Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/6691/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/6691/20 Провадження № 22-ц/4820/1125/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М. секретар судового засідання Чебан О.М. з участю : представника позивача та відповідача розглянув у розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/6691/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2021 року в складі судді Шевцової Л.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом і просила ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у твердій грошовій сумі 10000 грн. щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року і до досягнення ним 23 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , вказувала, що 08 червня 1996 року уклали з відповідачем шлюб. Від шлюбу у них народилося троє дітей - ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_5 . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року було задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано укладений між ними шлюб. Позивач вказувала, що саме ОСОБА_1 був ініціатором розлучення, після чого залишив її з трьома дітьми. ОСОБА_3 є студентом ІІІ курсу факультету інформаційних технологій та комп`ютерної інженерії Вінницького національного технічного університету денної форми навчання, що підтверджується довідкою № 177 від 12.09.2019 року, а також договором від 16 серпня 2018 року, № 0418042, укладеним між ОСОБА_2 та університетом, а також додатковою угодою від 16.08.2019 року № 0418042. Термін навчання з 01.09.2018р. по 30.06.2022р. Вартість навчання за рік становить 12298 грн. Позивач вказувала, що оплату вносить самостійно посеместрово. На день звернення до суду нею сплачено за період з 01 вересня 2018 року - 29901 грн. Крім того, одноособово вносить оплату за гуртожиток, вже сплачено 9560 грн., а також страховку в розмірі 300 грн. ОСОБА_2 також зазначала, що між нею та відповідачем була домовленість щодо сумісної оплати навчання та супутніх витрат сина, проте він не виконав цієї домовленості. Отже, позивач в позові вважала, що таким чином нею вживалися заходи щодо одержання аліментів, однак не змогла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, тому відповідно, ч. 2 ст. 191 СК України має право на стягнення аліментів за минулий час. Крім того, позивач вказувала, що син має намір продовжити навчання до освітнього рівня «Магістр» тому вважає, що аліменти мають стягуватися до досягнення сином повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_4 є співзасновником ТзОВ «Техносервіс» де також працює на посаді менеджера, отримує стабільно високу заробітну плату та має заробіток від участі у товаристві, є співвласником промислових приміщень, має у власності інше нерухоме майно, отже має можливість сплачувати аліменти. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2021 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на час навчання у твердій грошовій сумі в розмірі - 1500 грн. щомісячно, починаючи з 15.12.2020 року до 30.06.2022 року. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн. В решті позову відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддано негайному виконанню. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. На обґрунтування скарги вказує, що позивач ОСОБА_2 не має права звертатися до суду із таким позовом, оскільки, фактично, син ОСОБА_3 не проживає з нею, так як проживає окремо. Вирішуючи спір суд належним чином дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, але, на думку апелянта, дав їм невірну оцінку. Так, суд належним чином не врахував надані письмові докази та пояснення відповідача, що син ОСОБА_3 працює програмістом і отримує постійно високий дохід. В підтвердження цього суду були надані банківські довідки щодо відкритих на ім`я ОСОБА_3 банківських рахунків, як в національній, так і в іноземній валюті та щодо руху коштів на цих рахунках. На думку апелянта, вказані письмові докази є підтвердженням того, що син не потребує матеріальної допомоги. Крім того, в справі є докази того, що саме син з червня 2019 року самостійно оплачував проживання в гуртожитку, а з січня 2020 року - самостійно оплачував і своє навчання. Також, суд не взяв до уваги факт зайняття ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю. Крім того, під час розгляду справи, суду було надано докази того, що саме син ОСОБА_3 перераховував своїй матері - ОСОБА_2 кошти, тобто, на думку апелянта, вказаний факт є підтвердженням того, що син не потребує матеріальної допомоги. При вирішенні спору, суд неправомірно не врахував вказані обставини, пославшись на те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований. Така вказівка суду, як на підставу задоволення позову, суперечить нормам Сімейного кодексу України, оскільки за змістом положень цього кодексу факт відсутності потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі є достатнім для відмови в позові. Також, на думку апелянта, судом дана не вірна оцінка письмовим доказам та поясненням щодо майнового стану та заробітків самого ОСОБА_1 , а саме що позивач не доведела факту великих заробітків його та спроможності сплачувати аліменти. Крім того, при вирішенні спору, суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки задоволивши клопотання про допит як свідка сина ОСОБА_3 , в подальшому врахував його заяву про відмову від надання показань, що суперечить змісту ст.71 ЦПК України. Отже, на думку апелянта, позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки відсутні всі обов`язкові підстави для постановлення рішення про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання, оскільки син не потребує матеріальної допомоги, а відповідач не має можливості її надавати. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки Вінницького національного технічного університету від 12.09.2019 року № 177 ОСОБА_3 є студентом факультету інформаційних технологій та комп`ютерної інженерії, денного навчання, ІІ курсу. Відповідно договору від 16 серпня 2018 року, № 0418042, укладеного між ОСОБА_2 та університетом ОСОБА_3 надається освітня послуга: навчання за освітньо-професійною програмою «Бакалавр», денна форма. Строк навчання з 01.09.2018р. по 30.06.2022р. Згідно п. 5 договору загальна вартість освітньої послуги станом на 01.09.2018 становить 44800 грн. 18 серпня 2018 року було укладено додаткову угоду до вказаного договору, за якою в п. 5 внесено зміни, а саме : що вартість освітньої послуги на 2019-2020 рік становить 12298 грн. Згідно квитанцій від 07 вересня 2018 року, від 30 січня 2019 року ОСОБА_2 було сплачено за навчання ОСОБА_3 -кожний раз окремо 5600 грн. Згідно дубліката квитанцій від 10 січня 2020, 25 серпня 2020 року ОСОБА_3 за навчання в навчальному закладі було сплачено 6150 грн., 6401 грн. Також відповідно до дублікату квитанцій від 18 червня 2019 року, 08 вересня 2019 року, 16 жовтня 2019 року, від 16 січня 2020 року, від 18 травня 2020 року, від 09 червня 2020 року, від 21 вересня 2020 року ОСОБА_3 було сплачено за проживання в гуртожитку 2080 грн., 520 грн., 850 грн., 2080 грн., 1560 грн., 2470 грн., 300 грн. Відповідач ОСОБА_1 є учасником (засновником) товариства ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС», його частка в статутному фонді складає 33,3%. Згідно даних звіту про фінансові результати діяльності товариства за 2020 рік, чистий дохід від реалізації продукції складає 1837900 грн., при цьому чистий прибуток товариства склав 89300 грн. Крім того, відповідач займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Як вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця обсяг доходу ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік становить 744617,98 грн., за 2019 рік - 559974,30грн., за 2020 рік- 332946,51 грн.. Також ОСОБА_1 працює в ТОВ «Техносервіс» з 26.06.1994 року, на даний час займає посаду менеджера з постачання і збуту, дохід за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року складав 56876,36 грн. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.05.2021р. було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7 та змінено рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року. Постановою апеляційною суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти у розмірі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2020 року до повноліття дитини. Відповідно до положень статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 182, 198, 199, 200 СК України, дійшов правильного висновку про те, що повнолітній ОСОБА_3 у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість його батько, відповідач ОСОБА_1 , такої допомоги не надає, маючи при цьому змогу та обов`язок її надавати, тому стягнув з нього користь позивача аліменти на період навчання сина згідно з вимогами закону, навівши обґрунтований розмір аліментів, врахувавши матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я та сімейний стан. Доводи апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_2 не має права звертатися до суду із таким позовом, оскільки, фактично, син ОСОБА_3 не проживає з нею, так як проживає окремо слід відхилити, оскільки за нормами Сімейного кодексу позивач має право на звернення до суду з даним позовом так як син тимчасово не проживає з нею в зв`язку з стаціонарною формою навчання. Твердження апелянта, що син ОСОБА_3 працює програмістом і отримує постійно високий дохід, що підтверджується інформацією з банку суд не приймає до уваги, оскільки достеменних та переконливих доказів даної обставини суду надано не було. Сам апелянт підтвердив, що син ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, надані суду виписки з банківського рахунку не свідчать про наявність в ОСОБА_3 самостійного доходу внаслідок саме офіційної трудової діяльності. Також у суду відсутні підстави стверджувати, що ці грошові кошти є доходами ОСОБА_3 з врахуванням його віку, освіти, тощо від неофіційної трудової діяльності, з яких не сплачувались податки та інші обов`язкові платежі в дохід держави, взагалі не з`ясовано походження цих коштів та відповідачем не доведено, що ці кошти є доходами сина, якими він може вільно розпоряджатись. Крім того, на час розгляду справи в суді рахунки в банківській установі були вже закриті. При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що грошові кошти на рахунках сина є особистими коштами саме позивачки, оплата навчання та проживання в гуртожитку від імені сина здійснювалась саме позивачкою, так як в них сином різні прізвища і оплата послуг від імені сина була необхідною для ідентифікації платежів. Не може бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянта на ту обставину, що саме син ОСОБА_3 перераховував своїй матері - ОСОБА_2 кошти, тобто, вказаний факт є підтвердженням того, що син не потребує матеріальної допомоги, оскільки сам факт такого перерахування коштів не може свідчити про цю обставину. Також суд відхиляє доводи апелянта щодо не доведення факту його великих заробітків та його спроможності сплачувати аліменти. Вказані доводи спростовуються письмовими доказами по справі, які досліджені судом. Твердження апелянта на порушення судом норм ЦПК України, щодо не проведення допиту як свідка сина ОСОБА_3 не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки це не є обов`язковою підставою для скасування в розумінні вимог ст. 376 ЦПК України. Таким чином апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, що син, який продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 серпня 2021 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Л.М. Грох