Ухвала КАС ВС № 400/462/20

УХВАЛА 09 серпня 2021 року м. Київ справа № 400/462/20 адміністративне провадження № К/9901/28146/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №400/462/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» про застосування заходів реагування, УСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення роботи об`єкта (Депо-3, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 1), експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки відповідача виявлено 22 особливо небезпечних порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що підтверджено відповідним актом №18 від 10 січня 2020 року, з яких дев`ять порушень на час розгляду справи не усунені, що підтверджено актом №165 від 29 вересня 2020 року. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Миколаївською міською радою не забезпечено належного фінансування для дотримання комунальним підприємством вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Комунальне підприємство самотужки не може усунути всі виявлені порушення в зв`язку з браком коштів. Крім того зупинення експлуатації приміщень депо призведе до порушення прав мешканців міста, які є потенційними пасажирами міського громадського транспорту. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Застосовано захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) щодо комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» у вигляді повного зупинення роботи об`єкта - Депо-3, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 1, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач не усунув дев`ять особливо небезпечних порушень з двадцяти двох, наведених у позовній заяві, які є суттєвими та можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища. Апеляційний суд також зазначив, що оскільки застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи об`єкта не залежить від об`єктивності причин, які призвели до порушень - в даному випадку оцінюється тільки ризик загрози життю та здоров`ю людей, проте як порушення правил пожежної і техногенної безпеки в будь-якому випадку прямо чи опосередковано створюють загрозу життю та здоров`ю людини (дітей), що відповідає положенням частина перша статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Суд апеляційної інстанції також зауважив, що часткове усунення порушень свідчить про добросовісність намірів відповідача щодо проведення ним роботи по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів, Але, відсутність коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування норм законодавства. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.. Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянуту за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №400/462/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» про застосування заходів реагування. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Соколов О.В. Калашнікова Н.М. Мартинюк