Постанова 4855 № 640/21839/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21839/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.09.2019 року працював на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву Біличі) Святошинського управління поліції ГУНП у м.Києві лейтенант поліції. Висновком Головного управління Національної поліції у м.Києві від 21.09.2019 року службового розслідування, складеним за фактом неправомірних дій лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено, що 28.07.2019 року ОСОБА_1 разом з наглядно знайомим у центральній частині міста розпивали алкогольні напої, після чого у них виникла конфліктна ситуація з невідомим громадянином через спілкування з дівчиною. Після цього, того ж дня поблизу готелю «Козацький» по вул. Михайлівській у м. Києві конфлікт переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_1 з товаришем збили невідомого громадянина з ніг та коли він упав почали бити його ногами, оскільки вважали, що у раптово виниклій ситуації вказаний громадянин був неправий. Дисциплінарна комісія вважала, що ОСОБА_1 своїми протиправними діями порушив Присягу поліцейського, права, свободи, честь і гідність людини, тактовність та доброзичливість не проявив, безпеку особи не забезпечив, вчиненню правопорушення не запобіг, норм професійної етики не дотримався, допустив застосування насильства щодо громадянина, невідкладну допомогу особі, яка постраждала внаслідок правопорушення, не надав, чим свідомо порушив вимоги пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На підставі викладеного вище, дисциплінарна комісія дійшла висновку, закінчити службове розслідування за фактом неправомірних дій лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, уважати такими, що підтвердилися. За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву Біличі) Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142275) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції у м.Києві від 24.09.2020 року № 742 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву Біличі); Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142275) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача та вважаючи їх та оскаржуваний наказ протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Згідно із пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Відповідно до частини 1, 2 стаття 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частин 1, 2 та пунктів 6, 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Відповідно до частини 1 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Частинами 3, 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено «Правила етичної поведінки поліцейських» (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Відповідно до п. 4 Розділу IV Правил керівник органу (підрозділу) поліції не має права використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Крім того, вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено службове розслідування за фактом неправомірних дій лейтенанта поліції ОСОБА_1 , які мають ознаки дисциплінарного проступку. Так, до управління кадрового забезпечення надійшло електронне звернення ОСОБА_2 , у якому зазначено, що колишній слідчий слідчого відділу Солом`янського управління поліції, а нині дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву Біличі) Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_1 , намагався спричинити тілесні ушкодження невідомому громадянину та викладено уривок відеозапису, з якого видно, як двоє агресивно налаштованих молодиків б`ють чоловіка, який лежить на землі. Переглядом відеозапису тривалістю 10 секунд, який виклав автор звернення, установлено, що двоє молодиків, один з яких зовні схожий на ОСОБА_1 , б`ють ногами громадянина, який лежить на землі та намагається закрити обличчя від ударів. Зокрема, ОСОБА_1 наносить удари в область тулуба та голови потерпілого. Відповідно до рапорту старшого інспектора з особливих доручень ВІОС УКЗ підполковника поліції ОСОБА_3 на підставі фотокартки з особової справи за зовнішніми ознаками один з громадян, який бив ногами іншого громадянина, ідентифікований як ОСОБА_1 . Опитаний 12.09.2019 року ОСОБА_1 пригадав зазначену подію, зафіксовану на відео, та почав розповідати детальніше про обставини, які виникли того дня. Крім того, визнавши свою провину повністю, він виявив бажання написати рапорт про звільнення зі служби в поліції. Однак, коли він уже написав зазначений рапорт та почав писати пояснення, в якому забажав детально викласти обставини згаданої події, йому на мобільний телефон зателефонував невідомий громадянин, як пізніше пояснив ОСОБА_1 , його адвокат. Після нетривалого спілкування він зненацька схопив аркуші паперу, на яких було написано рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням та бланк письмового пояснення, порвав їх на шматки та на очах присутніх викинув у корзину для сміття. Після цього його поведінка різко змінилася, він почав поводитися неадекватно, агресивно, використовував нецензурну лексику, намагався спровокувати конфліктну ситуацію з працівниками ВІОС УКЗ та повідомив, що більше нічого писати не буде, про вказану подію щодо нанесення громадянину тілесних ушкоджень він чує уперше, тому нічого про це не знає. Після цього намагався самовільно залишити службове приміщення. З огляду на його збуджений стан, йому було запропоновано заспокоїтися та для написання письмового пояснення з даного приводу прибути до ВІОС УКЗ наступного дня. Опитаний 13.09.2019 року ОСОБА_1 усі відомості про побиття громадянина категорично заперечував, на уточнюючі додаткові письмові питання повідомляв, як слідує з пояснень, що працівники ВІОС УКЗ намагаються на нього здійснювати психологічний тиск, скаржився на погане самопочуття, однак від пропозиції викликати бригаду швидкої медичної допомоги відмовився. Після чергового уточнюючого письмового запитання письмово зазначив про те, що на підставі ст. 63 Конституції України він відмовляється від надання письмового пояснення. 13.09.2019 року на ім`я начальника Головного управління працівником ВІОС УКЗ був написаний рапорт про те, що 12 та 13.09.2019 ОСОБА_1 було викликано до кабінету № 536, де під час написання пояснень він поводився неадекватно, агресивно, зухвало, використовував ненормативну лексику, здійснював аудіо запис та намагався спровокувати конфліктну ситуацію. Опитаний заступник начальника слідчого відділу Солом`янського управління поліції капітан поліції ОСОБА_4 пояснив, що після перегляду вказаного відеозапису хлопця, одягнутого в білу футболку, світлі кросівки з сумкою через плече, який наносив удари ногами по невідомому, він за зовнішніми ознаками упізнав колишнього свого підлеглого - лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який з липня по вересень 2019 року проходив службу на посаді слідчого слідчого відділу Солом`янського управлінні поліції та перебував у його підпорядкуванні. Слід зазначити, що на підставі доповідних записок від 03.09.2019 року та від 09.09.2019 року директора навчально-наукового інституту № 1 майора поліції ОСОБА_5 про відсутність ОСОБА_1 на заняттях наказом Національної академії внутрішніх справ МВС України від 10.09.2019 року № 201 о/с здобувача ступеню вищої освіти магістра навчально-наукового інституту №1 за спеціальністю «Право» (підготовка кадрів для органів досудового розслідування Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано зі списків слухачів першого курсу денної форми навчання за державним замовленням. Для подальшого проходження служби наказом ГУНП у м. Києві від 12.09.2019 року №994 о/с ОСОБА_1 , на підставі його рапорту від 10.09.2019 року, який він написав у відділі комплектування управління кадрового забезпечення, призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву Біличі) Святошинського управління поліції з 11.09.2019 року. Відтак вказані факти підтверджуються висновками службового розслідування, наявними у матеріалах справи поясненнями ОСОБА_1 , відповідними рапортами, які свідчать, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів. З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 3, 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Разом з тим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування наказу ГУ НП у м.Києві від 24.09.2019 року № 742 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. Щодо позовних вимоги в частині поновлення на посаді та зобов`язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, останні є похідними, а тому задоволенню не підлягають. Таким чином, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про застосування до позивача за скоєння дисциплінарного проступку стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.