Постанова 4824 № 369/9429/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2021 року місто Київ справа № 369/9429/18 провадження №22-ц/824/2680/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Левківським Богданом Казимировичем, та ОСОБА_2 , подану адвокатом Красовським Володимиром Миколайовичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма Додола» про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Агрофірма - Додола» про поділ майна подружжя,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 5 вересня 2012 року, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач має намір розірвати шлюб. За час перебування у шлюбі подружжям набуто наступне майно: критий тік, літ. Г, загальною площею 853 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_2 4 червня 2018 року; житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресо: АДРЕСА_2 , автомобіль Тойота Прадо, Тойота Королла , частка у статутному капіталі ПП «Агрофірма-Додола». За час шлюбу в АТ «Райффайзен БанкАваль» був відкритий рахунок, на якому зберігались грошові кошти. При поділі майна подружжя позивачка просила відступити від принципу рівності часток, виділивши їй у власність більшу частину майна оскільки: наразі вони з відповідачем фактично разом не проживають, але дитина живе з нею, виходячи з чого вона потребує і буде потребувати більшу частину коштів на її виховання; відповідач не приймає участі в утриманні, вихованні та соціальному розвитку спільної дитини, за час подружнього життя відповідач практично не працював, утримання сім`ї відбувалось за її кошти, при цьому поважних причин відсутності доходу у відповідача не було; відповідач приховав від неї той факт, що за подружні кошти придбав автомобіль для своєї коханки, що свідчить про розтрату ним коштів подружжя та використання не в інтересах сім`ї. Посилаючись на зазначені обставини. позивачка ОСОБА_1 просила здійснити поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, розподіливши його наступним чином: виділити у особисту приватну власність їй: житловий будинок, загальною площею 145,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер 3222486601:01:031:5297, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 ; ѕ частини частки у розмірі 50% від статутного капіталу ПП «Агрофірма Додола», що складатиме 37,5% від частки статутного капіталу ПП «Агрофірма - Додола» або стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію цієї частки, виходячи із реальної вартості активів ПП «Агрофірма - Додола» на день пред`явлення позову; 50% усіх сум, що знаходяться на депозитах ОСОБА_2 . Виділити у особисту приватну власність ОСОБА_2 : критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частини частки у розмірі 50% від статутного капіталу ПП «Агрофірма Додола», що складатиме 12,5% від частки статутного капіталу ПП «Агрофірма - Додола», або залишити у власність відповідача усю частку у розмірі 50% від статутного капіталу ПП «Агрофірма - Додола», якщо він погодиться виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ѕ цієї частки у розмірі 50% від статутного капіталу ПП «Агрофірма-Додола», виходячи із реальної вартості активів ПП «Агрофірма - Додола» на момент пред`явлення позову; 50% усіх сум, що знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_2 . У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що ними за час шлюбу придбано житловий будинок та земельна ділянка у рівних частках, тому поділу таке майно не підлягає Тік та частка в статутному капіталі товариства ним придбані до шлюбу, а тому таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно поділу не підлягає У період зареєстрованого шлюбу придбані два автомобілі: автомобіль Toyota Prado 2012 року випуску , д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 694750 грн. та автомобіль Toyota Corolla, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418200 грн. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив визнати за ним право особистої власності на частку у статутному капіталі та майні ПП «Агрофірма - Додола»; визнати за ним право особистої власності на об`єкт нерухомого майна - Критий тік, літ.Г, площею 853 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, просив виділити йому у особисту приватну власність автомобіль марки Toyota Prado 2012 року випуску , д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 694750 грн.; виділити у особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіль Toyota Corolla, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418200 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю автомобілів у розмірі 276550 грн. В подальшому зменшив позовні вимоги в частині розміру грошової компенсації, яку він має сплатити позивачці, з урахуванням зменшення вартості автомобіля Тойота Прадо, з 276550 грн. до 138275 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/ 2 частину автомобіля Тойота Прадо, д.н.з. НОМЕР_1 , на Ѕ частину автомобіля Тойота Королла, д.н.з. НОМЕР_2 , на Ѕ частину критого тіку, літ.Г, загальною площею 853 в.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину автомобіля Тойота Прадо, д.н.з. НОМЕР_1 , на Ѕ частину автомобіля Тойота Королла, д.н.з. НОМЕР_2 , на Ѕ частину критого тіку. літ.Г, загальною площею 853 в.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Разом з рішенням, позивачка подає свої заперечення щодо ухвали суду про прийняття зустрічної позовної заяви, яку просить скасувати у зв`язку з тим, що зустрічна позовна заява подана з порушенням процесуального строку, не відповідає за формою вимогам, що висуваються до такого роду процесуального документу чинним ЦПК, зокрема, зустрічна позовна заява та додані до неї документи не містять будь-якого посилання на визначення ціни позову, відповідачем не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом. Щодо рішення суду, то апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд ухвалив рішення у справі без врахування доказів наданих стороною позивача, неправильно дослідив та оцінив докази, що не дозволило суду вирішити спір відповідно до завдань цивільного судочинства. Судом взагалі не вирішено питання поділу між подружжям частки статутного капіталу ПП «Агрофірма-Додола» у розмірі 50%. (У даному випадку, коли «статутний капітал приватного підприємства» сформований за рахунок спільної сумісної власності подружжя, такий капітал або його частка є об`єктом їх спільної сумісної власності, частка у статутному капіталі пропорційна частці в майна підприємства. Сторона відповідача не надала жодного доказу, який би спростував презумпцію спільності майна подружжя). Судом неправильно застосовані норми матеріального права. При вирішенні цього спору суд був зобов`язаний керуватися нормами матеріального права, зокрема ч.3 ст.70 СК України, які залишилися поза його увагою. Суд першої інстанції мав ґрунтовно підійти до розгляду цієї справи з урахуванням всіх обставин, а також доведеного факту ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо матеріальної участі у забезпеченні інтересів сім`ї на утримання спільного сина сторін, виділити у власність позивача більшу частину майна зі складу спільної власності подружжя. ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду, подав через свого представника апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину критого тіку та права власності на Ѕ частину автомобіля Тойота Прадо, Ѕ частину автомобіля Тойота Королла скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В апеляційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваній частині рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та відповідно рішення в цій частині ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема, посилається на те, що оскільки спірне нерухоме майно - критий тік відповідач набув у власність 1 серпня 2001 року, тобто до одруження, таке майно є особистою приватною власністю і не підлягає поділу між подружжям. Щодо визнання за позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) права власності на Ѕ частину автомобілів, зазначає про те, що таких вимог ані позивачем, ані відповідачем в ході розгляду даної справи не було заявлено. Отже, вирішуючи у такий спосіб спір, суд фактично вийшов за межі позовних вимог. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Левківський Б.К. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити без задоволення. Представник ОСОБА_2 - адвокат Красовський В.М. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 5 вересня 2012 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судом установлено, що 28 січня 2013 року був придбаний автомобіль Тойота Ланд Крузер Прадо, д.н.з. НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , 12 травня 2016 року автомобіль Тойота Королла, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 . На підставі рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бориславського району Херсонської області 4 червня 2018 року було зареєстровано право власності на критий тік, літ.Г, загальною площею 853 кв.м., кий знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_2 21 вересня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу жилого будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .. Сторони придбали будинок та земельну ділянку у рівних частках. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що: сторонами не надано доказів, що майно, а саме автомобілі та тік були придбані ними за час перебування у зареєстрованому шлюбі, але за особисті кошти, наявність в одного із подружжя доходу не може ототожнюватися з особистими коштами, тому суд дійшов висновку, що автомобілі та тік є спільним майном подружжя. Крім того, відповідачем не доведено, що критий тік був ним придбаний ще в 2001 році, тобто до реєстрації шлюбу. Зважаючи на те, що сторонами не погоджена вартість спірного майна автомобілів та критого тіку, сторонами подані суперечливі докази, не заявлено клопотань щодо призначення та проведення експертизи, на підтвердження своїх доводів або заперечень, не внесено коштів на депозитний рахунок суду, тому суд вважав за доцільне визнати за кожним з подружжя право власності на Ѕ частину автомобілі та току за кожним. Вимоги щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки як спільного сумісного майна подружжя, задоволенню також не підлягають, оскільки подружжя при його придбанні визначили і статус майна і частки кожного із співвласників, тому це майно не може бути віднесено до спільної сумісної власності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», не підлягають задоволенню оскільки в матеріалах справи відсутні докази відкриття таких рахунків в період зареєстрованого шлюбу, внесення коштів та наявність коштів на рахунках на час розгляду справи. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма - Додола», суд першої інстанції виходив із того, що сторони не довели суду своїх позовних вимог в цій частині, ОСОБА_2 не подав доказів того, що у купівлю статутного капталу були вкладені його особисті кошти, ОСОБА_1 не надала доказів того, що спільне майно подружжя та грошові кошти передавалися подружжям до статуту підприємства. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до сьт.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог ст.71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (ч.2 ст.364 ЦК України). При цьому відповідно до ч.3 ст.71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другого з подружжя. Крім того, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже, застосовуючи ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницький діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об`єктом права особистої приватної власності одного з подружжя. Якщо один з подружжя є учасником підприємства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність його підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, зокрема, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с. 20-21), дата державної реєстрації приватного підприємства «Агрофірма - Додола» - 5 серпня 2008 року, розмір статутного капіталу становить 200 грн., дата закінчення формування статутного капіталу 5 серпня 2008 року. Засновниками підприємства є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .. Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження внесення спільних коштів подружжя до статутного капіталу приватного підприємства «Агрофірма-Додола».. Крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження внесення до статутного капіталу підприємства майна, що було придбане за рахунок спільних коштів подружжя. Сама по собі реєстрація за ПП «Агрофірма - Додола» автомобілів, а також техніки, а саме обприскувач самохідний, навантажувач телескопічний, трактори колісні, комбайн, візок, жниварка, сівалки, машина для внесення добрив, зерномет у період з 2013 року по 2017 рік включно, не свідчить про те, що це майно придбано за кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і ОСОБА_2 як учасником підприємства внесено до статутного капіталу підприємства. Головне управління держспоживслужби в Херсонській області у відповіді від 13 липня 2017 року на запит адвоката повідомило, що за ОСОБА_2 сільськогосподарської та іншої техніки по автоматизованій електроннообліковій системі «Агротех» в Херсонській області не зареєстровано ( т.1 а.с.31). Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем своїх позовних вимог в частині приватного підприємства «Агрофірма - Додола».. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а відтак це майно не належить до спільного сумісного майна подружжя і відповідно не підлягає поділу. Що стосується висновків суду про наявність підстав поділу між подружжям критого току, то в цій частині колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Рішенням зборів власників майнових прав сільськогосподарської спілки « Софіївська » від 1 серпня 2001 року, що оформлено протоколом № 1, вирішено передати у володіння ОСОБА_2 майновий пай у розмірі 1100 к.м., у вигляді частини критого току ( т.1 а.с.201). Відповідно до п.13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 117, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Статтею 128 ЦК УРСР ( в редакції чинній станом на 1 серпня 2001 року) передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на критий тік, під літ.Г, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 4 червня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 1 серпня 2001 року, що виданий СГС «Софіївська», свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), що виданий 1 серпня 2001 року. Зазначена інформація дає підстави стверджувати, що спірне нерухоме майно - критий тік набутий відповідачем у власність 1 серпня 2001 року, що безпосередньо підтверджується актом приймання - передачі майна та свідоцтвом про право власності на майновий пай, тобто до укладення шлюбу з позивачкою, а отже не належить до спільного сумісного майна подружжя, і відповідно не підлягає поділу. Сам по собі факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визначає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц). За таких обставин висновок суду першої інстанції про віднесення критого току до спільної сумісної власності подружжя не відповідає встановленим судом обставинам. Крім того, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поділу автомобілів в натурі, зважаючи на наступне Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог ст.71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (ч.2 ст.364 ЦК України). Судом установлено, що спірні автомобілі були придбані у період шлюбу, тому вони, відповідно до вимог ст.ст.60, 61, 70, 71 СК є спільним майном подружжя та підлягають поділу між подружжям. Оскільки автомобіль є річчю неподільною, визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ частину автомобіля не вирішує спір між ними, тому колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги відповідача ОСОБА_2 за зустрічним позовом щодо поділу автомобілів, та виділу йому автомобіля Toyota Prado 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , . право власності на який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , а позивачці ОСОБА_1 автомобіля марки Toyota Corolla, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.70 ЖК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Суд вважає, що при поділі автомобілів врахуванню підлягає вартість автомобілів, що зазначена у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , а саме вартість автомобіля Toyota Prado 2012 року випуску 694750 грн. вартість автомобіля марки Toyota Corolla, 2016 року випуску, 418200 грн. Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_2 доказів на підтвердження того, що автомобіль Toyota Prado коштує 556475 грн., а не 694750 грн., не надав. Таким чином, загальна вартість майна, яке підлягає поділу, а це вартість двох автомобілів, складає 1112950 грн., вартість частки кожного із подружжя становить 556425 грн., тобто ОСОБА_2 має сплатити ОСОБА_1 в рахунок грошової компенсації 138325 грн. Але, враховуючи, що з ОСОБА_1 залишився проживати малолітній син сторін, суд вважає можливим відступити від рівності часток подружжя і збільшити частку майна позивача, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 276550 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобілів та критого току підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині порушення судом першої інстанції прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягають відхиленню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левківським Богданом Казимировичем, задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Красовським Володимиром Миколайовичем, задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Тойота Королла, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418200 грн.. Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Тойота Прадо, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 694750 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 276550 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ критого тіку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 12 серпня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус