Постанова Луганський апеляційний суд № 428/9490/20

Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 428/9490/20 Провадження № 22-ц/810/488/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецька Луганської області правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області третя особа - Перша Сєвєродонецька державна нотаріальна контора розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьк за позовом ОСОБА_1 до Військової-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа Перша Сєвєродонецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до Військової-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа Перша Сєвєродонецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом. В обґрунтування доводів позовної заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , яка 04.06.2003 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3 . За умовами договору довічного утримання ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивача вказаний договір довічного утримання не був розірваний, позивачем у повному обсязі виконувалися обов`язки набувача до моменту смерті відчужувача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач здійснив поховання ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на спірну квартиру. Нотаріус 21.10.2020 року виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки будуть порушені норми нотаріального діловодства та у зв`язку з смертю відчужувача за договором довічного утримання вбачається відсутність складу спадкового майна у вигляді обов`язків, які переходять до спадкоємця набувача за договором довічного утримання по відношенню до відчужувача за цим договором. На момент смерті матері позивача за договором довічного утримання їй належав обов`язок щодо утримання ОСОБА_3 , який після її смерті не припинився та перейшов до позивача, як її спадкоємця. Договір довічного утримання продовжив свою дію, внаслідок чого після смерті ОСОБА_3 до позивача перейшло і право власності на спірну квартиру, яка є предметом договору довічного утримання. Інших спадкоємців після смерті його матері немає. На момент смерті матері позивач проживав разом з нею, а тому прийняв спадщину в повному обсязі. Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 , та на підставі договору про довічне утримання, посвідченого Перепелицею Ю.М. державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1-1686 від 04.06.2003 року, після смерті ОСОБА_3 мала б перейти у власність до матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 . Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішуючи спір суд виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасувати, та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було у повному обсязі досліджено матеріали справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили скаргу задовольнити. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.06.1971 року. 04.06.2003 року був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язалась допомагати ОСОБА_3 продуктами харчування, ліками, забезпечувати доглядом, необхідною побутовою допомогою, а також поховати після смерті. Зазначений договір був посвідчений нотаріально та одночасно була накладена заборона відчуження зазначеної у договорі квартири до його припинення чи розірвання. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.04.2014 року. 20.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.10.2014 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким він є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.03.2020 року. Згідно з відомостями Комунального підприємства «Сєвєродонецьке БТІ» від 29.05.2020 року №412 згідно обліку підприємства станом на 29.12.2012 року право приватної власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 . 23.06.2020 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2020 року №214269734. 21.10.2020 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є приватною власністю спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.10.2020 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки будуть порушені норми нотаріального діловодства та у зв`язку з смертю відчужувача за договором довічного утримання вбачається відсутність складу спадкового майна у вигляді обов`язків, які переходять до спадкоємця набувача за договором довічного утримання по відношенню до відчужувача за цим договором, про що була винесена постанова №856/02-31. Рішення суду мотивовано тим, що за життя ОСОБА_2 не набула права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором довічного утримання, оскільки за нею право власності на цей об`єкт нерухомого майна відповідно до діючого на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту №7/5 від 07.02.2002 року зареєстроване не було. Згідно з відомостями Комунального підприємства «Сєвєродонецьке БТІ» згідно обліку підприємства станом на 29.12.2012 року право приватної власності на спірну квартиру все ще було зареєстроване за ОСОБА_3 . Лише 23.06.2020 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на спірну квартиру, тобто вже після її смерті. Враховуючи зазначене, померла мати позивача не могла набути права власності на квартиру, яка була предметом договору довічного утримання і є предметом цього спору, після своєї смерті. А тому, на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її складу не увійшло право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також суд зазначив, що з цих же підстав нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії за його заявою від 21.10.2020 року, оскільки у зв`язку з смертю відчужувача за договором довічного утримання вбачається відсутність складу спадкового майна у вигляді обов`язків, які переходять до спадкоємця набувача за договором довічного утримання по відношенню до відчужувача за цим договором, про що зазначено в постанові від 21.10.2020 року №№856/02-31. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Так, відповідно частини 1 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Відповідно до статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника. До того ж, згідно із статтею 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Отже, вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК та тривають до цього часу, суди, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень ст. 5 цього кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, повинні встановити час та підстави виникнення права власності, з`ясувати, чи належить майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору. Матеріалами справи встановлено, що 04.06.2003 року був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . За положеннями ст. 128 ЦК УРСР (що діяла до 01.01.2004 року), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві. Згідно зі ст. 425 ЦК УРСР (1540-06) за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров`я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або його частину, взамін чого набувач зобов`язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що виникнення права власності на будинок (квартиру) у набувача за договором довічного утримання з жодною іншою обставиною, крім укладення договору, не пов`язано. Момент укладення договору є часом, з якого право власності переходить від відчужувача до набувача і відчужувач набуває права на утримання, а набувач - обов`язку по наданню утримання відчужувачу. Тому обставини передачі квартири відчужувачем, прописки, проживання, реєстрації в БТІ набувачем, тривалості життя відчужувача після укладення договору не перебувають у правовому зв`язку з виникненням у набувача права власності, оскільки це не передбачено законом. Відтак, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до набувача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме з моменту укладення договору довічного утримання ОСОБА_3 , тобто за життя спадкодавця ОСОБА_2 . За таких обставин є помилковими висновки суду першої інстанції, що реєстрація за померлою матір`ю позивача права власності на спірну квартиру суперечить приписам ст. 25 ЦК України. Державну реєстрацію права власності спадкодавця на нерухоме майно, яке набуто за життя, але не було зареєстровано належним чином державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року ( далі -Закон), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року ( далі - Постанова), та інших нормативно-правових актам. Згідно ч.2 ст. 18 вищезазначеного Порядку перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно п.66 вищезазначеного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи. Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону, та п.6, 7 Порядку реєстрація прав відбувається після подання заяви на проведення реєстраційних дій, оригіналів документів, необхідних для проведення таких дій. 23 червня 2020 року до державного реєстратора сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відділу адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради Набатової Владислави Вікторівни звернувся громадянин ОСОБА_1 для реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_2 , згідно п.66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року ( далі - Постанова), який регламентує державну реєстрацію права власності на підставі заяви спадкоємця. На підставі поданих документів державним реєстратором Набатовою Владиславою Вікторівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень була сформована заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якій зазначено, що суб`єктом права є ОСОБА_6 , а заявник ОСОБА_1 , який після її роздрукування поставив підпис. Після прийняття заяви та перевірки документів та відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (згідно п.4ч.1ст.18 вищезазначеного Закону), державний реєстратор Набатова Владислава Вікторізна прийняла рішення про державну реєстрацію речових прав, та провела державну реєстрацію права власності, згідно чинного законодавства на вищезазначену квартиру за померлою ОСОБА_2 з зазначенням при реєстрації, що особа померла. Частиною першою ст. 757 ЦК України встановлено, що обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Згідно з частинами першою-другою ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1218 ЦК України). Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частин першої, п`ятої ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином, враховуючи те, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасуванню. Колегія суддів вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 06 серпня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.М. Луганська