Ухвала КАС ВС № 520/13555/2020

УХВАЛА 09 серпня 2021 року м. Київ справа № 520/13555/2020 адміністративне провадження № К/9901/27288/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 520/13555/2020 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по серпень 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2,3,5,6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у загальній сумі 251 148 грн. 13 коп; - допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. 30 грудня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по серпень 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (код ЄДРПОУ26281249) провести нарахування та виплату судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-ІХ. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 29 червня 2021 року. У касаційній скарзі Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України). Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також заявником касаційної скарги не наведено такий конкретний висновок, викладений у зазначеній постанові Верховного Суду, який на думку відповідача не врахований судами попередніх інстанцій. Крім того, в касаційній скарзі відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду. Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 353 КАС України). Верховний Суд відхиляє аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію частини четвертої статті 257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження, оскільки вона не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 520/13555/2020 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова