Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 350/139/21

Справа № 350/139/21 Провадження № 22-ц/4808/939/21 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене суддею Пуликом М.В. 23 квітня 2021 року у селищі Рожнятів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 7 травня 2019 року сплачував аліменти в її користь на утримання сина ОСОБА_3 до його повноліття. На даний час ОСОБА_3 досяг повноліття та навчається на першому курсі Брошнівського професійного лісопромислового ліцею на денній формі навчання. Позивач вказувала, що син проживає з нею та перебуває на її постійному утриманні. У зв`язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги. Зазначила, що відповідач отримує високі доходи, а тому може надавати допомогу по утриманню дитини. Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі по 2500 грн. щомісячно до досягнення сином двадцятитрьохрічного віку. Судове рішення просила допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Рішенням Рожнятівського районного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 28.01.2021 року, та продовжувати до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 908 грн. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи. На його думку судом першої інстанції не враховано відсутність будь-яких доказів необхідності надання матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 , оскільки таке навчання здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ОСОБА_3 знаходиться на неповному державному забезпеченні, тобто щомісячно отримує стипендію. Також вважає, що судом не взято до уваги відсутність можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу. Зазначає, що на його утриманні на даний час перебувають діти дружини від другого шлюбу, а також, що він перебуває у відпустці для догляду за дитиною. Відповідно, єдиний його дохід складають соціальні виплати у зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною у сумі 860 гривень. Просить рішення Рожнятівського районного суду від 23 квітня 2021 року скасувати та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.02.2003 року (а.с. 5). ОСОБА_3 на даний час є повнолітнім та навчається на першому курсі Брошнівського професійного лісопромислового ліцею на денній формі навчання і знаходиться на неповному державному забезпеченні, про що в матеріалах справи міститься довідка від 27.01.2021 року №5 (а.с. 8). Згідно довідки №93 від 27 січня 2021 року, виданої Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області, с. Сваричів, ОСОБА_3 проживає з позивачем (а.с. 7). Відповідно до копії Наказу від 29.03.2021 року ОСОБА_3 прийнятий на АТ Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» для проходження виробничої практики в період з 30.03.2021 року по 24.06.2021 року (а.с. 25). Судом встановлено також, що відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.12.2019 року (а.с. 15) та копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.01.2021 року (а.с. 16) ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та має малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідачем до апеляційної скарги додано Довідку Сваричівського ліцею Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області №883 від 13.05.2021 року, з якої вбачається, що на даний час ОСОБА_5 працює в даному ліцеї (а.с. 41), а також Довідку Рожнятівського РУСЗН №27 від 23.04.2021 року про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Відділі №2 Калуського РУСЗН і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини (за березень 2021 року - у сумі 860,00 грн.). інших видів допомоги не одержує (а.с. 40). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є повнолітнім, однак продовжує навчатись, у зв`язку з чим потребує допомоги та має право на звернення до суду про стягнення аліментів на своє утримання. За станом свого матеріального становища відповідач може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, що навчається, однак в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, а саме в сумі 1000,00 грн. щомісячно протягом навчання сина у Брошнівському професійному лісопромисловому ліцеї, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Виходячи зі змісту статті 182 СК України, до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норм статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81, частинами першою та другою статті 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В постанові Верховного Суду від 06.08.2018 року у справі №748/2340/17 зроблено правовий висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Аналізуючи вищенаведені правові норми та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1000 грн. Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем не надано доказів необхідності надання матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 , оскільки таке навчання здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, то такі спростовуються долученою до позовної заяви Довідкою Брошнівського ПЛПЛ від 27.01.2021 року №5, згідно якої ОСОБА_3 навчається в даному ліцеї на денній формі навчання і знаходиться на неповному державному забезпеченні(а.с. 8). Також місцевий суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що матеріальний стан відповідача не дає йому можливості сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання у визначеному судом розмірі. При цьому апеляційний суд не приймає довідку з місця роботи ОСОБА_5 та довідку про отримання щомісячної одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини ОСОБА_1 , оскільки такі до суду першої інстанції ним не подавалися, і ним не надано доказів неможливості їх подання під час розгляду справи в місцевому суді. Крім того, такі не свідчать про відсутність у відповідача інших доходів та його матеріальний стан в цілому. Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 23 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 11 серпня 2021 року.