Постанова 4852 № 160/902/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/902/21 Суддя І інстанції Дєєв М.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Третьої особи Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 12602,38 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 11 календарних днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ №604125 за період з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року протиправними; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування третьої особи Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 12602,38 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 11 календарних днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ №604125 за період з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Управління у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні фінансування Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 12602,38 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 11 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЮ №604125 за період з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 12602,38 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 11 календарних днів його тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ №604125 за період з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області оскаржило його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період простою підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам не виплачується, оскільки у період простою позивач знаходився поза межами підприємства, виконання трудової функції від нього не вимагалося, а тому ним не була втрачена працездатність, яка необхідна працівнику для виконання його посадових обов`язків. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 працює машиністам гірничих виїмкових машин підземним 6 розряду з повним робочим днем у шахті у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «Павлоградвугілля», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки. Наказом Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «Павлоградвугілля»№2888 від 15.04.2020 року на підприємстві оголошено простій з оплатою праці працівників, що знаходяться в простої не нижче тарифної ставки (окладу). Відповідно до листка непрацездатності серії АДЮ 604125 позивач перебував на лікарняному з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року. Згідно з протоколом №13 від 27.05.2020 року засідання комісії із соціального страхування ПСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», розглянувши звернення та документи про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам, комісія (уповноважений) із соціального страхування вирішила призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності зокрема ОСОБА_2 відповідно до листка непрацездатності серії АДЮ 604125 за період з 21.04.2020 року по 06.05.2020 року, кількість днів, що підлягають оплаті 16, в тому числі 11 днів за рахунок коштів Фонду. Відповідно до розрахунку матеріального забезпечення сума нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності склала по лікарняному листку серії АДЮ 604125 за перші 5 календарних днів за рахунок ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в розмірі 5482,90 грн., за рахунок відповідача: за наступні 11 календарних днів в розмірі 12 062,38 грн. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було направлено до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області заяву розрахунок страхувальника №001857 від 19.06.2020 року. Згідно квитанції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області №3 вищевказану заяву розрахунок не прийнято, оскільки «Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки суперечить нормам ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року № 1105 (далі - Закон № 1105). Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. У свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства. Визначення поняття простій наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України. Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Згідно із ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до ст. 12 Закону України Про оплату праці оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати. Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною плату працівника у розумінні Закону України Про оплату праці та КЗпП України. Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов`язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105. З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду заробітну плату. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою. З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і до таких підстав, період простою підприємства, не належить, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що, на думку колегії суддів, положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нової постанови про відмови у задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні адміністративно позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 03 серпня 2021 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник