Постанова 4857 № 300/169/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/169/21 пров. № А/857/9340/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Святецького В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (судді Могили А.Б. ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження м. Івано-Франківськ) у справі №300/169/21 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20.01.2021 звернулася в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року задоволено позов. Не погоджуючись із вказаним рішенням Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що згідно документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, вартість транспортного засобу становить 4600 Євро та є відмінною від зазначеної (3800 Євро) позивачем в поданих до митного оформлення в Україні МД та документах, отже відповідачем правомірно прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №300/169/21 та ухвалою суду від 24.06.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 06.06.2019 позивачем ОСОБА_1 через декларанта ПП «БРОК-ВЕСТ» ОСОБА_2 , на підставі договору б/н від 04.06.2018 про надання митно-брокерських послуг, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA206010/2019/413636 ввезено на митну територію України товар легковий автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 . У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Нідерланди (графа 15), код товару 87033190 (графа 33), ціна товару: 3800 Євро (графа 42). При митному оформленні вказаного товару були сплачені наступні митні платежі: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (вид платежу - 121) 11519,78 грн., податок на додану вартість (вид платежу - 128) 29329,66 грн., акцизний податок (вид платежу - 185) 19930,74 грн. Одержувачем товару вказано ОСОБА_3 (а.с.24). До вищезазначеної митної декларації додавалися супровідні документи, зокрема, рахунок-фактура б/н від 04.06.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.05.2019, копія довіреності №ННН 110664 від 31.05.2019, яка надавала право гр. ОСОБА_4 на придбання на ім`я ОСОБА_1 і переміщення через митний кордон України вказаного вище транспортного засобу (а.с.19-21). Галицькою митницею Держмитслужби відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України (далі МК України), наказу Галицької митниці Держмитслужби від 06.11.2020 №651 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання гр. ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 06.06.2019 UA206010/2019/413636 (а.с.89-90). За результатами перевірки складено акт №108/7.4-19/ НОМЕР_3 від 16.11.2020, відповідно до висновків якого виявлено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52, пункту 1,5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 179 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 06.06.2019 UA206010/2019/413636 на загальну суму 2425,22 грн.; підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 5335,48 грн. (а.с.13-16). В акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерланди (лист №NL20DZA00182831WZ), документи, які були надіслані на верифікацію до компетентних органів Королівства Нідерланди і, які слугували підставою для митного оформлення вищевказаного автомобіля, були сфальсифіковані. Також даним листом надано інформацію про дійсну вартість транспортного засобу, за якою було здійснено його продаж, а саме: товариство фірма Autobedrijf Automaat здійснило продаж автомобіля RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_1 ) реєстраційний номер НОМЕР_4 за вартістю 4600 Євро. Операція купівлі-продажу відображена у рахунку від 04.06.2019 №190240. Відповідно до рахунку, покупцем є Aleksandr Shuler, Karta 5, Katinau, Romania. Тобто, згідно документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, вартість транспортного засобу становить 4600 Євро та є вищою, ніж зазначена в поданих до митного оформлення в Україні товарно-супровідних документах. Відповідно до документально підтвердженої інформації, наданої митними органами Королівства Нідерланди, щодо фактурної вартості переміщеного на митну територію України товару - автомобіля марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_1 ) встановлено порушення повноти декларування позивачем складових митної вартості: до митного оформлення подано недостовірну інформацію щодо вартісних характеристик товару, які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України. Встановлені порушення призвели до заниження митної вартості на суму 24252,17 грн. та податку на додану вартість на суму 5335,48 грн. Як наслідок, 23.12.2020 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення №231/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на 3031,53 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями 2425,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606,31 грн.); №232/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів фізичними особами на 6669,35 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями 5335,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1333,87 грн.) (а.с.9-10). В матеріалах справи міститься також розрахунок штрафних санкцій по вказаному акту перевірки (а.с.11). Не погодившись з рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Відповідно до пункту 3 статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України). В силу статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно із пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Таким чином, підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватися зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17 та враховується судом при вирішенні цієї справи. В силу пункту 190.1 статті 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Матеріалами справи підтверджено, що у митній декларації ІМ40ДЕ № UA206010/2019/413636 від 06.06.2019 декларантом позивача було зазначено, що автомобіль марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_1 ) імпортується з Королівства Нідерланди (графа 15, країна відправлення Нідерланди, код країни NL). При цьому, до митного оформлення було подано рахунок-фактуру (Verkoopnota) від 04.09.2019, за умовами якого продавцем транспортного засобу виступає фізична особа Zilviankestas (Koperenteeg 55 wekeromnederland), а одержувачем і покупцем Balyta Nataliya 8/62. Вартість товару складає 3800 Євро (а.с.21). Митний орган вивчаючи даний рахунок-фактуру фактично погодився з тим, що дев`ятий місяць цього документу є опискою. Разом з тим, із наданих митними органами Королівства Нідерланди документів видно, що ціна транспортного засобу марки RENAULT MEGANE (номер кузова НОМЕР_1 ) становить 4600 Євро, а продавцем вказано товариство фірма Autobedrijf Automaat. Операція купівлі-продажу відображена у рахунку від 04.06.2019 №190240. Відповідно до рахунку, покупцем є Aleksandr Shuler, Karta 5, Katinau, Romania (а.с.97). Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ № UA206010/2019/413636 від 06.06.2019, згідно якої митна вартість автомобіля визначена за основним методом (графа 43 декларації). Невідповідність щодо вартості товару зазначена тільки у листі митного органу Королівства Нідерланди. Однак, між відомостями експортної декларації, рахунком-фактурою і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами така невідповідність щодо вартості транспортного засобу відсутня. Крім того, сам по собі рахунок від 04.06.2019 №190240 доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Королівстві Нідерланди та отримана інформація від митних органів Королівства Нідерланди має орієнтуюче значення. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку Галицька митниця Держмитслужби, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи митних органів Королівства Нідерланди, не перевірила обставин завершення експорту товару, для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за документами Королівства Нідерланди та документами, поданими до митного оформлення декларантом позивача, не вжила заходів щодо допиту для встановлення осіб, які значаться покупцями цього автомобіля, та їх не опитала. При митному оформленні транспортного засобу рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося, додаткові дослідження поданих декларантом документів податковим та митним органами не проводилися. Отже, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, що стосуються вартості розмитненого транспортного засобу. Однак відповідач не встановив такого факту. Сам по собі лист митних органів Королівства Нідерланди не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушені митних правил та не доводять факт порушення вимог митного та податкового законодавства. Крім цього, суд звертає увагу на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 в справі №345/2733/20, скасовано постанову в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабак В.Я. №1166/20900/20 від 21.07.2020 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України та закрито провадження в справі про порушення митних правил (а.с.25-27). При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених статтею 485 Митного кодексу України. За відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України. У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 Кодексу). Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з наданих до митного оформлення документів. Отже, позивачем правомірно виконано митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Тим самим посадові особа митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Королівства Нідерланди, аніж тим, що подані до митного оформлення на Галицькій митниці Держмитслужби. При цьому, ні під час митного оформлення товару, ні під час документальної невиїзної перевірки митний орган не встановив, що подані позивачем документи визнані у встановленому порядку недійсними чи фіктивними. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Галицька митниця Держмитслужби, як суб`єкт владних повноважень, не довела належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ та ввізного мита під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення №231/7.4-19/209000, №232/7.4-19/209000 від 23.12.2020 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №300/169/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк В.В. Святецький