Постанова 4801 № 127/2-1455/2010

Справа № 127/2-1455/2010 Провадження № 22-ц/801/1587/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 рокуСправа № 127/2-1455/2010м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника скарж-ниці, боржниці ОСОБА_1 адвоката Оверковського К. В., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного прова-дження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи, стягувача Ак- ціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юсти- ції у Вінницькій області Сиридюк Тетяни Василівни, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, за апеляційною скаргою представника стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвоката Лобанова Олега Олеговича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року, постановлену у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Ан О. В., дата складення повного тексту якої не зазначена, В С Т А Н О В И В: 24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області із скаргою, за участі заінтересованої особи Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі - АТ «Ощадбанк» ), про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу дер-жавної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т. В., скасування постанови про від-криття виконавчого провадження. Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що 06 грудня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці ви-даний виконавчий лист № 2-1455-2010 про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором іпотечного кре-диту в розмірі 1 204 351, 52 гривні. 01 жовтня 2019 року постановою держав-ного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т. В. відкрите виконавче провадження № 60180090 з виконання вказа-ного виконавчого листа стосовно ОСОБА_1 та стягнення загальної забор-гованості в сумі 1 018 232,26 гривні. Однак дії державного виконавця з від-криття виконавчого провадження Пенькова Т. А. вважає неправомірними, ос-кільки Законом України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення ви-конавчого документа до виконання встановлений у три роки. Отже строк пред'-явлення до виконання виконавчого листа, виданого 06 грудня 2010 року, стягу-вачем пропущений. Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання якщо пропущений встановлений законом строк пред`явлення ви-конавчого документа до виконання. Відтак скаржниця вважає, що державний виконавець помилково відкрила виконавче провадження. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що з постановою про відкриття виконавчого провадження та ма-теріалами виконавчого провадження представник боржника був ознайомлений лише 12 березня 2020 року, тому дана скарга подана у межах строку для її подання. За таких обставин ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 жовтня 2019 року № 60180090, зобов`язати суб`єкта оскарження повернути вищевказаний документ стягувачу в порядку статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Визнані дії головного дер-жавного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій облас-ті Сиридюк Т. В. з відкриття виконавчого провадження № 60180090 неправо-мірними, скасована постанова головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т. В. від 01 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60180090 з вико-нання виконавчого листа № 2-1455-2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниця 06 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції від 02 червня 2021 року, представник стягувача АТ «Ощадбанк» адвокат Лобанов О. О. оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає про неправ-дивість тверджень ОСОБА_1 щодо часу, з якого їй стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження № 60180090, яким представник банку вважає 14 листопада 2019 року. Тобто, за твердженням представника банку, боржницею пропущений строк для оскарження постанови державного виконавця. Щодо пропуску стягувачем строків пред`явлення виконавчого доку-мента до виконання, то зазначається, що виконавчий лист № 2-1455/2010 неод-норазово пред`являвся до виконання та повертався стягувачу. Востаннє вико-навчий лист повернутий постановою від 13 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 57240928. 23 вересня 2019 року банком знову поданий виконав-чий документ до виконання, у зв`язку з чим 01 жовтня 2019 року винесена по-станова про відкриття виконавчого провадження. Відтак, посилаючись на нор-ми Закону України «Про виконавче провадження», представник банку вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущений. Користуючись наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного су-ду від 29 червня 2021 року правом, представник ОСОБА_1 адвокат Овер-ковський К. В. подав відзив на апеляційну скаргу, де вважає її необґрунто-ваною, безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню. Додатково адвокат зазначає про надання правової оцінки своєчасності подання даної скарги до суду ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання нею оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого про-вадження та обізнаність про її наявність і зміст. Представник стверджує, що суд першої інстанції повно дослідив усі обставини справи, хронологію виконавчого провадження та судові рішення, ухвалені з приводу виконання виконавчого листа № 2-1455-2010. Ураховуючи, що виконавче провадження № 601180090 є пізнішим за хронологією подій, а ніж виконавче провадження № 57240928, від-криття якого визнане незаконним з мотивів пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно відкриття виконавчого прова-дження № 601180090 є незаконним, адже строки пред`явлення виконавчого документа до виконання уже порушені. На підставі викладеного представник ОСОБА_1 адвокат Оверковський К. В. просить у задоволенні апеляційної скарги АТ «Ощадбанк» відмовити у повному обсязі. ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т. В., представник заінтере-сованої особи, стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з`явилися з невідомих причин, будь-яких заяв від них суду не надходило. Беручи до уваги, що всі без винятку учасники спра-ви завчасно, в установленому порядку повідомлені про місце, день та час роз-гляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення пош-тових відправлень ( судових повісток ) та розписки про отримання повісток су-ду, додані до матеріалів справи, на підставі статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути дану справу в порядку апеляцій-ного провадження без участі тих учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу банку представника боржниці, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апе-ляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення, яким є також ухвала суду, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і об-ґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матері-ального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рі-шення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторо-ни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 02 червня 2021 року відпові-дає зазначеним вимогам. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 06 грудня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці був виданий виконавчий лист № 2-1455-2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором іпотеч-ного кредиту в розмірі 1 204 351,52 гривні. Рішення суду набрало законної сили 24 травня 2010 року. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання визначався 24 травня 2013 року. 13 січня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 23632137 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Постановою дер-жавного виконавця від 01 червня 2011 року виконавчий документ був повер-нутий стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Постановою державного виконавця від 24 листопада 2011 року повторно було відкрите виконавче провадження № 30027722 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Постановою державного виконавця від 06 грудня 2012 року виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 13 травня 2013 року постановою державного виконавця було відкрите ви-конавче провадження № 37852528 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1455-2010, який повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 29 грудня 2014 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. 18 вересня 2018 року стягувач АТ «Ощадбанк» в черговий раз пред`явив виконавчий документ до виконання. Постановою державного виконавця від 21 вересня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 57240928 з при-мусового виконання виконавчого листа № 2-1455-2010. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, зали-шеною без змін постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т. В. з відкриття виконавчого провадження № 57240928 визнані неправомірними, скасована постанова головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т. В. від 21 вересня 2018 року про відкриття виконавчого проваджен-ня № 57240928 з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010, виданого Ле-нінським районним судом міста Вінниці 06 грудня 2010 року, про стягнення за-боргованості з ОСОБА_1 23 вересня 2019 року стягувач АТ «Ощадбанк» знову пред`явив виконавчий документ до виконання. Постановою державного виконавця від 01 жовтня 2019 року відкрите виконавче провадження № 60180090 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1455-2010. Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керу-ючись нормами Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що як на час видачі виконавчого листа № 2-1455-2010, а це 06 грудня 2010 року, так і на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 01 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження, строк пред`явлення вико-навчого документа до виконання становив три роки. Виконавчий документ не-одноразово пред`являвся до виконання та повертався стягувачу у зв`язку з від-сутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі постанови державного виконавця від 29 грудня 2014 року. Оскільки з моменту переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконан-ня у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 30 грудня 2014 року, то стягувач мав право пред`явити виконавчий документ до виконання з дня переривання цього строку до 30 грудня 2017 року, що встано-вив Вінницький апеляційний суд та підтвердив Верховний Суд у своїх постано-вах. Наразі банк пред`явив виконавчий лист до виконання 23 вересня 2019 року, тобто після спливу трирічного строку. З відповідною заявою про поновлення цього строку стягувач не звертався. При цьому суд не взяв до уваги запис у ви-конавчому листі про його повернення у 2019 році, адже постанова про відкрит-тя виконавчого провадження від 21 вересня 2018 року скасована. Відтак суд дійшов висновку, що державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Він-ниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т. В., відкривши виконавче про-вадження № 60180090 після спливу строку для пред`явлення виконавчого доку-мента до виконання, не дотрималася вищевказаних вимог закону, вийшла за межі своїх повноважень і не врахувала, що АТ «Ощадбанк» звернулося до дер-жавної виконавчої служби з пропуском трирічного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому визнав наявними підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування оскаржуваної поста-нови від 01 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження. Відмовляючи у задоволенні вимоги скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу в порядку статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив з того, що вчинення таких дій є виключною компетенцією державного виконавця і суд не має права зобов`язувати зазначених посадових осіб до вчи-нення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» мо-жуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів апеляційного суду погоджується, визнає їх є правильними та об'єктивними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи. Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній станом на день видачі виконавчого листа 06 грудня 2010 року ) виконавчі листи, інші судові документи для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень можуть бути пред`явлені до виконання про-тягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Поширення дії положень Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII «Про ви-конавче провадження», статтею 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стя-гувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до приму-сового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після на-брання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстроч-ки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному вико-нанню - з наступного дня після його ухвалення. Згідно з пунктом п`ятим Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05 жовтня 2016 року «Про виконавче провадження» вико-навчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, як на час видачі 06 грудня 2010 року виконавчого листа № 2-1455-2010, так і на час винесення державним виконав-цем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 60180090 - 01 жовтня 2019 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив три роки. Виконавчий документ неодноразово стягувачем пред`являвся до виконання та повертався йому у зв`язку з відсутністю у борж-ника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі поста-нови державного виконавця від 29 грудня 2014 року. Відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній станом на час винесення постанови про повернення виконав-чого документа стягувачу 29 грудня 2014 року ) строки пред`явлення виконав-чого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконав-чого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконав-чого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення ви-конавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або частко-вого виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до вико-нання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Частиною п`ятою статті 47 Закону України «Про виконавче прова-дження» ( в редакції, чинній станом на час винесення постанови про повернен-ня виконавчого документа стягувачу 29 грудня 2014 року ) визначено, що по-вернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статт-ею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до ви-конання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Аналогічне положення закріплене у статті 12 Закону України «Про виконав-че провадження» в редакції, чинній станом на день винесення суб`єктом оскар-ження оскаржуваної постанови від 01 жовтня 2019 року про відкриття виконав-чого провадження. Зазначеною нормою встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`яв-лення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого до-кумента стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково ви-конати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після пере-ривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконав-чого документа у зв`язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче проваджен-ня» ( в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови ) встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, перед-бачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити вико-навчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цьо-го Закону. Таким чином, з моменту переривання строку пред`явлення виконав-чого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання пе-ребіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 30 грудня 2014 року. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника, представника стягувача ( банку ) про необхідність урахування під час визна-чення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання обставин повер-нення виконавчого листа № 2-1455-2010, як зазначає сам скаржник, 13 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 57240928, з огляду на те, що поста-новою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, постанова дер-жавного виконавця від 21 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57240928 скасована. Враховуючи наведене, стягувач АТ «Ощадбанк» мав право пред`явити ви-конавчий документ, який стосується ОСОБА_1 , до виконання з дня пере-ривання цього строку до 30 грудня 2017 року. Як встановлено судом та убача-ється з матеріалів цієї цивільної справи, банк пред`явив виконавчий лист до ви-конання 23 вересня 2019 року, тобто після спливу трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу. Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній станом на день винесення оскар-жуваної постанови від 01 жовтня 2019 року ) виконавчий документ поверта-ється стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`яв-лення у разі якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення вико-навчого документа до виконання. Відповідно до частини шостої статті 12 цього Закону ( в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови від 01 жовтня 2019 року ) стягувач, який пропустив строк пред`явлення вико-навчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про понов-лення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Однак АТ «Ощадбанк» з відповідною заявою у встановленому законом порядку до суду не зверталося, суд не постановляв ухвалу про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Питання щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його пропуску є виключною компетенцією суду. До пов-новажень державного виконавця при винесенні постанови про відкриття вико-навчого провадження не входить вирішення питання про поновлення про-пущеного стягувачем строку. Як наслідок, належить погодитися і висновком суду першої інстанції на противагу доводів апеляційної скарги, що головний державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Сиридюк Т.В., відкривши виконавче провадження № 61180090 після спливу строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, порушила вищевказані ви-моги закону, вийшла за межі своїх повноважень і не врахувала, що АТ «Ощад-банк» звернулося до державного виконавця з пропуском трирічного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду і цією скаргою, то слід зазначити, що згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або безді-яльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рі-шення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи сво-боди. Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. За нормами статті 449 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свобод; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом. Такі строки є процесуальними, вони можуть бути поновлені за заявою заявника за наявності поважних для цього причин. Відповідна заява подається одночасно із скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідних законодавчих нормах не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Як вбачається з матеріалів цієї справі та встановлено Вінницьким апеля-ційним судом у постанові від 17 лютого 2021 року, у своїй скарзі ОСОБА_1 вказує, що про існування постанови від 01 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60180090 їй стало відомо 12 березня 2020 року після ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження. Такі обставини дійсно підтверджуються матеріалами справи, зокрема, заявою представника боржниці про ознайомлення з матеріалами виконавчого прова-дження. Із матеріалів справи об`єктивно слідує, що представником Оверковським К.В. на електронну адресу Вінницького міського суду Вінницької області 23 бе-резня 2020 року було направлено скаргу на дії ДВС, тобто в десятиденний строк з дня, коли скаржниця та її представник дізналися про порушення прав або свобод першої. Жодні інші докази, що свідчили б про зворотне, у мате-ріалах справи відсутні. Колегія суддів апеляційного суду з конкретним урахуванням заявлених до суду вимог ОСОБА_1 , дійшла висновку про відсутність підстав для скасу-вання оскаржуваної стягувачем ухвали суду першої інстанції, котра, як наслі-док, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Відповідно до норм статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яким згідно статті 258 ЦПК України також є ухвала суду, з додержанням норм матеріального і процесуаль-ного права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» адвоката Лобанова Олега Олеговича залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи, стягувача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Тетяни Василівни, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 11 серпня 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський