Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/1014/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 серпня 2021 року м. Рівне Справа № 572/1014/20 Провадження № 22-ц/4815/786/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. cекретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Сарненська міська рада Рівненської області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2021 року у складі судді Березня Ю. В., постановлене в м. Сарни Рівненської області о 18 годині 40 хвилин, повний текст рішення складено 18 березня 2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення.Свої позовні вимоги обґрунтовував гарантованим правом на набуття права на земельну ділянку та відсутністю передбачених законом підстав для відмови у його наданні, відсутність у відповідача компетенції встановлювати додаткові обмеження для реалізації права на отримання земельної ділянки. Просив суд на підставі ст.ст. 3, 12, 118 Земельного кодексу України визнанти незаконним та скасуватирішення Сарненської міської ради від 13 листопада 2018 року №1039 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивований положеннями ст.118 ЗК України, яка визначає підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для його отримання, та обґрунтовано відсутністю належних і достатніх доказів на підтвердження виконання цих передумов позивачем. Судом також взято до уваги, що рішення Сарненської міської ради № 284 від 16 вересня 2016 року не є предметом оскарження у справі. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що звернувся до Сарненської міської ради Рівненської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і рішенням Сарненської міської ради рівненської області від 30 листопада 2018 року йому було відмовлено у задоволенні цього клопотання з причин відсутності його заяви у списках обліку громадян щодо надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування зазначеного рішення Сарненської міської ради від 30 листопада 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Сарненської міської ради № 284 від 16 вересня 2016 року не є предметом оскарження у справі, і тому Сарненська міська рада могла відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з інших підстав, ніж зазначені в ст.. 118 ЗК України. Звертає увагу, що зазначена стаття встановлює виключну підставі відмови у наданні дозволу і нею може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Доводить, що відмовляючи в задоволенні заяви, Сарненська міська рада грубо порушила положення ст. 118 ЗК України, а суд, в свою чергу, не надав цьому належної оцінки. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Сарненська міська рада Рівненської області вважає рішення місцевого суду справедливим, законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку про її задоволення. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що рішенням Сарненської міської ради № 1039 від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0879 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 у списках обліку громадян щодо надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Згідно ч. 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України). У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. З огляду на це, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно ч. 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст.118 ЗК України). Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17). Згідно абз. 3 ч. 7 статті 118 ЗК України зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права. Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України. Таким чином, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і він не містить такої підстави для відмови, як відсутність заяви особи у списку обліку громадян щодо відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Як встановлено судом, до ОСОБА_1 звертався до Сарненської міської ради Рівненської області 10 серпня 2018 року та 17 жовтня 2018 року з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Сарненська міська рада Рівненської області листом від 03.10.2019 року від № 0416-1693 повідомила ОСОБА_1 , що його заява була внесена на розгляд комісії, однак не набрала необхідної кількості голосів. Рішенням Сарненської міської ради № 1039 від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0879 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю заявника у списках обліку громадян щодо надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та обслуговування господарських будівель. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженому рішенні органу місцевого самоврядування, апеляційний суд приходить до переконання, що вони суперечать визначеним законом підставам відмови громадянам у виділенні земельних ділянок для будівництва, а оскаржуване рішення Сарненської міської ради прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови, відповідно до діючих норм закону, у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено. Наведених обставин суд першої інстанції до уваги не взяв, не дав необхідного правового аналізу положенням ст. 118 Земельного Кодексу України, яка встановлює виключний перелік підстав для відмови громадянам у наданні земельних ділянок, у зв`язку з чим ухвалив помилкове рішення про відмову в позові, яке підлягає до скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як видно з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 840,80 грн, апеляційної скарги на ухвалу про відмову у відкритті провадження в сумі 420,40 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 1 362,00 грн (а.с. 1, 14, 152). Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то у відповідності до ст.141 ЦПК України, до відшкодування відповідачем на користь позивача підлягає сума 2 623,20 грн.. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 18 березня 2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити. Рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 13 листопада 2018 року №1039 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » визнати незаконним та скасувати. Стягнути із Сарненської міської ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 04057770, адреса: Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка, 31) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 17.01.2005р., РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 623 (дві тисячі шістсот двадцять три) гривні 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.