Постанова 4820 № 686/15314/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/15314/20 Провадження № 22-ц/4820/989/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю позивача ОСОБА_1 , представниці позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради, треті особи Хмельницька міська рада, Публічне акціонерне товариство «Проскурів», про зобов`язання до вчинення дій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради (далі Управління), треті особи Хмельницька міська рада (далі Рада), Публічне акціонерне товариство «Проскурів» (далі ПАТ «Проскурів»), про зобов`язання до вчинення дій. ОСОБА_1 зазначив, що він проживає на умовах найму у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначений багатоквартирний будинок побудований колгоспом «Комунар», правонаступником якого є ПАТ «Проскурів», наразі його зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як безхазяйну річ. 22 травня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення про передачу житлового будинку у власність територіальної громади м. Хмельницького. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 липня 2014 року за апеляційною скаргою ПАТ «Проскурів» рішення суду першої інстанції скасовано, а заяву Управління про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з приводу житлового будинку виник спір про право, який має бути вирішений у порядку позовного провадження. До теперішнього часу ПАТ «Проскурів» не пред`явило до суду позов про визнання права власності на житловий будинок, а Управління відмовляється повторно звернутися до суду з заявою про передачу його у комунальну власність, у зв`язку з чим порушено право позивача на приватизацію квартири. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність Управління щодо незвернення до суду з заявою про передачу безхазяйного житлового будинку по АДРЕСА_2 , незаконною та зобов`язати Управління пред`явити до суду таку заяву. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами неправомірну бездіяльність Управління щодо незвернення до суду з заявою про передачу безхазяйного житлового будинку у комунальну власність, а також обов`язок Управління вчинити ці дії. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що Управління відмовляється повторно звернутися до суду з заявою про передачу безхазяйного житлового будинку у комунальну власність. Така неправомірна бездіяльність Управління призвела до порушення прав ОСОБА_1 , а позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права. Суд не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Управління, Рада та ПАТ «Проскурів» не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ПАТ «Проскурів» є правонаступником колгоспу «Комунар» с. Ружична, Хмельницького району, Хмельницької області. Протягом 1987 року за рахунок бюджетних асигнувань колгосп «Комунар» побудував і прийняв в експлуатацію восьмиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 . Зазначений житловий будинок перебуває на балансі ПАТ «Проскурів». Рішенням правління колгоспу «Комунар» від 31 грудня 1987 року №15 ОСОБА_1 як члену колгоспу на склад сім`ї з чотирьох осіб надана трикімнатна квартира АДРЕСА_3 у цьому будинку. На підставі ордеру на жиле приміщення ОСОБА_1 разом із сім`єю вселився у квартиру та зареєстрував у ній своє місце проживання. 11 квітня 2013 року житловий будинок по АДРЕСА_2 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як безхазяйна нерухома річ. Про взяття зазначеного житлового будинку на облік як безхазяйної нерухомої речі зроблено оголошення у газеті «Проскурів» №18 від 25 квітня 2013 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22 травня 2014 року задоволено заяву Управління (до зміни назви Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради) та передано житловий будинок по АДРЕСА_2 , у власність територіальної громади м. Хмельницького. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 29 липня 2014 року за апеляційною скаргою ПАТ «Проскурів» скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 22 травня 2014 року та залишив заяву Управління про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з приводу житлового будинку виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження. Листом від 13 травня 2020 року №557/01-14-10 Управління відмовило ОСОБА_1 в особі його представниці, ОСОБА_2 , у повторному зверненні до суду з заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Застосовані норми та джерела права Статтею 335 ЦК України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За змістом п. 7 ч. 2 ст. 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Порядок розгляду таких справ врегульовано главою 8 розділу ІV ЦПК України (статті 329-333). В силу ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одними з способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Із положень ст. 5 ЦПК України слідує, що застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності та законності. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87, 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року). Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, п. 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, п. 106). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйна нерухома річ за рішенням суду може бути передана у комунальну власність. Процесуальним законом встановлено порядок розгляду справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Такі справи розглядаються у порядку окремого провадження. Окреме провадження це самостійний вид цивільного судочинства, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом, при цьому судовий захист має бути ефективним, у зв`язку з чим, при вирішенні спору суд повинен застосувати дієвий спосіб захисту, який призведе до реального відновлення порушених прав та інтересів позивача. З матеріалів справи вбачається, що між Радою в особі Управління та ПАТ «Проскурів» виник спір з приводу передачі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , у комунальну власність як безхазяйної нерухомої речі. Також існує спір між ПАТ «Проскурів» і ОСОБА_1 щодо набуття останнім права власності на квартиру АДРЕСА_3 цього будинку в порядку приватизації житла. Наявність спору про право перешкоджає повторному зверненню Управління до суду з заявою в порядку окремого провадження про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що бездіяльність Управління є правомірною, внаслідок чого позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Відмова ПАТ «Проскурів» передати багатоквартирний житловий будинок у комунальну власність потягла за собою порушення права ОСОБА_1 на приватизацію квартири. Водночас, задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління звернутися до суду з відповідною заявою не призведе до поновлення порушеного права позивача. У зв`язку з цим, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_1 обрано неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом норм чинного законодавства та неналежну оцінку судом зібраних доказів є необґрунтованими. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Стефанишин С.Л. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 59