Постанова 4808 № 350/1954/24

Справа № 350/1954/24 Провадження № 22-ц/4808/613/25 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 04 лютого 2025 року, ухвалене в складі судді Пулика М.В. в селищі Рожнятові, повний текст якого складено 11 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позовну заяву обґрунтував тим, що у нього та ОСОБА_3 є троє дітей: син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Рожнятівського районного суду від 25 березня 2019 року шлюб між подружжям розірвано. На підставі рішення Рожнятівського районного суду від 28 грудня 2020 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочок у твердій грошовій сумі по 2500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей; аліменти стягуються по даний час. Також рішенням Рожнятівського районного суду від 17 травня 2024 року з нього стягуються аліменти на користь матері на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 березня 2024 року і до повноліття сина. 21 жовтня 2024 року Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановою з урахуванням середньої заробітної плати в районі встановив стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 в розмірі 3331,75 грн. Загальна сума аліментів, яка стягується з ОСОБА_1 на утримання трьох дітей, становить 8331,75 грн щомісячно. Зазначає, що з 10 вересня 2024 року він працевлаштований на постійну роботу на посаду тракториста в ТОВ «Спец-буд-проект-33». Згідно з довідкою про доходи його середньомісячна заробітна плата становить 9000 грн. Після сплати аліментів у розмірі 8331,75 грн. йому залишається на проживання 669 гривень, що ставить його в край незадовільне матеріальне становище. Тому він змушений звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд відкликати виконавчі листи, видані Рожнятівським районним судом у справах №350/1424/20 (провадження №2/350/520/220) та №350/258/24 (провадження №2/350/192/24), стягувати з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення ними повноліття. Рішенням Рожнятівського районного суду від 04 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив йому в задоволенні позову про зміну розміру аліментів, викрививши зміст статті 192 Сімейного кодексу України. Вказує, що суд не врахував зміну його матеріального становища та порушив його конституційні права, оскільки раніше він не працював і не мав постійного доходу, а на даний час є офіційно працевлаштованим, має стабільний, але недостатній для власного проживання дохід, який повністю витрачається на сплату аліментів. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, частиною 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. За частиною 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками трьох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать копії повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 червня 2011 року та копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 29 квітня 2013 року та серії НОМЕР_3 від 25 листопада 2015 року (а.с. 4-6). Відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 28 грудня 2020 року у справі №350/1424/20 (провадження №2/350/520/2020) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дочок: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину щомісячно (а.с. 9). Відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 17 травня 2024 року у справі №350/258/24 (провадження №2/350/192/2024) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно (а.с. 10-12). Згідно з копією постанови Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 жовтня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 березня 2024 року і до досягнення ним повноліття, що відповідно становить 3331,75 грн. щомісячно (а.с. 13). З копії Довідки ТОВ «Спец-Буд-Проект-33» №12 від 13 листопада 2024 року відомо, що ОСОБА_1 працює на посаді тракториста в ТОВ «Спец-Буд-Проект-33» з 10 вересня 2024 року згідно з Наказом №8 від 06 вересня 2024 року по даний час (а.с. 14). Відповідно до копії Довідки про доходи ТОВ «Спец-Буд-Проект-33» від 13 листопада 2024 року, виданої ОСОБА_1 , загальна сума його нарахованого доходу за період з 10 вересня 2024 року по 31 жовтня 2024 року без урахування аліментів становить 15000 грн. (а.с. 15). Згідно з копією Довідки про доходи ТОВ «Спец-Буд-Проект-33» від 20 січня 2025 року, виданої ОСОБА_1 , загальна сума його нарахованого доходу за період з 10 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року без урахування аліментів становить 33000 грн. З жовтня 2024 року він щомісяця отримує заробітну плату в розмірі 9000 грн. (а.с. 29). Відповідно до копії висновку магнітно-резонансної томографії від 20 березня 2024 року, долученої до матеріалів справи, у ОСОБА_1 виявлено остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз хребта; дегенеративний стеноз у всіх відділах хребта, з акцентом - поперековому (центральний, Lee grade2; латеральний); екструзії дисків L5 - SІ, CS - C6; протрузії дисків TH4 - TH5, TH7 - TH8; клиновидна деформація тіл грудних хребців (1 ст.); сколіоз (1 ст.). Вказано, що рекомендована консультація лікаря-невролога (а.с. 47). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ст. 192 СК України, якою керувався позивач при зверненні до суду, передбачає можливість зміни розміру аліментів, а не способу їх стягнення. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів суттєвого погіршення його матеріального становища, зміни сімейного стану або погіршення стану здоров`я після ухвалення судового рішення, що могло б слугувати підставою для зменшення стягуваної суми аліментів. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 ст. 157 цього Кодексу. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Роз`яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зазначено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Тобто законодавством чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст. 192 СК України. Разом з тим Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27). Аналіз зазначених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має виконуватися з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Забезпечення таких інтересів є керівним принципом для осіб, які несуть відповідальність за дитину, насамперед для її батьків. Вказані правові норми передбачають можливість зміни раніше визначеного розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги зміною свого матеріального стану, а саме тим, що, працюючи трактористом із середньомісячною заробітною платою 9000 грн., після сплати аліментів йому залишається лише 669 грн на проживання, що ставить його в край незадовільне становище. На підтвердження цього він долучив копію довідки про доходи від 20 січня 2025 року, згідно з якою його нарахований дохід за період з 10 вересня 2024 року по 31 грудня 2024 року без урахування аліментів становив 33000 грн. Також були подані копія висновку МРТ від 20 березня 2024 року про наявність певних захворювань і рекомендація щодо консультації лікаря-невролога. Втім, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів наявності суттєвого погіршення матеріального становища, зміни сімейного стану або здоров`я після ухвалення рішень про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, які могли б бути підставами для зменшення розміру аліментів. Суд обґрунтовано зазначив, що саме по собі працевлаштування не є підставою для зміни розміру аліментів без доказів погіршення матеріального стану, тим більше, що позивач не надав інформації про своє попереднє матеріальне становище. Наданий висновок МРТ також не підтверджує погіршення стану здоров`я позивача з часу присудження стягнення аліментів. Укладаючи шлюб та створюючи сім`ю, апелянт повинен був усвідомлювати, що на нього покладається обов`язок дбати про спільних дітей і належним чином забезпечувати їх матеріально. Сам факт працевлаштування та отримання стабільного доходу за відсутності доказів суттєвого погіршення матеріального становища не є достатньою підставою для висновку про його неспроможність сплачувати аліменти у встановленому розмірі. Батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для отримання законних джерел доходу з метою забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей, що відповідає їхнім інтересам та захищає їхні права. Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. На переконання колегії суддів, позивач не підтвердив погіршення свого матеріального стану належними та допустимими доказами. Визначений раніше розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального становища позивача не буде спрямоване на належне забезпечення дітей і суперечитиме їхнім інтересам. Також щодо зазначеного апелянтом розрахунку про розмір сплачуваних ним аліментів, зокрема, на сина в розмірі 3331,75 грн. щомісячно, то такі було обраховано з урахуванням середньої заробітної плати в районі, і не враховано зміну обставин щодо заробітної плати ОСОБА_1 . Крім того, суд зазначає, що позивач просив про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу. Відповідно до частини 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Отже, виключно одержувачу аліментів належить право на зміну способу стягнення аліментів. Тому суд позбавлений можливості змінити спосіб стягнення аліментів на підставі поданого позову платника аліментів. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, підтвердивши таку необхідність належними доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судова практика містить, зокрема, висновки щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Такі позиції викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 (провадження №61-11325св19), від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 (провадження №61-7397св21). Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі №344/10971/16-ц (провадження №61-46794св18). Відтак, за викладеними позовними вимогами про фактичну зміну способу стягнення аліментів позов не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 04 лютого 2025 року без змін. В той же час, колегія суддів апеляційного суду роз`яснює апелянту, що він не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з позовом про зменшення розміру аліментів з дотриманням норм, які регулюють такі правовідносини, за умови належного обґрунтування такої вимоги та надання допустимих доказів, що підтверджують істотну зміну його матеріального чи сімейного стану або погіршення стану здоров`я після ухвалення рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 04 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 27 травня 2025 року.