Постанова 4824 № 357/1479/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Кошель Б.І. Єдиний унікальний номер справи № 357/1479/19 Апеляційне провадження №22ц/824/10391/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар -Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування м. Біла Церква (виконавчий комітет Білоцерківської міської ради), Орган опіки та піклування Печерського району м. Києва (Печерська районна у м. Києві державна адміністрація) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У лютому 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом. У позові зазначав , що 22 жовтня 2005 року він уклав шлюб із ОСОБА_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2019 року шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають двоє малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час існує необхідність визначити порядок спілкування батька з дітьми, враховуючи його віддалене місце проживання, і неможливість врегулювати даний спір із відповідачкою у позасудовому порядку. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.190-191) . Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2019 року повернуто апелянту (т.2 а.с. 54). Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с. 120-124). Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року прийнято від ОСОБА_1 відмову від апеляційної скарги , апеляційне провадження у справі закрито ( т.2 а.с. 202-203) Відповідачка ОСОБА_1 21 серпня 2020 року подала до суду першої інстанції клопотання про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правову допомогу та інших витрат, які має нести відповідач у зв`язку із розглядом справи (т.3 а.с. 1-77). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року клопотання відповідачки ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано позивача в строк до 30 березня 2021 року внести на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 33 960 грн для забезпечення можливого відшкодування витрат на професійну допомогу. Підготовче провадження у справі закрито і справу призначено до розгляду на 30 березня 2021 року (т.4 а.с. 50-53). До суду першої інстанції 29 березня 2021 року від представника позивача - адвоката Чернілевського В.Г. надійшло клопотання про забезпечення витрат позивача у даній справі, у якому він просив зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошову сумі в розмірі 166 474,43 грн для забезпечення можливого відшкодування вже понесених витрат позивачем на професійну правову допомогу (т.4 а.с. 63-81). В той же день, 29 березня 2021 року до суду першої інстанції надішли заяви від представника позивача про відстрочення внесення ним забезпечення, та про відкладення розгляду справи до вирішення заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції. (т.4 а.с.93-95, 96-97,98-9, 103-105) . Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції.( т.4 а.с. 106-107) . Відповідачка ОСОБА_1 30 березня 2021 року подала заяву про залишення позову без розгляду на підставі ч.6 ст. 135 ЦПК України ( у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду) ( т.4 а.с. 109-110). Від представника позивача 30 березня 2021 року до суду першої інстанції надійшли ще дві заяви про відкладення розгляду справи, та про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції (т.4 а.с. 113-125). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року в задоволенні клопотання позивача про відстрочення внесення забезпечення відмовлено. Клопотання представника відповідачки задоволено, позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року ухвалу суду від 30 березня 2021 року залишено без змін. До канцелярії суду першої інстанції 15 квітня 2021 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат, понесених відповідачкою у зв`язку із розглядом справи у сумі 33 960,00 грн, а також судових витрат на послуги перекладача в сумі 9 530,00 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2021 року ухвалою суду позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у їх вихованні, було залишено без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст.257 ЦПК України. Крім того, вказує, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, а також про ознаки безпідставності і штучності даного позову. Позивач використовував дану справу не для вирішення існуючого спору, адже сам відмовлявся бачити своїх дітей і брати участь у їх вихованні, а для створення штучних доказів для судової системи США аби заблокувати стягнення аліментів та визначення права опіки над дітьми у США. А тому, відповідачка вважає, що необґрунтовані дії позивача є підставою для компенсації позивачем здійснених відповідачкою витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, послуги перекладача. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено . Не погоджуючись з ухвалою суду , відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду , постановити нову ухвалу про стягнення на її користь витрат на правову допомогу в сумі 33 960 грн та за послуги перекладача в сум 9 530 грн. У скарзі зазначала, що на її думку вона довела факт вчинення позивачем необґрунтованих дій, а суд не взяв це до уваги . У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Чернілевський В.Г. зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Так само по собі подання позову не є доказом протиправних дій позивача, а доказів зловживання позивачем своїми процесуальними правами відповідачка суду не надала. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлена про день та час розгляду справи на 10 серпня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Відповідачка та представник позивача - адвокат Чернілевський В.Г. були присутні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Клопотань, заяв про відкладення розгляду справи,або зміну адреси місцезнаходження від третіх осіб не надходило, а тому підстави вважати причини неявки до суду поважними, відсутні. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування м. Біла Церква (виконавчий комітет Білоцерківської міської ради), Орган опіки та піклування Печерського району м. Києва (Печерська районна у м. Києві державна адміністрація) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні. Відповідно до ч.1, 4 ст.135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Крім того, таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Відповідачка ОСОБА_1 21 серпня 2020 року подала до суду першої інстанції клопотання про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правову допомогу та інших витрат , які має нести відповідач у зв`язку із розглядом справи на суму 70 000 грн у випадку відмови у позові, з тих підстав, що даний позов має ознаки завідомо безпідставного, ОСОБА_2 не має зареєстрованого в Україні місця проживання, а здійсненні нею витрати на правову допомогу у разі відмови у позові можуть бути не відшкодовані ОСОБА_2 чи таке відшкодування може бути ускладнене. ( т.3 а.с. 1-77). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року клопотання відповідачки ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано позивача в строк до 30 березня 2021 року внести на депозитний рахунок грошову суму в розмірі 33 960 грн для забезпечення можливого відшкодування витрат на професійну допомогу . Підготовче провадження у справі закрито і справу призначено до розгляду на 30 березня 2021 року . ( т.4 а.с. 50-53) . Частково задовольняючи клопотання відповідачки , суд послався на відсутність у позивача ОСОБА_2 нерухомого майна та місця реєстрації на території Україні. Слід зазначити , що вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, суд першої інстанції не досліджував питання чи має позов ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання позивачем правом на позов. Представник відповідачки адвокат Гаделія Віталій Романович направив 30 березня 2021 року до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з невиконанням позивачем ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року про забезпечення судових витрат, з підстав, визначених у ч. 6 ст. 135 ЦПК України. Вимог щодо компенсації судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача це клопотання не містить. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст.257 ЦПК України, а саме через невнесення ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду суми забезпечення судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 за розгляд цієї справи. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року ухвалу суду від 30 березня 2021 року залишено без змін .( т.4 а.с. 209- 213) . За змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв`язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача. Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача. Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Як вбачається з роз`яснень в п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його права та інтереси порушено. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року(справа № 148/312/16-ц), від 03 липня 2019 року (справа№543/408/17). Відповідно до ч.4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ст. 143-148 ЦПК України . Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про зловживання позивачем своїми процесуальними правами у даному провадженні , або застосування до нього судом заходів процесуального примусу. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки,оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими. Враховуючи , що судом першої інстанції не встановлено, та суд відповідно до ст. 44 ЦПК України не визнав жодної дії позивача зловживанням процесуальними правами , які б суперечили завданню цивільного судочинства, не свідчать про такі дії і матеріали справи , а відтак правильним є висновок ,що правові підстави для стягнення компенсації за рахунок позивача понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України відсутні. Не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача і апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 . Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду. Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2021 року. Головуючий Судді