Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4554/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4554/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та стягнення вихідної допомоги при звільненні, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ СПОРУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Одеської області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 23250 гривень 28 копійок; - стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 23250 гривень 28 копійок; - стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні з 30 квітня 2020 року по 05 травня 2020 року, що складає 5670 гривень 80 копійок. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково: - стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні з 30 квітня 2020 року по 05 травня 2020 року, що складає 5670 гривень 80 копійок; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 840 грн.80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на рахунок: отримувач коштів - УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, код ЄДРПОУ 35118626. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №420/4554/20 задоволено: - ухвалено додаткове рішення у справі №420/4554/20; - стягнуто з Одеської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок ). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вальчуком Ігорем Олександровичем, задоволено частково: - рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в справі №420/4554/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду; - у іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в справі №420/4554/20 залишено без змін. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено частково: - додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року скасовано; - прийнято нову постанову, якою стягнуто з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та стягнення вихідної допомоги при звільненні задоволено: - визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 23250 гривень 28 копійок; - стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 23250 гривень 28 копійок. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено: - прийнято по справі №420/4554/20 додаткове рішення, яким стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420 гривень 40 копійок. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року заяву Одеської обласної прокуратури про поворот виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та стягнення вихідної допомоги при звільненні - задоволено. Здійснено поворот виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року по справі №420/4554/20 шляхом стягнення з ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. на користь Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319823). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року заяву Одеської обласної прокуратури від 07 червня 2022 року (вхід. №8956/22) про поворот виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та стягнення вихідної допомоги при звільненні - задоволено. Здійснено поворот виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року по справі №420/4554/20 шляхом стягнення з ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. судового збору на користь Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок №UА808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319823). На вказані ухвали суду ОСОБА_1 подав апеляційні скарги. Апелянт просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяв про поворот виконання рішення. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ухвали суду першої інстанції ухваленні за відсутності матеріальних підстав для задоволення заяв відповідача та процесуального права розглядати таку заяву. У зв`язку з викладеним, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до ч. 4-8 ст. 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Верховний Суд у Постанові від 24 вересня 2020 року по справі № 818/678/17 (№ К/9901/36634/19), зазначив, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Також, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. З наведених правових норм випливає, що за допомогою інституту повороту, виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. Як встановлено, що на виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі №420/4554/20 про стягнення з Одеської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. 10.11.2021 року, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області перераховано позивачу 840,80 грн. судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №2317 від 20 жовтня 2021 року, яке наявне в матеріалах справи. Однак, у подальшому постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено частково, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року скасовано, прийнято нову постанову, якою стягнуто з Одеської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. Тобто, судом апеляційної інстанції фактично зменшено розмір судового збору, що підлягає стягненню, яку вже перераховано позивачу, що не заперечуються позивачем. При цьому, питання про поворот виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, судом апеляційної інстанції не вирішувалося. Європейський суд з прав людини в рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), висловив правову позицію, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Повернення таких коштів має здійснюватися на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок). Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до Головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.