Постанова 4821 № 711/2747/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Черкаси Справа № 711/2747/20 Провадження № 22-ц/821/1151/21 категорія: 308020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач: Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, відповідач: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката Тимчука Олександра Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв`язку із простроченням платежів, у складі головуючого судді Казидуб О. Г., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі КП «Черкасиводоканал») у квітні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми. Позовні вимоги мотивовані тим, що КП «Черкасиводоканал» надає відповідачам житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , нараховуючи плату за надані послуги згідно із встановленими тарифами. Зазначає, що відповідачі своєчасно та в повному обсязі не оплачують надані позивачем послуги у зв`язку із чим станом на 01.03.2020 утворився борг у сумі 4728,71 грн. Разом з боргом відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 31,88 грн, три відсотки річних в сумі 568,23 грн. КП «Черкасиводоканал» звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, інфляційних та 3% річних, але 09 жовтня 2018 року ухвалою суду у справі № 711/8412/18 у видачі судового наказу було відмовлено. Тому просив суд стягнути на свою користь з відповідачів заборгованість 4728,71 грн боргу, інфляційні в сумі 31,88 грн та 3% річних в сумі 568,23 грн, а всього 5328,82 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року позов задоволено повністю, стягнено солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість за водопостачання та водовідведення, що виникла станом на 01.03.2020 в сумі 4728, 71 грн, інфляційні збитки 31,88 грн, 3% річних 568,23 грн, що разом становить 5328,82 грн. А також стягнено з відповідачів на користь КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 грн з кожного. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою позивач КП «Черкасиводоканал» надає відповідачам житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення нараховуючи плату на підставі Постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», а споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Вважаючи незаконним та необґрунтованим рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року, адвокатом Тимчуком О. В. в інтересах відповідача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема те, що ОСОБА_1 лише формально зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично не проживає там, а отже не є наймачем чи власником зазначеного житла та не є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (стосовно зазначеного приміщення). Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу від 28.07.2021 № 3627/12, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними та формальними. Вважає, що виходячи із норм законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, скаржник є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, повідомлень про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житловому приміщення споживача від скаржника до КП «Черкасиводоканал» не надходило. Просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Фактичні обставини справи Згідно відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 07.03.2017, а ОСОБА_2 з 04.11.2016 (а.с. 18-19). Відомості щодо інших осіб, які зареєстровані за вказаною адресою відсутні. В довідці наведено застосовані КП «Черкасиводоканал» тарифи на послуги водопостачання та водовідведення з посиланням на відповідні постанови НКРЕКП та зміни до них (а.с. 6). До позовної заяви КП «Черкасиводоканал» додано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення разом з розрахунком штрафних санкцій за адресою: АДРЕСА_1 , згідно яких борг за водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2016 по 13.04.2020 складає 4916,60 грн, 31,88 грн інфляційні та 568,23 грн 3% річних (а.с. 3-4).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повному обсязі. Так, відносини учасників даного спору регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо. За загальними правилами, визначеними вказаним законом, виконавець послуг надає відповідний вид житлово-комунальних послуг споживачу, який їх споживає та має зворотній обов`язок щодо їх сплати за встановленими тарифами та у встановлені договором строки і порядку. Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення із оплати житловою-комунальних послуг. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із приписами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до вимог ст. ст. 66-68 ЖК України, наймач (власник) зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити оплату за надані йому комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання і водовідведення. За ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Судом встановлено, що КП «Черкасиодоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Черкаси (Статут, затверджений рішенням Черкаської міської ради від 01.10.2020 № 2-6375 - https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/wp-content/uploads/2020/12/Statut.pdf), яким фактично надані вказані послуги до помешкання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , а тому воно правомірно розраховує на їх оплату споживачем. Відповідно до п. 8 Правил № 630, якими передбачені розрахунки для встановлення оплати послуг, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктом 1 ч. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Тобто, обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний оплатити надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМ України № 630 (Правила № 630) від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць; оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Пунктами 23 та 30 Правил № 630 визначено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах. Споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . До того ж надана скаржником до апеляційної скарги довідка з Державного демографічного реєстру № 174476-2019 підтверджує факт проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 07.03.2017. Крім того, така ж адреса зазначена скаржником і в апеляційній скарзі. У свою чергу, додана до апеляційної скарги довідка № 54 від 22 квітня 2021 року ЧМОСТ «Садівник», видана ОСОБА_3 , не є документом, в розумінні ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який підтверджує місце проживання особи. Перелік органів, які правомочні підтверджувати місце проживання особи наведені в ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», до яких відноситься виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Крім того, п. 11 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Аналогічні положення містяться в п.п. 14 п. 38 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року. Проте, скаржником не було надано доказів звернення до КП «Черкасиводоканал» із заявами про склад чи зміну складу зареєстрованих мешканців за вказаною адресою АДРЕСА_1 . До апеляційної скарги не надано належних доказів спростування факту надання послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того, скаржником не було наведено аргументів щодо невірного нарахування боргу за надані послуги та штрафних санкцій. Разом з тим, досліджуючи розмір заборгованості та період за який вона стягнена, апеляційним судом встановлено, що позивач надав розрахунок заборгованості та визначив спірний період з лютого 2016 року по березень 2020 року. Однак, згідно з відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 07.03.2017, а ОСОБА_2 04.11.2016. Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Однак, враховуючи дати реєстрації відповідачів за вказаною адресою та відсутність даних про наявність правових підстав щодо солідарної відповідальності відповідачів перед позивачем, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про задоволення позову у повному обсязі. Подаючи апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Тимчук О. В. просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 . Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач вправі стягувати борг за водопостачання та водовідведення із відповідачів саме з часу їх реєстрації, тобто з часу, коли вони фактично стали споживачами послуг КП «Черкасиводоканал» за адресою АДРЕСА_1 . Отже, враховуючи, що в матеріалах справи наявні виключно дані щодо реєстрації відповідачів за адресою АДРЕСА_1 та беручи до уваги дату реєстрації кожного з за даною адресою, із ОСОБА_1 та на користь позивача підлягає стягненню борг за водопостачання та водовідведення за період з 07.03.2017 по 01.02.2020, а з ОСОБА_2 з 04.11.2016 по 01.02.2020. Інші наведені в апеляційній скарзі доводине містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Тимчука О. В. підлягає частковому задоволенню, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за водопостачання та водовідведення, що виникла за період з 07.03.2017 по 01.02.2020 в сумі 2138,71 грн, інфляційні збитки 12,3 грн, 3% річних 186,99 грн, що разом становить 2338 грн; стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за водопостачання та водовідведення, що виникла за період з 04.11.2016 по 01.02.2020 в сумі 2400,23 грн, інфляційні збитки 15,42 грн, 3% річних 189,65 грн, що разом становить 2605,3 грн. Крім того, оскільки апеляційним судом ухвалюється нове рішення у даній справі, то згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, суд змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тимчука Олександра Вікторовича задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2020 року скасувати. Позов Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв`язку із простроченням платежів задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість за водопостачання та водовідведення, що виникла за період з 07.03.2017 по 01.02.2020 в сумі 2138,71 грн, інфляційні збитки 12,3 грн, 3% річних 186,99 грн, що разом становить 2338 грн. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заборгованість за водопостачання та водовідведення, що виникла за період з 04.11.2016 по 01.02.2020 в сумі 2400,23 грн, інфляційні збитки 15,42 грн, 3% річних 189,65 грн, що разом становить 2605,3 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користьКомунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради 956,52 грн судового збору за подачу позовної заяви. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради 1027,67 грн судового збору за подачу позовної заяви. Стягнути із Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 386,24 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року. Головуючий: Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко