Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/4391/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4374/21 Справа № 209/4391/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року по справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИЛА: В жовтні 2020 року до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 03 травня 2017 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі рішення суду від 14 березня 2017 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором №310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року у розмірі 32303,69 доларів США - відмовлено. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року та прийняти нову, якою визнати виконавчий лист Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська у справі №209/4391/16-ц таким, що не підлягає виконанню. Відзивів на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 березня 2017 року, яке ухвалено у цивільній справі №209/4391/16-ц, провадження № 2/209/326/17, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6) заборгованість за кредитним договором № 310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року в розмірі 32303,69 доларів США, яка складається з наступного: 31689,02 доларів США - заборгованість за кредитом, 614,67 доларів США - заборгованість за відсотками. Також, з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з кожного на користь ПАТ "Альфа-Банк" стягнуто по 6216,59 грн. сплаченого судового збору. 03 травня 2017 року на підставі зазначеного вище рішення Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська стягувачу АТ «Альфа-Банк» видано виконавчі листи №209/4391/16-ц. 05 жовтня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх вимог боржник ОСОБА_2 посилається на те, що заборгованість за кредитним договором № 310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року у розмірі 32303,69 доларів США, яка була стягнута вказаним рішенням суду погашена повністю шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, який забезпечував виконання зобов`язань за кредитним договором, що свідчить про те, що АТ «Альфа-Банк» як кредитор та іпотекодержатель задовольнив свої вимоги за кредитним договором №310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року в повному обсязі, а тому виконавчий лист, що був виданий судом про стягнення вказаної заборгованості, вважається виконаним. Також, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до АТ «Альфа-Банк», в якому просить скасувати запис про право власності за номером 32594259 на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 186, 3 кв.м., житловою площею 91,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк», який є предметом іпотечного договору, яким забезпечувалося виконання зобов`язань ОСОБА_2 вимоги за кредитним договором № 310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року. Отже, як було встановлено судом першої інстанції, боржник ОСОБА_2 оскаржує в судовому порядку законність реєстрації за стягувачем АТ «Альфа-Банк» права власності на будинок, який був предметом іпотеки за іпотечним договором № 1387, укладеним 12 травня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», з метою забезпечення виконання нею грошових зобов`язань за кредитним договором № 310/0506/71-106 від 11 травня 2006 року. При цьому, вона посилається на реєстрацію за стягувачем права власності на предмет іпотеки, як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Тобто, ОСОБА_2 вважає, що рішення суду є виконаним у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, але в той же час вона оскаржує в судовому порядку задоволення вимог стягувача за рахунок предмету іпотеки. Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Отже, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження. Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням. Пунктом 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню призведе до закінчення виконавчого провадження, що унеможливить повторне пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що до ухвалення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк" про захист права власності шляхом скасування запису про право власності, є неможливим вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Доводи апелянтів, що оскільки Банк, як кредитор та іпотекодержатель задовольнив свої вимоги за кредитним договором №310/0506/71-106 від 11.05.2006 року у розмірі 32303,69 доларів США, тому відсутня будь-яка заборгованість за вказаним кредитним договором після факту реєстрації АТ "Альфа-Банк" за собою права власності на предмет іпотеки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 вважає, що рішення суду є виконаним у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, але в той же час вона оскаржує в судовому порядку задоволення вимог стягувача за рахунок предмету іпотеки. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано. Приведені в апеляційних скаргах інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова