Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 382/395/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року Справа № 382/395/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною відмови відповідача ву наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка викладена у наказі № 1217-сг від 25 лютого 2020 р.; - зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, яка оформлена наказом № 1217-СГ від 25 лютого 2020 р., у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою; - збов`язано Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначено вичерпний перелік правових підстав, за наявності яких уповноважений орган може відмовити особі в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і що відповідачем не доведено наявності хоча б однієї з таких підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії, суд зазначив, що законодавством не передбачено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Разом з тим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи, що застосований судом спосіб захисту прав не є ефективним, не призведе до їх відновлення та зумовить повторне звернення позивача до суду. При цьому, апелянт стверджує, що в даному випадку наявні достатні правові підстави для зобов`язання відповідача саме прийняти конкретне рішення про надання йому зупитуваного дозволу. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що доводи апелянта не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є безпідставними. Водночас, відповідач стверджує, що в цьому випадку відсутні правові підстави для видачі позивачу запитуваного ним дозволу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2020 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва орієнтовним розміром 0,12 га, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали розташування земельної ділянки. 25 лютого 2020 р. відповідачем за результатом розгляду такого клопотання прийнято наказ № 1217-СГ, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 1 травня), що розташовані за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Підставою для відмови у зазначеному наказі вказано те, що наведені позивачем у його клопотанні землі належать до земель лісогосподарського призначення. Позивач, вважаючи протиправним такий наказ відповідача щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно з частиною шостою сттаті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статтею 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 118), який не передбачає розширеного тлумачення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані в оскаржуваному наказі ГУ Держгеокадастру, ані в ході судового розгляду відповідачем не було наведено жодної правової підстави, прямо передбаченої частиною сьомою статті 118 ЗК України, для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача з доданими до нього документами відповідачем належним чином розглянуто не було і не перевірено у відповідності з вимогами статті 118 ЗК України, зокрема частини сьомої. Тобто, відповідні дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області на теперішній час не реалізовані, що обумовлює правильність застосування судом першої інстанції такого способу захисту як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області відповідно до клопотання та графічних матеріалів. Доводи апелянта про те, що застосований судом спосіб захисту прав не є ефективним, не призведе до їх відновлення та зумовить повторне звернення позивача до суду і що в даному випадку наявні достатні правові підстави для зобов`язання відповідача саме прийняти конкретне рішення про надання йому зупитуваного дозволу, колегія суддів відхиляє, з огляду на вищевикладене. Крім того, у контексті аналізу доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії у зазначений ним спосіб за даних обставин суперечило б статті 2 КАС України та було б втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 10 серпня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: І.О. Грибан О.В. Карпушова