Постанова 4811 № 462/347/21

Справа № 462/347/21 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б. Провадження № 22-ц/811/1216/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2021 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання матері, в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягувати щомісячно зі свого сина відповідача ОСОБА_1 кошти на її утримання у розмірі 1/4 від усіх його доходів, починаючи з дня звернення до суду і довічно. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона, 1948 року народження,є пенсіонером, не працює, отримує пенсію за віком, середній розмір якої становить 1799 грн. 07 коп., інших джерел доходів, окрім пенсії, немає, проживає одна, постійно хворіє, всі кошти витрачає на медикаменти, щомісячні витрати на оплату комунальних послуг становлять близько 1100 грн., а тому в неї не вистачає коштів на купівлю продуктів харчування. Зазначає, що відповідач отримує пенсію за вислугу років, розмір якої становить близько 12180 грн. 63 коп., проживає один, сплачує аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 1/4 від його доходу, а тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу, якої вона потребує. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 всіх його доходів щомісяця, починаючи з дня звернення до суду та довічно. Допущено негайне виконання рішення суду в межах місячної суми стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 908 грн. судового збору. Рішення суду оскаржила третя особа ОСОБА_2 , просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд, всупереч положенням статті 205 СК України, не врахував матеріального стану відповідача, зокрема, тієї обставини, що він має значну заборгованість по аліментах на дитину та на її (апелянта) утримання, які з нього стягуються в примусовому порядку в рамках чотирьох виконавчих проваджень. Звертає увагу, що єдиним джерелом доходу відповідача є пенсія за вислугу років, з якої згідно статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» може бути утримано не більше 50%, водночас, стягнення на користь матері з відповідача 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), при уже наявному стягненні з нього 1/4 частини доходу на ОСОБА_2 та 1/4 частини доходу на доньку ОСОБА_5 , створює суму понад 50% від доходу відповідача та унеможливлює стягнення з нього вже існуючої заборгованості. Крім того, зазначає, що позивач не надала суду жодних доказів, які б підтверджували її «вкрай нужденне» матеріальне становище та розмір витрат, про які вона зазначає у своїй позовній заяві, а також про відсутність матеріальної допомоги від інших членів своєї сім`ї, зокрема, від чоловіка, з яким вона має на праві спільної сумісної власності будинок, площею 235 кв.м., у АДРЕСА_1 , а також кожен із них має у власності земельну ділянку. Апелянт вважає позивача матеріально забезпеченою особою, оскільки вона має у власності декілька об`єктів нерухомого майна, від якого може отримувати дохід, та користується послугами у дорогих приватних медичних клініках. Крім того, звертає увагу, що у листопаді 2017 року позивач вже зверталась до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на її утримання, однак, у задоволенні такого позову було відмовлено постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року. Зазначає, що апеляційним судом встановлено обставини, які повинен був врахувати суд першої інстанції при розгляді даної справи. Рішення суду оскаржив також відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати лише в частині стягнення з нього судового збору в дохід держави у розмірі 908 грн. Зазначає, що він є інвалідом війни і має пільги щодо сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», норми якого суд не застосував при вирішенні питання розподілу судових витрат. 31.05.2021 року ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Зазначає, що єдиним джерелом її доходу є пенсія, яка не забезпечує їй мінімального утримання, жодних субсидій чи пільг вона не отримує, її чоловік ОСОБА_6 також є пенсіонером, який проживає окремо від неї у власному будинку і жодної допомоги їй не надає. Стверджує, що не отримує жодного доходу від належного їй нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки, і в силу свого похилого віку не має змоги займатися ні орендою, ні продажем земельної ділянки. Звертає увагу, що наявність у власності нерухомого майна не породжує обов`язку відчужувати його чи здавати в оренду, а з огляду на те, що вона не була позбавлена батьківських прав, тому має право на матеріальне утримання від свого єдиного сина. Вважає, що отримання нею пенсії, яка незначно перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб відповідної категорії, не є безумовною підставою для відмови в позові. Крім того вважає, що стягнення заборгованості по сплаті аліментів вирішується виконавцем, у якого перебуває виконавче провадження, а стягнення аліментів на дитину відповідача у розмірі 1/4 від його доходу та присудження аліментів у такому ж розмірі на її (позивача) утримання, власне, і становитиме 50% від доходу відповідача, тому немає жодних підстав вважати, що є порушення прав третьої особи на отримання від відповідача аліментів. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.07.2021 року, є дата складення повного судового рішення 06.08.2021 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною першою статті 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків не пов`язується з їх (дітей) працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Непрацездатним, у розумінні ч. 3 ст. 75 СК України, вважається той з батьків, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. При цьому, сам лише факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання, оскільки визначальним для вирішення питання про матеріальне утримання дітьми своїх непрацездатних батьків є потреба батьків у матеріальній допомозі. Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку, залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у цивільній справі №212/1055/18-ц (касаційне провадження №61-2386сво19). Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Згідно із статтею 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є матір`ю відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис 24, виданим в с. Рясне Яворівського району Львівської області (а.с. 7). Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с.3). Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, отримує пенсію за віком, розмір якої перед зверненням до суду із вказаним позовом становив 1828 грн. 99 коп. (а.с.5). Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи (інвалідом війни), що підтверджується посвідченням, виданим 30.07.2018 року, яке дійсне до 01.08.2021 року (а.с.19). Доходом відповідача ОСОБА_1 є пенсія за вислугу років, розмір якої у грудні 2020 року становив 12115 грн. 67 коп. (а.с.6). Окрім того, встановлено, що відповідач є платником аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з нього присуджені за рішенням суду в розмірі 1/4 від його доходу (заробітку) і стягуються у користь третьої особи ОСОБА_2 (а.с.43-45). Згідно з інформацією у листі від 23.03.2021 року (а.с.40-42), яку надав Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на звернення ОСОБА_2 , у названому відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №57034275 з примусового виконання виконавчого листа №443/1578/15-ц, виданого 01.08.2018 року Жидачівським районним судом Львівської області про стягнення з відповідача ОСОБА_1 у користь третьої особи ОСОБА_2 (раніше ОСОБА_7 ) аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття, по якому 17.08.2018 року відкрите виконавче провадження, а постановою державного виконавця від 30.10.2018 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу 53447 грн. 03 коп., яку скеровано до виконання у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Окрім того, у названому відділі держаної виконавчої служби на примусовому виконанні перебувають й інші виконавчі провадження по виконанню виконавчих листів, зокрема, про стягнення додаткових витрат на лікування дитини, на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку та інш., боржником по яких є відповідач ОСОБА_1 , а стягувачем третя особа ОСОБА_2 , загальна заборгованість по яких станом на 23.03.2021 року становила 109448 грн. 84 коп. Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_3 , окрім довідки про свій дохід у виді пенсії за віком, розмір якої у період з травня по грудень 2020 року становив 1828 грн. 99 коп., що є більше від встановленого законом прожиткового мінімуму, не надала належних доказів на підтвердження понесених нею щомісячних витрат, які б перевищували її дохід, оскільки сам по собі факт її непрацездатності у зв`язку із виходом на пенсію за віком, не може бути безумовною підставою для присудження у її користь матеріального утримання. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявного у неї хронічного або тяжкого захворювання та рекомендацій лікарів для проходження нею необхідного щомісячного лікування та/або медичного обстеження, та/або посиленого харчуванння, викликаного станом її здоров`я, оскільки участь дітей у витратах батьків, зумовлених, зокрема, необхідністю лікування, які не мають систематичного характеру, вирішуються шляхом стягнення додаткових витрат, а не шляхом присудження аліментів. Також необхідно зазначити, що відповідач визнав позовні вимоги своєї матері у даній справі і визнавав заявлені нею вимоги щодо матеріального утримання в розмірі 1/4 від його доходу ще й раніше, зокрема, у справі №455/1434/17, що встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року (а.с.51-54), а тому доводи позивача про те, що відповідач не надає їй в добровільному порядку жодної матеріальної допомоги викликає сумнів щодо наявності спору між ними. Окрім того, за наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дитину, додаткових витрат на лікування дитини, коштів на утримання третьої особи до досягнення дитиною трирічного віку та інш., а також існування на момент розгляду справи значного розміру заборгованості перед стягувачем ОСОБА_2 , яка діє, в тому числі, й в інтересах своєї неповнолітньої дитини, як її законний представник, в силу вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України, визнання відповідачем позову ОСОБА_3 не повинно враховуватись судом, оскільки внаслідок такого визнання будуть порушені права інших осіб, які впродовж уже тривалого часу не можуть отримати від відповідача ні в добровільному, ні в примусовому порядку виконання ухвалених на їх користь судових рішень. З огляду на все вище викладене, колегія суддів доходить висновку про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення наведених вище норм матеріального права та вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та належної оцінки доказів, не забезпечено процесуального права інших учасників справи, зокрема третьої особи, надати свої пояснення та подати докази на спростування доводів позивача (ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.02.2021 року справу призначено до розгляду на 01.03.2021 року), а також за відсутності належих і допустимих доказів, які б підтверджували потребу позивача в матеріальній допомозі, що відповідно до частини першої статті 202 СК України є необхідною умовою для присудження у її користь матеріального утримання, суд першої інстанції дійшов незаконного та необгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача. Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а відтак, апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_2 підлягає задоволенню. Доводи апелянта ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, як інваліда війни, відповідають вимогам Закону України «Про судовий збір», а тому його апеляційна скарга також підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 серпня 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.