Постанова 4851 № 537/1518/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Бельченко Н.Л. 10 серпня 2021 р.Справа № 537/1518/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Чижика Ярослава Вікторовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Чижика Ярослава Вікторовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В с т а н о в и в: 23.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить скасувати постанову інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Чижика Я.В. (далі - поліцейський) від 15.04.2021 року серії ЕАН № 4072557 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, а провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно даної постанови вона 15.04.2021 року о 16 год. 27 хв. в м. Кременчук Набережна Лейтенанта Дніпрова, 40 керуючи транспортним засобом, рахулась зі швидкістю 101 км/год, при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 51 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС 000344, відеофіксація ві 01120, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначив, що відповідачем вимірювання швидкості руху автомобіля, яким вона керувала, було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації у ручному режимі. Пристрій TruCam ТС 000344 перебував в руках у поліцейського та не був стаціонарно вмонтованим. Водночас, законодавством не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). В даному випадку відповідач у не передбачений Законом № 580-VIII спосіб здійснював збирання доказів, на підставі яких виніс оскаржувану постанову, чим порушив вимоги Конституції України, Європейської Конвенції з прав людини, КУпАП та Закону № 580-VIII. Також, позивач зазначив, що відповідно до постанови її дії були кваліфіковані, як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год.), але в описовій частині постанови вказано, що вона порушила п. 12.4 ПДР України та перевищила дозволену швидкість на 51 км/год, тобто більше ніж на 50 км/год., тобто в описовій частині оскаржуваної постанови вказано склад правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 122 КУпАП, але її дії з незрозумілих причин кваліфіковані за іншою нормою КУпАП, яка такого виду правопорушення не передбачає. У відзиві на адміністративний позов відповідач інспектор роти ТОР Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Чижик Я.В., не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що 15.04.2021 року нею було винесено постанову серії ЕАН № 4072557 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 16 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом PEGEOT 607, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчук по вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, 40 рухаючись зі швидкістю 101 км\год. перевищуючи обмеження швидкості руху в населеному пункті на 51 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam ТС 000344, відеофіксація ВІ 01120. Також, відповідач зазначив, що помилковим є судження позивача щодо відсутності у працівників поліції, законодавчо закріпленого права застосовувати прилад TruCam, тримаючи його у руках, оскільки ДП «Укрметртестстандарт» в листі від 22-38/49 від 01.10.2019 року, зазначив, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Крім того, відповідач зазначив, що позивача було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу. Позивач під час розгляду справи письмових пояснень не надавала, клопотань не заявляла. Також, відповідач зазначив, що засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії. Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки. У відзиві на адміністративний позов відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП), не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає аналогічні доводи, що зазначені інспектором роти ТОР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старшим сержантом поліції Чижиком Я.В. у відзиві на позов. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2021 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Чижика Я.В. від 15.04.2021 року, серія ЕАН № 4072557 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Надіслано справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на новий розгляд до БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП. Судом проведений розподіл судових витрат: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 227 грн. Висновок суду вмотивований тим, що відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2019 року № 3423-07/8165-03 для вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановлено міжповірочний інтервал 1 рік. Можливість використання виробу TruCAM також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Додаткове роз`яснення з цього питання було викладено у відповіді Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 23.01.2019 року вих. № 3423-08/3679-09. Крім того, суд зазначив, що відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину і тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак у ч. 4 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у ході якої було встановлено факт вчинення позивачем порушень швидкісного режиму руху у населеному пункті більш як на 50км/год, а саме аж на 51км/год, відповідач інспектор ТОР не звернув на таке увагу. Крім того суд враховав і ту обставину, що відповідачі не надали суду належні і допустимі докази щодо того, що відповідач ОСОБА_1 займаючи певну посаду у БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області, був уповноважений щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. До того ж у постанові вказано посаду Чижика Я.В. як інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП, а з документів, що посвідчують розстановку сил на виконанні завдань за відповідним маршрутом посада Чижика Я.В. вказана як поліцейський. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач інспектор роти ТОР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший сержант поліції Чижик Я.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 . Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у відзиві на позов. Крім того, відповідач зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення у ході якої було встановлено факт вчинення позивачем порушення швидкості руху у населеному пункті більш ніж як на 50 км/год., саме аж на 51 км/год., відповідач не звернув на таке увагу, що ч. 4 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як 50 км/ год. тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також, відповідач зазначив, що ст. 31 Закону № 580-VIII визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 580-VIII обраний поліцейським захід є законним, якщо він визначений законом. TruCAM використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Щодо направлення судом першої інстанції справи на новий розгляд відповідач зазначив, що направлення справи на новий розгляд можливе лише у разі розгляду справи та прийняття постанови особою чи органом, які неправомочні розглядати відповідні справи. Однак, до компетенції відповідача віднесено розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відзив на апеляційну скаргу від позивача та відповідача ДПП НП не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що постановою поліцейського від 15.04.2021 року серії ЕАН № 4072557 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що вона цього дня, близько 16 год. 27 хв., керуючи транспортним засобом PEGEOT 607, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчук по вул. Набережна Лейтенанта Дніпрова, 40, рухалась зі швидкістю 101 км/год., перевищуючи встановлену швидкість руху на 51 км/год., чим порушила п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 30). В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCam ТС 000344, ВІ 01120, які і зазначені в оскаржуваній постанові. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII). Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта". Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті

122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення. Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник інспектор роти ТОР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старший сержант поліції Чижик Я.В. не спростовує ту обставину, що в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину відповідальність настає за правилами ч. 4 ст. 122 КУпАП. Також, доводи апеляційної скарги не суперечать висновку суду першої інстанції щодо можливості використання виробу TruCAM. В свою чергу, позивачем ОСОБА_1 судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо направлення судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на новий розгляд до БПП у м. Кременчук в Полтавській області колегія суддів зазначає. Приписами ст. 293 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи). Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено Таким чином, як п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП так і п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України визначає право суду надіслати на новий розгляд до компетентного органу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги інспектора Чижика Я.В, та не вбачає підстав для скасування судового рішення. Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу інспектора роти ТОР Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Чижика Ярослава Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 червня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 10 серпня 2021 року.