Постанова 4857 № 460/2292/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2292/19 пров. № 857/14110/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Шевчук В.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2019р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Шевчука Віктора Васильовича, діючого на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДФС у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та мита (суддя суду І інстанції: Друзенко Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 42 хв. 22.10.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.11.2019р.),- В С Т А Н О В И В: 11.09.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Шевчук В.В., діючий на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДФС у Рівненській обл.: № 0003631304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 28693 грн. 53 коп., з яких 22954 грн. 82 коп. за податковим зобов`язанням та 5738 грн. 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003641304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться, на загальну суму 13042 грн. 51 коп., з яких 10434 грн. 01 коп. за податковим зобов`язанням та 2608 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (а.с.5-8). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-3). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.43-50). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та заявлений позов задовольнити (а.с.55-56). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення невиїзної перевірки позивача відповідачем помилково враховані документи, що надійшли від уповноважених органів Литовської Республіки, при цьому рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалося, переклад вказаних документів не здійснювався. Від позивача не вимагали будь-яких пояснень, жодних доказів підробки представлених для митного оформлення документів не надано. Надана експортна декларація не може вважати належним доказом, оскільки остання скасована, також вона не свідчить про перехід права власності на автомобіль. Окрім цього, чинне законодавство не передбачає зміни використання методів визначення митної вартості без належних підстав. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, в період з 22.02.2019р. по 26.02.2019р. відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл. проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р., за результатами якої складено Акт перевірки № 442/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 01.03.2019р. (а.с.10-15). Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем при декларуванні транспортного засобу легкового автомобіля марки «RENAULT», модель «Megane» (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією /МД/ № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р. допущено порушення вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу /ПК/ України. Такий висновок ґрунтується на встановленій невідповідності відомостей щодо митної вартості ввезеного автомобіля, що заявлені декларантом у МД № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р., та інформації щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави. Зокрема, в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» МД № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р. зазначено суму 1200 євро (37375 грн. 56 коп. по курсу Національного банку /НБ/ України на день заявлення товару до митного оформлення); митна вартість задекларована позивачем в розмірі 46719 грн. 45 коп. (або 1500 євро); продавцем автомобіля була компанія Toyota Service, 27432, Oerel an der B 174 «Autohaus Holsten GmbH». Відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: експортної митної декларації № 18LTKC0100EK056E07 від 14.08.2018р. на автомобіль марки «RENAULT», модель «Megane» (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), рахунку-фактури серії TSN № 2609 від 15.05.2018р., квитанції про отримання готівки від 15.05.2018р. вартість автомобіля становить 4800 євро (149502 грн. 25 коп. на дату митного оформлення автомобіля). Відправником автомобіля виступала компанія UAB «T&S MOBILE». В результаті наведених обставин позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита в розмірі 10434 грн. 01 коп. та ПДВ - в розмірі 22954 грн. 82 коп. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0003631304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 28693 грн. 53 коп., з яких 22954 грн. 82 коп. за податковим зобов`язанням та 5738 грн. 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17); № 0003641304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться, на загальну суму 13042 грн. 51 коп., з яких 10434 грн. 01 коп. за податковим зобов`язанням та 2608 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.16). Висновки проведеної перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами аналізу відомостей, що є наявними у документах, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та відомостей, які містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність даних, що впливають на розрахунок митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу згідно МД № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р. При цьому, база оподаткування вищезазначеного транспортного засобу занижена на суму 104340 грн. 11 коп., внаслідок чого позивачем не сплачені обов`язкові платежі в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення автомобіля марки «RENAULT», модель «Megane», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за митною декларацією № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р. позивачем були надані документи, що містять недостовірні дані в частині визначення вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару. При цьому, дійсна фактурна вартість указаного автомобіля становить 4800 євро, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом на суму 10434 грн. 01 коп. та ПДВ з ввезення на територію України товарів на суму 22954 грн. 82 коп., визначеного позивачем за митною декларацією. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (ч.3 ст.345 МК України), самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі документів, наданих уповноваженими органами іноземних держав, зокрема, щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України та які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення (п.54.4 ст.54 ПК України). Оскільки отримані від уповноважених органів Литовської Республіки документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення, тому такі правомірно були використані посадовими особами контролюючого органу для визначення бази оподаткування позивача. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, з огляду на наступне. Із змісту розглядуваного позову ОСОБА_1 слідує, що останній оспорює правомірність рішень відповідача щодо збільшення йому грошових зобов`язань з ПДВ та мита, вказуючи на безпідставність та помилковість використання відповідачем документів, що надійшли від уповноважених органів іноземної держави. Отже, вказані обставини входять в предмет доказування по цій справі. Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч.1 ст.257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Приписами п.8 ч.1 ст.336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ст.351 МК України). Відповідно до пп.5, 6 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або інші законами України. Під час оформлення МД № UA205090/2018/036442 від 16.05.2018р. позивач надав митному органу рахунок-фактуру (інвойс - Kaufvertrag) від 14.05.2018р., виданий компанією Toyota Service, 27432, Oerel an der B 174 «Autohaus Holsten GmbH», відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 1200 євро (зворот а.с.30). Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 46719 грн. 45 коп., або 1500 євро, та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та ПДВ з ввезених на територію України товарів. Відповідно до документів, наданих митними органами Литовської Республіки, фактурна вартість спірного автомобіля становить 4800 євро. Така вартість зазначена в митній декларації країни відправлення № 18LTKC0100EK056E07 від 14.08.2018р. та рахунку-фактурі (інвойсі) серії TSN № 2609 від 15.05.2018р., квитанції про отримання готівки від 15.05.2018р., відповідно до яких ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «RENAULT», модель «Megane», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в литовського підприємства UAB «T&S MOBILE» за ціною 4800 євро (а.с.26-28). Між відомостями експортної декларації, доданих до неї рахунку-фактури, квитанції, та наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами, є відмінності в частині його продавця і вартості транспортного засобу. Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб. Покупцем товару в експортній декларації і доданому до неї рахунку-фактурі зазначений ОСОБА_2 , однак доказів того, що він мав причетність до оформлення цієї декларації, рахунку-фактури не здобуто. Водночас, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) експорт за митною декларацією № 18LTKC0100EK056E07 від 14.08.2018р. анульований (а.с.36). Отже, ГУ ДФС у Рівненській обл., взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірив обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не скерував запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом. Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами по справі, також в Акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на митниці. Доводи відповідача про оформлення позивачем іншого пакету документів на автомобіль ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим, так як жодними належними і допустимими доказом не підтверджені. Оцінюючи обставини справи, колегія суддів виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Виходячи із змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення. Апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує сформовану правову позицію Верховного Суду по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 03.04.2018р. у справі № К/9901/593/17. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1921 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (768 грн. 40 коп. а.с.4) та апеляційної скарги (1152 грн. 60 коп. а.с.57). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2019р. в адміністративній справі № 460/2292/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Рівненській обл. наступні податкові повідомлення-рішення: № 0003631304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28693 грн. 53 коп., з яких 22954 грн. 82 коп. за податковим зобов`язанням та 5738 грн. 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003641304 від 19.03.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 13042 грн. 51 коп., з яких 10434 грн. 01 коп. за податковим зобов`язанням та 2608 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській обл. (юридична адреса: 33023, м.Рівне, вул.Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) понесені судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 19.02.2020р.