Постанова КАС ВС № 420/4554/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Київ справа №420/4554/20 адміністративне провадження №К/9901/32439/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Вальчуком Ігорем Олександровичем, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Корой С.М., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., У С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 23250,28 грн; - стягнути на його користь із прокуратури Одеської області вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 23250,28 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом прокуратури Одеської області від 29 квітня 2020 року №791к його звільнено з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) з 30 квітня 2020 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. Проте фактично розрахунок із позивачем проведено не у день звільнення - 30 квітня 2020 року, а 05 травня 2020 року, тобто із затримкою у п`ять днів. Водночас при звільненні йому не виплачено вихідну допомогу відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Протокольною ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року проведено заміну відповідача - прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.

6. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 30 квітня 2020 року відповідач повинен був провести остаточний розрахунок із позивачем, проте такий розрахунок проведений 05 травня 2020 року, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року до 05 травня 2020 року в сумі 5670,80 грн. Також суди дійшли висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 звільнено з підстав і в порядку, визначених Законом №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, то позивач не набув права на її отримання і у відповідача не було обов`язку виплачувати ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення із відповідача вихідної допомоги при звільненні. ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Адвокат Вальчук І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

8. Як на підставу для оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. IV. Позиція інших учасників справи

9. Одеською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення. V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. ухвалою від 02 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 10 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами на 12 серпня 2021 року. VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 з 13 червня 2009 року працював на різних посадах в органах прокуратури України.

13. Наказом прокуратури Одеської області від 29 квітня 2020 року №791к, керуючись статтею 11 Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 30 квітня 2020 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

14. Із наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 04 травня 2020 року і цього ж дня прокуратурою Одеської області направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області платіжне доручення №578 для перерахунку грошових коштів на картковий рахунок позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 надійшли 05 травня 2020 року в сумі 63153,25 грн. Вихідна допомога при звільненні позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась.

15. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку і вказуючи про затримку розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

19. Законом №113-ІХ статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: «На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження».

20. Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України, що закріплено у його статті 1.

21. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно з пунктом 1 частини першої якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

22. Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

23. Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

24. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за змістом абзацу третього пункту 2 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. VІІІ. Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Касаційне провадження у справі відкрите з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо можливості застосування приписів статті 44 КЗпП України у разі звільнення прокурора відповідно до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

27. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів і вимог касаційної скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

28. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з 30 квітня 2020 року з органів прокуратури.

29. Конституційний Суд України у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 зазначив про те, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

30. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року в справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 липня 2019 року в справі №804/406/16 та від 08 серпня 2019 року в справі №813/150/16.

31. Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією із таких гарантій є виплата працівникові, який звільняється, вихідної допомоги.

32. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівникові у випадках, передбачених законом, роботодавцем у колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору із незалежних від працівника обставин.

33. Приписами Закону №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

34. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

35. Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

36. З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

37. Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року в справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року в справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року в справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року в справах №420/4115/20 та №240/4840/20, від 18 лютого 2021 року в справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 року в справі №640/8451/20, від 26 лютого 2021 року в справі №1.380.2019.006923, від 17 березня 2021 року в справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року в справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 року в справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року в справі №440/3166/20, від 27 травня 2021 року в справі №380/4855/20, від 24 червня 2021 року в справі №200/5390/20-а та від 22 липня 2021 року в справі №300/2000/20 і підстав для відступу від таких висновків під час розгляду цієї справи Суд не знаходить.

38. З огляду на викладене, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку. ОСОБА_1 набув права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки його звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII - у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

39. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, помилково встановивши відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури, не досліджували питання щодо правильності обрахунку позивачем заявленої до стягнення суми вихідної допомоги і, відповідно, не навели у своїх рішеннях розрахунків належної до стягнення суми на підставі належних і допустимих доказів.

40. Суд касаційної інстанції за приписами частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

43. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

44. Отже, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вальчуком Ігорем Олександровичем, задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в справі №420/4554/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в справі №420/4554/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Кашпур Судді: В. Е. Мацедонська С. А. Уханенко