Постанова 4857 № 260/491/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/491/19 пров. № А/857/11014/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 260/491/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною і скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Гебеш С.А., час ухвалення рішення 22.04.2021 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 30.04.2021 року, В С Т А Н О В И В : Позивач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатггаз", далі позивач, АТ "Закарпатгаз") звернулося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП, Регулятор) з позовом про визнання протиправною та скасування Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.03.2019 року № 429 про накладення на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікацію "Закарпатгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської з розподілу природного газу у розмірі 850 000,00 грн. та здійснення заходів державного регулювання. Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанова № 26.03.2019 № 429 суперечить чинним нормам, що регулюють відносини на ринку природного газу, свідчать про упередженість НКРЕКП та невідповідність дій Регулятора власним нормативним актам, порушення ним законодавства у сфері ліцензування, а припис, викладений п. 2 та п. 3 Постанови щодо приведення дій Товариства у відповідність до чинного законодавства та здійснення перерахунку споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу на підставі даних лічильника, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Висновок НКРЕКП про те, що структурою затвердженого для Товариства тарифу на розподіл передбачено виробничо-технологічні витрати на приведення природного газу до стандартних умов не відповідає дійсності. Висновки відповідача про те, що Кодексом ГРМ не надано право оператору ГРМ здійснювати приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для комерційних розрахунків не відповідають дійсності. Відтак, єдність вимірювань полягає в тому, що всі учасники на ринку природного газу, здійснюють операції з природним газом, який приведений до стандартних умов. Зокрема, будь-які договори між газовидобувними підприємства, НАК Нафтогаз України чи іншими постачальниками газу, так само як і договори на транспортування газу магістральними газопроводами за участю ПАТ Укртрансгза чи договори розподілу природного газу з Операторами ГРМ оперують виключно обсягами природного газу, який приведено до стандартних умов. Контролюючим органом порушено вимоги закону до здійснення заходів державного контролю, оскільки, виходячи з наведених положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності НКРЕКП спочатку мало б видати розпорядчий документ про усунення у встановлений термін виявлених порушень під час здійснення заходів державного контролю. У разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання не застосовуються. Разом з тим, НКРЕКП постановою від 26.03.2019 року № 429 одночасно з приписом про усунення порушень застосувала до ліцензіата штрафні санкції. Відтак, дії НКРЕКП при винесенні Постанови від 26.03.2019 № 429 щодо заборони Товариству приводити обсяги спожитого природного газу побутовим споживачам до стандартних умов є неправомірним, порушують законодавство у сфері ліцензування діяльності з розподілу природного газу, положення кодексу ГРМ та інші норм чинного законодавства у даній сфері. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 260/491/19 позовні вимоги задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що чинними нормативно-правовими актами, у тому числі Кодексом ГРМ, взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, а отже такі дії Операторів ГРМ є неправомірними. Оскаржувана Постанова № 429 від 26.03.2019 прийнята в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетик та комунальних послуг. Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу газорозподільчих підприємств (операторів газорозподільних систем) на 2016 рік у обсягах, які затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.12.2015 № 847 були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з не приведенням показань побутових лічильників газу до стандартних умов. Покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, а отже і стягнення додаткових плат (фактично подвійних) із побутових споживачів є неправомірними, оскільки такі витрати вже включені у тариф Ліцензіата та сплачуються побутовими споживачами. Крім того, об`єм природного газу не може бути приведений до стандартних умов без наступного його переведення в одиниці енергії, для подальшого використання при розрахунках. Отже, розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в куб. м., а переведення в енергетичні одиниці носить виключно інформаційний характер, оскільки проведення розрахунків за природний газ в енергетичних одиницях не відбувається (доказом цього є платіжки від фізичних осіб-заявників, що звертались до НКРЕКП з приводу неправомірних дій Ліцензіатів). Також відповідач зазначив про те, що в Кодексі Методика № 116 згадується лише в пункті 6 глави 1 розділу XV Кодексу, відповідно до якого для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2004 №

116. Таким чином, застосування даної Методики та додатків до неї можливе лише при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу (куб. м.) в енергетичні одиниці (кВт/год.) та виключно для суб`єктів господарювання. Отже, незаконним є застосування Ліцензіатом до споживачів, зокрема, побутових, цін/тарифів/до нарахувань, які не були розраховані те затверджені уповноваженим Законом України Про ринок природного газу органом НКРЕКП, яка є Регулятором ринку природного газу та уповноважена затверджувати відповідні тарифи. Відтак, Постанова НКРЕКП від 26.03.2019 № 429 По накладення на ПАТ Закарпатгаз штрафу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу за здійснення заходів державного регулювання прийнята НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Про ринок природного газу, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваженням з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 260/491/19 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, є безпідставним, адже пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне положень самої Методики. За наведених обставин суд вважає, що посилання відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору та Методики № 116 є помилковим. Крім того, Кодексом визначено, що споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відтак, нормами Кодексу ГРМ та Типового договору розподілу природного газу, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено позивачем в жовтні 2018 року. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 12.03.2019 по 18.03.2019 року НКРЕКП здійснювалася позапланова перевірка АТ Закарпатгаз щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. За наслідками перевірки складено Акт перевірки від 18.03.2019 № 81 відповідно до якого визначено, що ПАТ Закарптагаз порушило п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу та вимог глави 4 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. На підставі Акту перевірки від 18.03.2019 № 81, відповідачем винесено Постанову від 26.03.2019 № 429 Про накладення штрафу на ПАТ Закарпатгаз за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання , на підставі якої: п. 1 Постанови: відповідно до пунктів 11,12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг накладено штраф у розмірі 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) гривень на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікацію Закарпатгаз (код ЄДРПОУ 05448610) за порушення п. 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу та вимог глави 4 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ; п. 2 Постанови: відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам за EIC-кодами 56XM13C19564851S, 56XM13D20730739P, 56XM13A14601694B, 56XM13D001822147, 56XM13D998986338 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильників природного газу; п. 3 Постанови: у разі здійснення Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз неправомірних до нарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року. п. 4 Постанови: відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз монопольним становищем на ринку природного газу у частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов. Протиправність, оскаржуваної постанови і стала підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII). Пунктом 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон № 222-VIII). визначено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" № 1540-VIII від 22.09.2016 (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1540-VIII). Статтею 19 Закону № 1540-VIII визначено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. При цьому, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки згідно з пунктами 3, 4 ч. 7 ст. 19 Закону № 1540-VIII є обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов та перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок. Суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу". За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, та, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу". Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу" № 329-VIII від 09.04.2015 (далі - Закон № 329-VIII) Суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії (ч. 3 ст. 59 Закону № 329-VIII). Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 59 Закону № 329-VIII регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню; б-1) за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Регулятора, прийнятих у межах його повноважень. Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг уповноважена на проведення позапланової перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності та за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, застосовувати відповідні санкції. Відповідно до статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Частина 5 статті 14 Закону №1540-VIII визначає, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Предметом спору у даній справі відповідно до вищевказаного акту перевірки та оскаржуваної постанови є право позивача на застосування коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов при визначенні обсягів споживання побутовими споживачами позивача починаючи з жовтня 2018 року. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс), положеннями якого встановлено, зокрема, порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення). Пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначено, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними. Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. При цьому, позивач як оператор ГРМ здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі. Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Відтак, суд зазначає, що приписи пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу визначають, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов, в одиниці енергії. При цьому, за вимогами абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу, оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згорання природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт/год, Гкал, МДж (абзац третій пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу). Тобто, з вищевикладеного вбачається, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі. Відтак, вищезазначені висновки суду спростовують аргументи відповідача, що вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці та позбавляє права позивача приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, оскільки суперечать вимогам Кодексу. Згідно абзацу першого пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРС, та з урахуванням вимог цього Кодексу. На виконання зазначених вимог Кодексу та Закону № 1504-VIII Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року прийнято постанову № 2498 Про затвердження типового договору розподілу природного газу. Так, відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу. Згідно пунктом 37 частини 1статті 1 Закону України Про ринок природного газу від 09 квітня 2015 року № 329-VIII, споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Відповідно до пункту 4 розділу 1 глави І Кодексу споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Розділ V Договору містить порядок обліку природного газу, що передається споживачу. Так, пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС. Згідно з пунктом 5.2 Договору, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором. В пункті 5.3 Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС. Пунктом 6 розділу XV глави 1 Кодексу визначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945. Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу (далі - Методика) призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу. Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно. Суд відхиляє твердження відповідача про те, що положення Методики не поширюється на побутових споживачів, оскільки зазначена вище норма Кодексу пов`язує приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, визначеними Методикою, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до методики. До того ж, Кодекс розроблений та затверджений Регулятором, нормативно-правове регулювання з цих питань є повноваженням саме Регулятора. Так, суд наголошує, що приведення об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку та розрахунків за природний газ, використаний споживачами, прямо передбачено Кодексом газорозподільчих систем та Типовим договором. Стосовно доводів відповідача, що позивач не має права приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, оскільки покриття об`єктивної різниці у вимірах природного газу здійснюється за рахунок тарифу, суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 1.1-1.5 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах від 23 листопада 2011 № 737 річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545. Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри НВ і ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік. Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року. У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову. У зв`язку з викладеним доводи відповідача є необґрунтованими. Крім того, Постанова НКРЕКП від 23.11.2018 № 1494 Щодо заборони ПАТ Закарпатгаз (яка безпосередньо пов`язана з предметом даного спору, а саме з оскаржуваною Постановою № 429 від 26.03.2019 року) приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами визнана протиправною та скасована в судовому порядку по справі № 640/21004/18. З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивач правомірно та обґрунтовано при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводив об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Натомість, відповідачем не наведено достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, що свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 260/491/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11.08.2021 року