Постанова 4824 № 753/14968/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 753/14968/20 провадження № 22-ц/824/15686/2020 24 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за їх позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку, припинення права спільної часткової власності та виділ в натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року в складі судді Сирбул О. Ф., встановив: 11.09.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просили: - визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Ѕ частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, площею 0,1 га, цільове призначення : для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; вид використання земельної ділянки : для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 , індексний номер:42772587 від 30.08.2018 15:49:47, державний реєстратор Пилипчук В. А., Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки:1/2, власник ОСОБА_3 , підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку , серія та номер: 10-7-10399 (бланк серії ЯЖ №018529), виданий 04.04.2011, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), номер запису про право власності: 27704148; - визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Ѕ частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, площею 0,1 га, цільове призначення : для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; вид використання земельної ділянки : для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 , індексний номер: 42772587 від 30.08.2018 15:49:47, державний реєстратор Пилипчук В. А., Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/2, власник ОСОБА_4 , підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку , серія та номер: 10-7-10399 (бланк серії ЯЖ №018530), виданий 01.04.2011, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), номер запису про право власності: 27705121; -припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,8 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м, з відповідними надвірними будівлями і спорудами, шляхом його поділу в натурі; - стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 2,2 кв.м. площі вищевказаного житлового будинку у розмірі 3 571 грн; - припинити право спільного часткового користування ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, виділивши в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користування належні їм 90/128 частини земельної ділянки, як окреме індивідуально визначене нерухоме майно. Посилались на ті підстави, що вони є спадкоємцями ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька вони успадкували право користування ѕ частинами спірної земельної ділянки. У користуванні ОСОБА_3 залишилась ј частина цієї земельної ділянки. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року (справа №753/18194/13-ц), з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2014 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано підпункт 4.1 пункту 4 рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 08 липня 2010 №1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва». Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2011 року серії ЯЖ №018529, виданий ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-10399. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 квітня 2001 року серії ЯЖ №018530, виданий ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-10395. Не зважаючи на скасування судовим рішенням державних актів на право власності на земельну ділянку, на підставі заяви ОСОБА_3 від 23 серпня 2018 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на Ѕ частину земельної ділянки за ОСОБА_3 та на іншу Ѕ частину цієї земельної ділянки за померлим ОСОБА_4 , що призвело до порушення їх прав. 28.09.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просили заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по відчуженню зареєстрованої на її ім`я 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, площею 0,1 га, цільове призначення : для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва; вид використання земельної ділянки : для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 . Посилались на ті підстави, що відповідач ОСОБА_5 може у будь-який час незаконно здійснити відчуження зареєстрованою на її ім`я 1/2 частиною земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, площею 0,1 га, що є предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року заяву задоволено. В якості забезпечення позову заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по відчуженню зареєстрованої на її ім`я 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, площею 0,1 га, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; вид використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Свої доводи мотивує тим, що 07.09.2020 вона звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Київська міська рада про поділ житлового будинку в натурі та виділ земельної ділянки в натурі, що свідчить про те, що вона в добровільному порядку хоче поділити будинок та земельну ділянку. Оскаржувана ухвала суду про забезпечення позову свідчить про упереджений та необ`єктивний розгляд справи, з порушенням ч. 1 ст. 49 ЦПК України про право сторін на користування рівними процесуальними правами. Вжиття судом заходів забезпечення позову порушує її право власності на Ѕ частину земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Отже право позивачів ніяким чином не порушуються. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Данилов Ю. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року (справа №753/18194/13-ц), яке набуло законної сили, скасовано підпункт 4.1 пункту 4 рішення V сесії VI скликання Київської міської ради від 08 липня 2010 №1248/4686 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва». Визнані недійсними та скасовані державні акти на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2011 року серії ЯЖ №018529, та від 01 квітня 2001 року серії ЯЖ №018530, видані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 кожному. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.08.2018 здійснено державну реєстрацію права власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, за відповідачем ОСОБА_3 . Підстава виникнення власності: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер:10-7-10399 (бланк серії ЯЖ №018529), виданий 04.04.2011 (а.с. 39-40). Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по відчуженню зареєстрованої на її ім`я 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, суд першої інстанції виходив з існування вірогідності того, що вказане майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб, що в свою чергу може призвести до затягування розгляду справи, обмеження прав позивачів на ефективний судовий захист. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір з приводу права користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:910:0005, Ѕ частина якої зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, який судом було визнано недійсним та скасовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню спірного майна. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. В апеляційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про упереджений та необ`єктивний розгляд справи, з порушенням ч. 1 ст. 49 ЦПК України. З огляду на підстави позову, положення ч. 1 ст. 362 ЦК України про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності не може слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк