Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/2741/21

09.08.21 22-ц/812/1434/21 Єдиний унікальний номер справи 489/2741/21 Провадження № 22-ц/812/1434/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 09 серпня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., з участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Сербіною Людмилою Вікторівною ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, яку постановлено 04 червня 2021 року об 11 годині 26 хвилин, в приміщенні того ж суду, під головуванням судді Румянцевої Н.О., за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про витребування майна із чужого незаконного володіння, у с т а н о в и в : 11 травня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред`явили до ОСОБА_1 вищевказаний позов та просили витребувати з чужого незаконного володіння двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Разом з позовною заявою позивачами подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказану квартиру. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2021 року заяву задоволено. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки заява не містить мотивів вжиття таких заходів. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2021 року в задоволені заяви - відмовлено. Не погодившись з названою ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сербіну Л.В. подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилається на те, що вказаною ухвалою, порушені його права, як власника вказаної квартири, оскільки вважає що відсутній спір щодо вказаного нерухомого майна. В ухвалі суду не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову. Просив скасувати ухвалу, та задовольнити його заяву щодо скасування заходів забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2021 року. Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно до ст.ст. 4, 49 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі. Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Підстави забезпечення позову у цивільному процесі визначені ст. 149 ЦПК України, а саме - суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини 1, 2 ст. 149 ЦПК України). За такого інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів також закріплено у ст. 4 ЦПК України. Крім того, право на ефективний засіб юридичного захисту передбачене ст.13 вказаної Конвенції. До такого висновку суд приходить, системно проаналізувавши зміст вказаних норм права, їх розміщення у відповідних розділах ЦПК України. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред`явили позов до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про витребування майна із чужого незаконного володіння (а.с. 2-5). Разом з позовною заявою представник позивачів звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-7). Обґрунтовуючи заяву, зазначав, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2021 року, заяву представника позивачів адвоката Харченка Д.М. про забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №

451. Позивачі вже неодноразово зверталися до суду із позовом про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також договору купівлі продажу від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 451 квартири АДРЕСА_1 та рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2021 року, залишеного в без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено (а.с. 8-13). Крім того, ухвала про заходи забезпечення позову не містить мотивів вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, відсутнє обґрунтування існування реальної загрози виконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому просив скасувати заходи забезпечення позову. У відповідності до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що вжитими заходами забезпечення позову порушено його права як власника. Оскільки відсутній реальний спір щодо вказаної квартири. Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Таким чином, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. При цьому за змістом статті 158 ЦПК Україниіз клопотанням про скасування заходів забезпечення позову може звернутися лише учасник справи, зокрема особа, щодо якої вжито такі заходи, а не інша особа, яка вважає себе власником обтяженого майна. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у абзаці 4 пункту 9 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Крім того, рішення суду за вищевказаним позовом ще не ухвалене, тому потреба у забезпеченні позову не відпала. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду не вбачає підстав для скасування ухвали суду І інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Сербіною Людмилою Вікторівною залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та скарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова ____________________________________________ Повний текст постанови складено 12 серпня 2021 року.