Ухвала КАС ВС № 826/23651/15

УХВАЛА 10 серпня 2021 року Київ справа №826/23651/15 адміністративне провадження № Зн/9901/26/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., розглянувши заяву про відвід суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., Тацій Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення у частині, визнання протиправним дій та стягнення матеріальної та моральної шкоди, У С Т А Н О В И В : 26 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 через представника Манохіна В.І. про відвід суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М., а також суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г. та Тацій Л.В., яка обґрунтована, головним чином, тим, що ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2021 року у провадженні № К/9901/20470/21 допущено умисну, на думку скаржника, підміну відповідача, а саме: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» замість Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду. Отже, заява про відвід суддів має бути подано до початку судового засідання або після цього у виняткових випадках, але за умови, що заявнику про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до спливу вказаного строку. При цьому така заява має бути подана не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Як вбачається з матеріалів заяви про відвід колегії суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М., заявник як на підставу виникнення у нього сумнівів у неупередженості суддів посилається на ухвалу Верховного Суду від 22 червня 2021 року. Відповідно до поштового повідомлення ця ухвала була вручена ОСОБА_1 та її представнику 1 липня 2021 року (поштові відправлення № 0102933803110 та № 0102933803128), однак заяву про відвід подано лише 26 липня 2021 року, тобто з пропуском дводенного строку, встановленого частиною третьою статті 39 КАС України для виняткових випадків. Крім того, колегія суддів зазначає, що покладений в основу мотивування заяви про відвід суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М. аргумент, а саме - умисна, на думку заявника, підміна відповідача, вже заявлялась позивачем та розглядалась колегією суддів. Зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 13 серпня 2018 року, від 13 грудня 2018 року, від 20 липня 2020 року, від 12 травня 2020 року (провадження № К/9901/43256/18) заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М. з тих самих підстав визнано необґрунтованою. Отже, суд доходить висновку про недотримання заявником вимог частини третьої статті 39 КАС України під час подання заяви про відвід, оскільки він пропустив строк подання заяви про відвід суддів, а також повторно подав заяву про відвід з тих самих підстав, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 39 КАС України є підставою для залишення заяви без розгляду. Аналогічний спосіб вирішення питання щодо заяви учасника справи про відвід суддів у разі недотримання вимог частини третьої статті 39 КАС України застосований в ухвалах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 817/1737/17, від 2 грудня 2019 року у справах № 826/17778/14 та № 826/5455/18, від 22 червня 2020 року у справі № 810/4438/16 та від 30 вересня 2020 року у справі № 640/3088/20. Суд звертає увагу, що заявницею вже подано 4 заяви про відвід, з яких три після винесення постанови Верховного Суду від 22 грудня 2018 року за результатом касаційного перегляду цієї справи. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу. З урахуванням частини третьої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. До того ж відповідно до пункту 2 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Пунктом 2 частини другої цієї ж статті передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема неодноразового зловживання процесуальними правами; Частиною третьої статті 149 КАС України передбачено, що у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. Головною метою принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами є гарантування добросовісного використання учасниками справи своїх процесуальних прав, тобто з метою, для якої ці права надані, та у спосіб, визначений процесуальним законодавством, а також добросовісного виконання обов`язків, визначених законом або судом. Противагою добросовісності є зловживання процесуальними правами, яке має різні форми прояву та у кожному конкретному випадку потребує надання оцінки судом. Зловживанням процесуальними правами можуть бути визнані дії або бездіяльність учасника справи, які характеризуються ознакою видимої юридичної правомірності, однак використовуються з метою, що є протилежною або не відповідає тій, яку має переслідувати реалізація відповідного процесуального права або виконання обов`язку, визначеного законом або судом; сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій (бездіяльності), які складають зміст наданого процесуальним законодавством права (покладеного обов`язку), недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права або умисне використання процесуального права у спосіб, який суперечить завданню адміністративного судочинства, з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду або підриву довіри до судової гілки влади. Суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М., наведені у ній мотиви щодо умисного, на її думку, обману ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях, а тому є завідомо безпідставними. У частині заявленого відводу суддям: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г. та Тацій Л.В., колегія суддів також залишає без розгляду, оскільки відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Згідно з автоматизованим розподілом у справі від 2 червня 2021 року для розгляду касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного19 травня 2021 року у справі 826/23651/15 призначено колегію суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г. та Тацій Л.В. (провадження К/9901/20470/21). Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г. та Тацій Л.В. від 22 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 45, 243, 248 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 завідомо безпідставної заяви про відвід суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. та Кравчука В.М.

2. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., Тацій Л.В. залишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: Н.В. Коваленко В.М. Кравчук