Постанова 4824 № 363/230/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року місто Київ. Справа 363/230/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11149/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя-доповідач Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2021 року (ухвалене в складі судді Лукач О.П., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В січні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся із вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19 жовтня 2010 року, та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті www.privatbank, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, та дає згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» 23 листопада 2016 року кредитний ліміт було встановлено 0,00 гривень; 20 грудня 2017 року кредитний ліміт було збільшено до 24000 гривень, 6 листопада 2018 року кредитний ліміт було зменшено 0,00. У порушення умов договору відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 10 листопада 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 29081,10 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 21391,70 гривень, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 гривень, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 21391,70 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками - 0, 00 гривень, заборгованості за простроченими відсотками - 7689,40 гривень. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 29081,10 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 гривні. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2021 року відмовлено у задоволені позову. Не погодившись з таким рішенням суду , АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконне, постановлене з порушеннями норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду. Судом першої інстанції неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на підтвердження отримання відповідачем кредиту була надана виписка по рахунку, яка є належним доказом отримання кредиту, якій суд не надав належної правової оцінки, внаслідок чого безпідставно відмовив в задоволенні позову, порушивши норми матеріального та процесуального права. При цьому позивач вказує на висновки, викладені в Постанові Верховного Суду в справі№200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року. Ухвалою від 05 липня 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 11серпня 2021 року відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини. 19 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач послався на те, що відповідач, підписавши анкету-заяву від 19 жовтня 2010 року, згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. АТ КБ «Приватбанк», на підтвердження виконання своїх зобов`язань, надання позивачем відповідачу грошових коштів за договором б/н від 19 жовтня 20210 року, надано виписку за договором № б/н станом на 11 листопада 2020 року по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а також довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 , оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) та довідку про те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , яка відкрита 23 листопада 2016 року. Надана позивачем виписка по рахунку та довідка про відкриття картки ОСОБА_1 , не являються належними та допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов`язань - з приводу надання відповідачу грошових коштів у розмірі та умовах встановлених договором б/н від 19 жовтня 2010 року, за яким позивач просить стягнути заборгованість, оскільки як вбачається із долучених виписки та довідок, кредитний картковий рахунок № НОМЕР_1 стартував з 23 листопада 2016 року та з цієї дати нараховувалася заборгованість. При цьому, із виписки та довідок не вбачається, що вони стосуються саме договору б/н, укладеного 19 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та банком. Отже районний суд встановив, що позивачем недоведено надання грошових коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, на підставі якого позивач звернувся з позовом. Дослідивши надані до суду докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів отримання відповідачем коштів по договору, на підставі якого звернувся з позовом. Доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем виписка по банківському рахунку є належним доказом отримання кредиту, колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, зобов`язання позичальника повернути кошти виникає тільки у разі надання таких коштів кредитором, а відтак позивач повинен був надати суду першої інстанції докази у підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд першої інстанції вірно встановив, що належних доказів надання відповідачу кредитних коштів на підставі анкети заяви додані не були. Виписка по рахунку, на яку позивач посилається як на доказ отримання кредиту не є доказом отримання такого за тим договором, за яким позивається позивач. У виписці тільки зазначено, станом на яку дату вона сформована, але не зазначено за договором, від якої дати, а тому колегія суддів погоджується з тією оцінкою, яку надав суд першої інстанції такому доказу. У виписці зазначено, рух коштів по картці № НОМЕР_1 , датою відкриття якої є 23 листопада 2016 року, проте з позовом позивач звертається за договором, укладеним в 2010 році. В довідці про зміну умов кредитування зазначено, що старт карткового рахунку відповідача є 23 листопада 2016 року, тобто надана виписка не може стосуватись рахунку відповідача, який , в разі отримання ним кредиту за анкетою - заявою, мав відкриватись в 2010 році. Суд вірно встановив, що при таких доказах та відсутності зв`язку між анкетою-заявою, та іншими поданими доказами, неможливо взагалі встановити, чи картки по яких показано рух коштів є кредитними, чи виплатними, за якими відповідач використовував власні кошти. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та розмір заборгованості. В наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами. Відповідач не підписував жодні тарифи та умови. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем факту видачі кредиту за тим договором, за яким позивався позивач, погодження істотних умов кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості, за тим договором на який посилався позивач, а отже і про наявність підстав для стягнення заборгованості. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому скарга позивача задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судові витрати у виді судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на особу, яка оскаржила рішення. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» -залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 серпня 2021 року. Судді: О.В. Желепа В.А. Кравець О.Ф. Мазурик