Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/1014/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2020 року м. Рівне Справа № 572/1014/20 Провадження № 22-ц/4815/777/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Хилевич С.В., Шимківа С.С. секретар судового засідання: Шептицька С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Сарненська міська рада Рівненської області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року, ухваленого в складі судді Слободянюка Б.К., у справі №572/1014/20 в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з а позовом до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської міської ради від 31 листопада 2018 року №1039 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0879 га для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Роз`яснено заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі позивач, покликаються на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд дійшов помилкового висновку проте, що спір є піблічно-правовим і підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції, оскільки спір стосується виключно права цивільного, а саме права власності на земельну ділянку. Крім того, він уже звертався із таким позовом до окружного адміністративного суду і йому було відмовлено у відкритті провадження. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити длч розгляду до суду першої інстанції. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду таким вимогам не відповідає. Із матеріалів справи убачається, що 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сарненської міської ради Рівненської області із заявою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0879 га для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Рішенням Сарненської міської ради від 30 листопада 2018 року №1039 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Сарненського районного суду Рівненської області зазначений позов в порядку цивільного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. За правилами частин шостої, сьомої і десятої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі №536/233/16-ц. Проте, саме у цій справі, апеляційний суд вважає за необхідне відступити від зазначеної правової позиції з огляду на таке. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також основоположними елементами права на справедливий суд. Виходячи з конструкції ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1.) право на розгляд справи; 2.) справедливість судового розгляду; 3.) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4.) розумний строк розгляду справи; 5.) розгляд справи судом, встановленим законом; 6.) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Отже, ухвала судді Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року остаточно унеможливила (припинила) законне право позивача на повторне звернення до адміністративного суду з цим самим позовом, з тих самих підстав і до тих же відповідачів. Беручи до уваги те, що у разі відмови у відкритті провадження у цивільній справі з тих підстав, що її слід розглядати за адміністративною юрисдикцією, позивачу буде створено перешкоди у судовому захисті порушеного права на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а іншого способу захистити права ОСОБА_1 законом не передбачено, колегія суддів вважає за доцільне прийняти доводи апеляційної скарги про це. При цьому апеляційний суд ґрунтується на принципах судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (пункти 5, 6 ст. 3 ЦК України). Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до порстановлення помилкової ухвали. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної карги та скасування ухвали суду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 липня 2020 року. Головуючий : Судді :