Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7550/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 р.Справа № 520/7550/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 (суддя Сліденко А.В.; м. Харків) по справі № 520/7550/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" до Полтавської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (надалі також позивач, ТОВ "ФІТО-ЛЕК") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської обласної ради (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської обласної ради другого пленарного засідання четвертої сесії восьмого скликання № 148 від 09.04.2021 «Про передачу майна ПОКП "Полтавафарм" в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач мав господарські відносини з Полтавським обласним комунальним підприємством "Полтавафарм", проти якого у межах справи №917/92/21 ініціював провадження про банкрутство. Пунктом 6 ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.02.2021р. у справі №917/92/21 були вжиті заходи забезпечення вимог ініціюючого кредитора (тобто заявника) шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) приймати рішення про ліквідацію боржника, реорганізацію боржника, відчужувати основні засоби боржника. За твердженням заявника Обласною радою як засновником Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" унаслідок прийняття оскаржуваного рішення №148 від 09.04.2021р. з балансу боржника були виведені активи у вигляді нерухомого майна на загальну суму - 7.292.247,55 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Роз`яснено, що спір виник у сфері господарювання, а тому підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства. Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення № 148 від 09.04.2021 «Про передачу майна ПОКП "Полтавафарм" в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» Полтавська обласна рада діяла в інтересах територіальної громади як суб`єкт владних повноважень, який виконує владні управлінські функції при вирішенні питання місцевого значення, віднесеного до його компетенції Конституцією України та законами України, а, отже, не приймала рішення як власник (засновник) корпоративних прав ПОКП "Полтавафарм", а тому законність таких дій підлягає перевірці Харківським окружним адміністративним судом. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Відповідно до п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; - публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; - відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.02.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду. Також заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майно) боржника - Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Горбанівська, буд.2, код ЄДРПОУ 32986923 приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби. Рішенням Полтавської обласної ради від 09 квітня 2021 № 148 «Про передачу майна ПОКП «Полтавафарм» в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» обласна рада вирішила передати в межах спільної власності територіальних громад-сіл, селищ, міст Полтавської області (згідно додатку) нерухоме майно з балансу ПОКП «Полтавафарм»: на баланс Управління майном обласної ради; на баланс, в оперативне управління, як внесок до розміру статутного капіталу КП «Полтравський обласний центр екстреної, медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради»; на баланс, в оперативне управління КВНЗ І рівня акредитації Полтавської обласної ради «Лохвицьке медичне училище»; на баланс, в оперативне управління КЗ освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради; на баланс, у господарське відання, як внесок до розміру статутного капіталу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Звертаючись до суду з цим позовом позивач обґрунтував порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваним рішенням обласної ради як ініціюючого кредитора у процедурі банкрутства ПОКП «Полтавафарм», оскільки оскаржуване рішення прийняте в порушення ухвали господарського суду Полтавської області від 01.02.2021 у справі № 917/92/21, якою забезпечено вимоги ініціюючого кредитора. Таким чином, встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що спірні відносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, оскільки такі відносини виникли не між учасниками публічно-правових відносин, а характер цих відносин свідчить про наявність приватноправового спору, який полягає у захисті позивачем свого майнового інтересу, як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство ПОКП "Полтавафарм". Отже, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту позивачем своїх майнових прав, тобто захисту права цивільного, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, адже перевірка обставин щодо наявності/законності майнових прав сторони, зокрема, як у цій справі, права власності на об`єкт нерухомості, порушення чи невизнання яких стало передумовою для звернення до суду за їх захистом, знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції. За приписами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Колегія суддів зазначає, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна та в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін, підвідомчі господарським судам. Правова позиція тотожного змісту викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №461/14599/13-а, від 26.06.2018 у справі №914/583/17, від 15.04.2020 у справі № 2а-1328/10/2670. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року по справі № 520/7550/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 09.08.2021 року