Постанова 4852 № 160/12717/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12717/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021, ухвалене суддею Туровою О.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні,- в с т а н о в и В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул.. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 липня 2020 року по 28 серпня 2020 року в сумі 23269,95 (двадцять три тисячі двісті шістдесят дев`ять ) гривень 95 копійок. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху. 23.10.2020р. позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул.. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 червня 2020 року по 30 липня 2020 року в сумі 23269,95грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року призначено підготовче судове засідання на 27.01.21р. о 16:00г. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження до 31.03.21р. о 10:00г. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/12717/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27 квітня 2021 року о 11:00г. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.122 КАС України. Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що проведення розрахунку з позивачем при звільненні був встановлений лише після отримання листа ГУНП в Дніпропетровської області №1/Ш- 6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року, у зв`язку з невиконанням ГУНП в Дніпропетровській області вимог ст. 116 КЗпП України в частині письмового повідомлення про нараховані і суми при звільненні. Саме за інформацією наведеній у листі ГУНП в Дніпропетровської області №1/111-6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року позивач змогла визначити факт проведення з нею розрахунку при звільненні, який стався 30.07.2020 та встановити період порушення її права на розрахунок при звільненні. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, який передбачений ч.5 ст. 122 КАС України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України). Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ч.3 ст.2 цього Закону). За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України роз`яснив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п.2.2). Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. При цьому аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, апеляційний суд в аспекті спірних правовідносин дійшов висновку, що оскільки позивачка звернулася з позовом про захист своїх прав на отримання належних їй сум від власника або уповноваженого ним органу, а КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, застосуванню підлягають саме положення статті 233 КЗпП України. Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.02.2020 у справі № 420/2934/19, від 04.06.2020 у справі № 815/1606/18, від 09.06.2020 у справі № 420/5797/18, 12.08.2020 № 400/3151/19. Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення ОСОБА_1 30.06.2020 року ГУНП в Дніпропетровській області здійснило виплату коштів, при цьому ГУНП в Дніпропетровській області не повідомляло позивачку про нараховані суми належні при звільненні. 30.07.2020 року ГУНП в Дніпропетровській області знову здійснило виплату ОСОБА_1 коштів. Таким чином, на момент вказаної виплати позивач не мала інформації, які, саме, нараховані їй суми при звільненні та не могла встановити факт проведення з нею остаточного розрахунку, визначивши кінцевий термін порушення її права на проведення розрахунку. 20.08.2020 року позивач звернулася до ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про надання інформації про те, коли, саме, їй буде виплачена одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку, а також нараховані їй розміри вказаних виплат. За результатами розгляду звернення , позивачка отримала лист від ГУНП в Дніпропетровської області №1/Ш-6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року, в якому наведено інформацію про розміри нарахованої їй при звільненні одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану в році звільненні відпустку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що про порушення своїх прав позивач дізналася, саме, після отримання листа від ГУНП в Дніпропетровської області №1/Ш-6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення ОСОБА_1 30.06.2020 року ГУНП в Дніпропетровській області здійснило виплату коштів, при цьому ГУНП в Дніпропетровській області не повідомляло позивачку про нараховані суми належні при звільненні. 30.07.2020 року ГУНП в Дніпропетровській області знову здійснило виплату ОСОБА_1 коштів. Таким чином, на момент вказаної виплати позивач не мала інформації, які, саме, нараховані їй суми при звільненні та не могла встановити факт проведення з нею остаточного розрахунку, визначивши кінцевий термін порушення її права на проведення розрахунку. 20.08.2020 року позивач звернулася до ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про надання інформації про те, коли, саме, їй буде виплачена одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку, а також нараховані їй розміри вказаних виплат. За результатами розгляду звернення , позивачка отримала лист від ГУНП в Дніпропетровської області №1/Ш-6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року, в якому наведено інформацію про розміри нарахованої їй при звільненні одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану в році звільненні відпустку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що про порушення своїх прав позивач дізналася, саме, після отримання листа від ГУНП в Дніпропетровської області №1/Ш-6111/103/05-2020 від 22.09.2020 року Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції вказаних обставин та наведених норм процесуального права не врахував, що свідчить про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідно до ст.320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова