Постанова Київський апеляційний суд № 760/16652/19

справа № 760/16652/19 головуючий у суді І інстанції Українець В.В. провадження № 22-ц/824/8575/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 11 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Владімірової О.К., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Леонова Вікторія Олександрівна, про прийняття відмови від права на спадкування за законом, визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила прийняти відмову ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ; визнати за позивачем право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 лютого 2019 року позивач подала заяву до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . На момент подачі зазначеної заяви позивачу не було відомо, що у її брата є син ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_3 брав у борг в ОСОБА_1 кошти та між ними була домовленість про те, що у разі неповернення коштів квартира за адресою: АДРЕСА_1 переходить у її власність. 06 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала лист державного нотаріуса Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори від 28 травня 2019 року з нотаріальною відмовою щодо спадкування нею спадкового майна після смерті брата у зв`язку з існуванням сина ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_2 відмовився від спадкування майна, що підтвердив нотаріально оформленою заявою від 03 червня 2019 року, яку він направив до нотаріальної контори. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вона прийняла спадщину після померлого брата ОСОБА_3 як фактично, так і юридично, та в травні 2019 року звернулась до нотаріальної контори для узгодження питань щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину. За життя ОСОБА_3 відповідач не мав відносин з батьком, про його смерть довідався від матері в березні 2019 року, на її прохання оформив довіреність та направив до нотаріальної контори заяву про вступ в спадщину від 15 квітня 2019 року, оскільки, зі слів матері, інших родичів у батька не було. Сам ОСОБА_2 вступати у спадщину після померлого батька наміру не мав, оскільки є громадянином Російської Федерації, постійно живе в Тюменській області, та не має ані можливості, ані бажання, займатися цим питанням. Нести значні фінансові витрати на оформлення спадщини, сплату податків та боргів спадкодавця відповідач можливості також не мав. Суд неправильно застосував норми ст. 1273, 1270 ЦК України та не застосував до правовідносин сторін норми ст. 1272, 204, 8 ЦК України. При розгляді справи № 760/16652/19 суд першої інстанції мав застосувати до правовідносин сторін аналогію закону за ч. 3 ст. 1272 ЦК України, визначити додатковий строк та прийняти заяву ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини від 03 червня 2019 року. Поважність причин пропуску відповідачем строку для подання заяви про відмову від прийняття спадщини обумовлена відсутністю у нього достовірних відомостей про обставини життя батька, про склад спадщини, наявність у спадкодавця значних боргових зобов`язань, заборону відчуження його квартири, необхідність значних фінансових витрат для оформлення спадщини, наявність у спадкодавця інших близьких родичів, а також постійним проживанням відповідача у місці, значно віддаленому від місця відкриття спадщини. Нотаріусом правові наслідки подання заяви про прийняття спадщини та порядок відмови від прийняття спадщини відповідачу не роз`яснювались. Через характер та віддаленість роботи, а також відсутність коштів та доступу до нотаріуса за місцем проживання, відповідач об`єктивно не мав можливості подати заяву про відмову від прийняття спадщини раніше 03 червня 2019 року. Пропущений відповідачем строк для подання заяви про відмову від прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є незначним. При розгляді справи суд не постановляв ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, що регулює правовідносини сторін, та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Іншого способу захистити свої права спадкоємця ОСОБА_1 не має. Невизнані та порушені права позивача, як спадкоємця другої черги, на отримання спадщини та оформлення свідоцтва про право на спадщину, правомірно заявлені для захисту до суду та підлягають захисту судом. Замість захисту прав позивача на спадщину суд спонукає її до вчинення фіктивних правочинів, спрямованих на оформлення права власності на успадковане після смерті брата майно в непередбачений нормами спадкового права спосіб. У зв`язку із відмовою спадкоємця першої черги від прийняття спадщини, за відсутністю інших спадкоємців першої черги право на спадкування після смерті ОСОБА_3 одержала його сестра ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги. У зв`язку з наявністю перешкод для оформлення спадкових прав на зазначену квартиру в нотаріальному порядку, позивач правомірно звернулася до суду з даним позовом. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.17). ОСОБА_3 був рідним братом ОСОБА_1 (а.с.75). 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_3 (а.с.68). 01 лютого 2019 року була заведена спадкова справа № 86-2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.67-89). 07 травня 2019 року до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява від 15 квітня 2019 року про прийняття спадщини від ОСОБА_2 (а.с.69), який є сином померлого ОСОБА_3 (а.с.78). Державний нотаріус Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори листом від 28 травня 2019 року повідомила ОСОБА_1 про те, що остання не може спадкувати майно померлого ОСОБА_3 , оскільки є спадкоємець попередньої черги, а саме син спадкодавця, який прийняв спадщину у визначені законом строки (а.с.84). 20 червня 2019 року до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 від 03 червня 2019 року, в якій останній відмовляється від спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.70). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова від прийняття спадщини допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. З позовом про прийняття відмови від права на спадкування за законом звернулася сестра померлого, а не особа, яка відмовляється від спадщини. У позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача, оскільки саме заява відповідача не була прийнята нотаріусом. Позовна вимога про прийняття відмови ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 за рішенням суду не ґрунтується на законі. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з частиною другою статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України). Верховний Суд зазначає, що суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини існує в межах строків, установлених статтею 1270 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Верховний Суд у своїй постанові від 26 жовтня 2020 року (справа № 132/3826/18) зазначив, що право на відмову від прийняття спадщини існує у спадкоємця лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, після закінчення якого відмова не допускається і поновлення цього строку законом не передбачено. У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року також роз`яснено судам, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. Згідно з ч. 1 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Суди встановили, що відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину, подавши в шестимісячний строк - 15 квітня 2019 року, в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. З заявою про прийняття спадщини у межах встановленого законом строку звернулася також ОСОБА_1 . Заява про відмову від спадщини, з якою ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори, подана 20 червня 2016 року, тобто, з пропуском шестимісячного терміну згідно з частиною першою статті 1273 і статті 1270 ЦК України, а, відтак, не є відмовою від прийняття спадщини, передбаченою статтею 1273 ЦК України. Тобто, відповідач не відмовився від спадщини та є таким, що її прийняв. Посилаючись в апеляційній скарзі на обставини, що стали перешкодою для ОСОБА_2 своєчасно подати заяву про відмову від спадщини, не роз`яснення нотаріусом відповідачу правових наслідків подання заяви про прийняття спадщини та порядку відмови від її прийняття, позивач не звернула увагу, що зазначені обставини правового значення не мають, оскільки законом взагалі не передбачена можливість поновлення строку на подачу заяви про відмову від спадщини. Крім того, як зазначено у вищевикладеному правовому висновку Верховного Суду, таке право у спадкоємця існує виключно протягом строку, визначеного для прийняття спадщини. Що стосується визнання відповідачем позову, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Враховуючи те, що визнання позову відповідачем суперечить закону, а саме ч. 1 ст. 1273 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв визнання позову відповідачем. Крім того, сама заява відповідача про визнання позову подана до суду ОСОБА_1 , яка є заінтересованою у наслідках розгляду справи. Не постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки таке порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що спадкоємцем ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, підстави для визнання за позивачем як спадкоємцем другої черги за законом права власності на квартиру відсутні. Що стосується доводів позивача про наявність невиконаних спадкодавцем перед нею зобов`язань за договором позики та договором застави, то порушення зобов`язань за цими договорами не є предметом даного спору, а спосіб захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 визначений законом, а саме ст. 1281 ЦК України. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.