Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/6013/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/6013/20 Провадження № 22-ц/4820/464/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М. розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 676/6013/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року в складі судді Вдовичинського А.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : В листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом і просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь щомісячно на її утримання у твердій грошовій сумі 7000 грн. до досягнення малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох річного віку, а саме з 06 листопада 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог, вказувала, що 04.09.2018 р. уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Однак вже тривалий час вони не підтримують подружні відносини. Відповідач залишив сім`ю і будь-яких відносин ні з нею як дружиною, ні з малолітнім сином не підтримує, не бере участі у вихованні сина, допомоги на його утримання не надає. При цьому вказувала, що відповідач має можливість надавати допомогу, ос­кільки працює та отримує високі доходи. У відповідача інших дітей, чи інших утриманців немає. Їх спільний син зареєстрований за місцем реєстрації батька, але з батьком не проживає, а проживає разом з матір`ю. Відповідач є фізичною особою - підприємцем на території України та на території Російської Федерації. Відповідач займається продажем весільних суконь, має ряд весільних салонів на Україні та у Російській Федерації (ум.Пермь). Відповідач також має нерухомість у місті Кам`янці - Подільському, яку здає в оренду, зокрема це офіс «Самопомочі» у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач має посвідку на тимчасове проживання іноземного громадянина у Російській Федерації, власність у Російській Федерації, а саме : квартиру АДРЕСА_2 ; весільний салон в ТЦ «Платина». Тому відповідач має нерегулярний, мінливий високий дохід і повинен сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення малолітнім сином сторін трьохрічного віку у твердій грошовій сумі. Нею неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме щомісячно зверталась до відповідача із проханнями про матеріальне забезпечення їх спільного сина, але відповідач ігнорував дані прохання, тому вимушена звернутись до суду із даним позовом. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання як дружини в розмірі 3000 грн. щомісячно з 09 листопада 2020 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддано негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 360,34 грн. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким частково задоволити позов, а саме стягнути з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на її утримання, як дружини в розмірі 2000 грн. щомісячно, з 09 листопада 2020 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, що суд повинен був об`єднати в одне провадження позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та її позов про стягнення аліментів на дружину. На думку апелянта, об`єднання позовів в одне провадження дало б можливість правильно дослідити обставини щодо матеріального стану відповідача. Оскільки задоволення вимог про стягнення аліментів на дитину безпосередньо впливає на спроможність сплачувати аліменти на дружину. Також, вказує, що суд не дав належну оцінку доказам щодо його доходів. Так, вказує, що позивач не надала доказів, а суд їх не перевірив щодо наявності в нього нерухомого комерційного майна в Російсікій Федерації. Також згідно довідки про доходи, його загальний дохід становить 100000 грн., отже середній розмір доходу становить 8400 грн. Тому апелянт вказує, що рішення суду про стягнення аліментів на утримання дружинин в розмірі 3000 грн., а також враховуючи рішення суду про стягнення аліментів на дитину - в розмірі 5000 грн., фактично позбавляють його всіх доходів. Також апелянт вказує, що при вирішенні вказаного спору, слід брати до увагу судову практику з вирішення подібних спорів, а також загальні принципи Сімейного законодавства. Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, де вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04 вересня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За поясненнями позивачки на даний час між сторонами припинені шлюбні стосунки, вони не ведуть спільне господарство, відповідач проживає окремо. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги на її утримання. Рішенням суду від 11 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 09.11.2020 року до повноліття дитини. Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами. Відповідно ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Ч.ч. 1 і 2 ст. 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини. Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що спільна дитина сторін проживає разом з позивачкою, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати, а тому з останнього на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на її утримання, при цьому суд повністю з`ясував обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці, що відповідає нормам сімейного законодавства та потребам на утримання дитини і матері. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу позивачку в розмірі визначеному судом, а може сплачувати лише 2000 грн., так як має невисокі доходи слід відхилити. Як вбачається з матеріалів справи відповідач є здоровою працездатною особою, займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує дохід, що підтверджується відповідною довідкою з податкової служби, він може працевлаштовуватись на будь-яку іншу оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності, а отже він спроможний та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу матері своєї дитини. Крім того наявність у відповідача батьків пенсійного віку не свідчить про те, що вони перебувають на його утриманні, оскільки вони мають право на пенсійне забезпечення, відсутні дані про їх інвалідність, а за поясненнями позивачки в них є інші діти, що зобов`язані їх утримувати. Інших непрацездатних осіб на утриманні відповідача немає. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук Л.М. Грох