" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі № 913/92/21 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" до Фермерського господарства "РИСК" про стягнення збитків в розмірі 4 675 000,00 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" до Фермерського господарства "РИСК" про стягнення збитків в розмірі 4 675 000,00 грн задовольнити. Стягнути з Фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) збитки в розмірі 4 675 000,00 грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з Фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 70 124,26 грн. Стягнути з Фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 105 187,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 16 серпня 2021 року. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.В. Ільїн Суддя В.С. Хачатрян