Постанова 4855 № 640/32687/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32687/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року у справі №640/32687/20 (розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Ради Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень №45-рд та №47-рд від 02 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Ради Національного банку України (надалі - відповідач, РНБУ), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02 жовтня 2020 року "Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України"; - визнати протиправним та скасувати рішення Ради Національного банку України №47-рд від 02 жовтня 2020 року "Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення Ради Національного банку України прийняті щодо позивача з порушенням вимог статті 19 Конституції і статей 9, 13 Закону України "Про Національний банк України", адже останній, як і законодавство України не наділяє Раду Національного банку України компетенцією щодо прийняття рішень про оголошення недовіри першому заступнику Голови Національного банку України та про застосування заходу дисциплінарного стягнення у виді догани. Додатково позивач зазначив, що жодної правової норми, яка визначала б порядок (процедуру) розгляду Радою Національного банку України питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності робітників Національного банку України, застосування дисциплінарних стягнень Регламент також не містить, оскільки ці питання згідно з Законом не відносяться до повноважень вказаного органу Національного банку України. При цьому, Рада Національного банку України не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02 жовтня 2020 року "Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України". Визнано протиправним та скасовано рішення Ради Національного банку України №47-рд від 02 жовтня 2020 року "Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України". Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Ради Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, корп. 2, код ЄДРПОУ 00032106). Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким залишити без розгляду позовну заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Кодексом законів про працю та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується практикою Верховного Суду. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем оскаржено дії НБУ до загального суду, в провадженні якого перебуває аналогічна справа між тими ж сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а позовну заяву позивача залишити без розгляду. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Представники позивача заперечували проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, так, як даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем оскаржують ся дії суб`єкта владних повноважень. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 призначена на посаду першого заступника Голови Національного банку України відповідно до рішення Ради Національного банку України №31-рд від 15 червня 2018 року. Згідно наказу Національного банку України №2498-к від 02 липня 2018 року та зазначеного вище рішення Ради Національного банку України позивач розпочала роботу на посаді першого заступника Голови Національного банку України, функціональні обов`язки якого визначені наказом №552-но від 30 липня 2020 року "Про розподіл функціональних обов`язків між Головою Національного банку України та заступниками Голови Національного банку України". Рада Національного банку на своєму засіданні погодилась із висновками Голови Національного банку та рішенням від 02 жовтня 2020 року №45-рд висловила ОСОБА_1 недовіру за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю України. Крім того, Радою Національного банку України прийнято рішення "Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України" від 02 жовтня 2020 року №47-рд, на підставі якого Рада Національного банку України вирішила застосувати до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 Кодексу законів про працю України. Копії зазначених рішень листом від 05 жовтня 2020 року №В/10-0009/71347 Голова Ради Національного банку Богдан Данилишин направив Голові Національного банку Кирилу Шевченку для виконання та використання у роботі. Позивач із рішеннями від 02 жовтня 2020 року №45-рд та №47-рд ознайомлена під підпис 05 жовтня 2020 року. Незгода позивача із зазначеними рішеннями зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлену в межах розгляду даного спору протиправність прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, яке прийнято, зокрема, з перевищенням наданих нормами чинного законодавства Раді Національного банку України повноважень, суд прийшов до висновку, що відновлення порушених прав та законних інтересів позивача можливе шляхом визнання протиправним та скасування рішень Ради Національного банку України від 02 жовтня 2020 року №45-рд та №47-рд. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як передбачено частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Відповідно до частини1 статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами не допускається. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. При цьому, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України). Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатою, утриманням, компенсацією, перерахунком заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби. Отже, публічна служба є різновидом трудової діяльності, при цьому спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини четвертої статті 64 Закону України «Про Національний банк України» (у редакції, що діяла до 01 травня 2016 року) службовці Національного банку України є державними службовцями і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого. Однак підпунктом 7 пункту 3 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) у статті 64 Закону України «Про Національний банк України» частину четверту виключено з 01 травня 2016 року. Отже, починаючи з 01 травня 2016 року, всі працівники НБУ не є державними службовцями. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що згідно запису у трудовій книжці з 01.05.2016 року позивач втратила статус державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» (стор. 26 том І). Відповідно до пункту 1 Регламенту Ради Національного банку, Рада є керівним колегіальним органом Національного банку, яка діє у межах своїх повноважень. Так само, Голова Національного банку керує діяльністю Національного банку (пункт 1 статті 19 Закону №679-XIV), а Правління Національного банку здійснює управління його діяльністю (частина перша статті 14 Закону №679-XIV). Голова Національного банку є безпосереднім керівником першого заступника та заступників Голови Національного банку, має право надавати їм доручення та отримувати від них пояснення щодо виконання ними своїх обов`язків, дотримання законодавства України та нормативно-правових і розпорядчих актів Національного банку. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 9 Закону № 679-XIV, Рада Націонапьного банку України призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку за поданням Голови Національного банку. Аналогічна норма зазначена в пункті 18 розділі 2 та пункті 48 розділу 4 Регламенту Ради Національного банку України від 10 липня 2020 року №21-рд. Статтею 2 Закону № 679-XIV встановлено, що завдання, функції, повноваження і принципи організації Національного банку визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. А тому, висновки суду про те, що цим Законом визначений виключний перелік повноважень Ради Національного банку, є помилковими. Згідно зі статтею 1471 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Оскільки органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) першого заступника Голови Національного банку є Рада Національного банку України, то і дисциплінарні стягнення до першого заступника Голови також застосовуються Радою Національного банку. Згідно зі статтею 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Статтею 13 Закону № 679-XIV встановлено, що матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні. Так, Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №804/2823/16 вже була визначена юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Так, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи вимоги позивачки про скасування наказу НБУ від 26 липня 2016 року №3202-к про звільнення, поновлення на посаді провідного економіста сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління НБУ або на посаді економіста в центральному апараті НБУ за умови відсутності вакантних посад в Управлінні НБУ та стягнення середнього заробітку, указала, що з 1 травня 2016 року позивачка втратила статус державного службовця, не здійснювала службову діяльність, а тому її посада не належала до посад публічної служби. Таким чином, позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем (станом після 01.05.2016), не була державним службовцем, не здійснювала службову діяльність, у розумінні статті 19 КАС України, а тому її посада не відноситься до посад публічної служби. Також Суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, що виконує владно-управлінські функції, а як роботодавець у трудових відносинах. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивач не здійснювала службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому її посада не відноситься до посад публічної служби. Отже, спір, що виник у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, не пов`язаний з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Таким чином, прийняття рішень Радою НБУ (№45-рд та №47-рд від 02 жовтня 2020 року) щодо позивача було складовою процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченої Кодексом законів про працю України. Колегія суддів звертає увагу, що сторонами визнається і підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи те, що Головою Національного банку України не приймалося відповідного наказу або розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення щодо позивача у відповідності до ст. 149 Кодексу законів про працю України. Крім того, дана позиція вже неодноразово була предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, де зверталася увагу в постановах від 13 березня 2019 року по справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18), від 27 березня 2019 року № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18), від 01 квітня 2020 року у справі №804/2823/16 (провадження №11-433апп19) на те, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі в ньому суб`єкта публічного права та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача, що рішення відповідача прийнято як суб`єктом владних повноважень, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем та на дані прововідносини не розповсюджується Закон України «Про державну службу», а Рада Національного банку України не виступає в даних правовідносинах, як суб`єкт владних повноважень. Отже, правових підстав, за таких обставин, для звернення позивача до суду за захистом прав чи інтересів в межах адміністративного судочинства суд не вбачається. Правовідносини, які склалися між позивачем (як працівником) та Радою НБУ (як одним з керівних органів Національного банку України) з приводу прийнятих останнім оскаржуваних рішень, є складовою процедури притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, яка передбачена Кодексом законів про працю України. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Дотримання законодавчо визначеної процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наявність правових підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо є предметом спору, який виникає з трудових правовідносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. За таких обставин, апеляційна скарга є обґрунтованою частково, а тому, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Ради Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень №45-рд та №47-рд від 02 жовтня 2020 року. Представники позивача посилаються на Ухвалу Солом`янського районного суду від 19 березня 2021 року, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Ради Національного банку України №45-рд від 02 жовтня 2020 року, оскільки спір має ознаки публічно-правового, що пов`язано як з особливим статусом відповідача - керівного та колегіального органу - Ради Національного банку України, який здійснив публічно-владні управлінські функції щодо позивача, так і зі змістом прийнятого щодо позивача рішення №45-рд від 02.10.2020р., який згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів не бере до уваги дані твердження, оскільки Великою Палатою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №804/2823/16 надано чіткі роз`яснення, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі в ньому суб`єкта публічного права та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи. Посилання представника позивача, що рішення №45-рд від 02.10.2020р. прийнято відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, колегією суддів не береться до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем та на дані прововідносини не розповсюджується Закон України «Про державну службу», а Рада Національного банку України не виступає в даних правовідносинах, як суб`єкт владних повноважень. Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції залишено по заувагою вимоги частини 1 статті 33 КАС України, якою чітко передбачено, що адміністративної справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність, Національного банку України, розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 1 частин 1, 2 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - закрити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року - скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень №45-рд та №47-рд від 02 жовтня 2020 року - закрити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк Повний текст ухвали складено 11 серпня 2021 року.