Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/3041/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/642/22 Справа № 209/3041/19 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , особа дії якої оскаржуються - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпровської області Макушев Євгеній Петрович, Стягувач: ОСОБА_2 , на дії та рішення приватного виконавця під час виконання судового рішення, - В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпровської області Макушева Є.П. під час виконання судового рішення. Вказана скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 вересня 2021 року він дізнався, що на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. від 11 серпня 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66485097, був накладений арешт на його картковий рахунок для отримання заробітної плати у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Зазначеною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанов коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Вважає, що дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. у виконавчому провадженні №66485097, здійснено ним із перевищенням визначених законом меж його повноважень та порушують його права на оплату праці. Арешт його карткового рахунку у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який накладений оскаржуваною постановою приватного виконавця, фактично позбавляє його можливості взагалі отримувати заробітну плату, що свідчить про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), позбавив його можливості в подальшому отримувати заробітну плату. Враховуючи викладене скаржник просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. у виконавчому провадженні № 66485097, під час винесення постанови від 11 серпня 2021 року про арешт коштів боржника та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. від 11 серпня 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 66485097. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .. Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, на які рахунки боржника було накладено арешт, та в яких банківських установах, а також доказів наявності у боржника карткового рахунку в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", на який йому зараховується заробітна плата, тому скаржником не підтверджено обставини, на які він посилається в обґрунтування поданої скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що в зв`язку із накладенням приватним виконавцем арешту на грошові кошти, які містяться на його рахунку, відкритому виключно для отримання заробітної плати, він фактично залишився без засобів для існування. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно п. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження`не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. При цьому стаття 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Згідно з абз.. 2 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Встановлено, що на виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 66485097 з примусового виконання виконавчого листа № 209/3041/19 від 06 травня 2021 року виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/3 частини заборгованості за договором позики у загальному розмірі 125 161,66 доларів США, що складається з основної суми боргу у розмірі 124 833,33 долари США та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 328,33 долари США. 11 серпня 2021 року приватним виконавцем Макушевим Є.П. на підставі поданої заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також 11 серпня 2021 року на підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Встановивши відсутність доказів на які рахунки боржника було накладено арешт, та в яких банківських установах, а також доказів наявності у боржника карткового рахунку в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", на який йому зараховується заробітна плата, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .. Доводи апелянта в скарзі про те, що в зв`язку із накладенням приватним виконавцем арешту на грошові кошти, які містяться на його рахунку, відкритому виключно для отримання заробітної плати, він фактично залишився без засобів для існування, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Звертаючись до суду, у своїй скарзі виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги. Колегія суддів не може взяти до уваги додані до апеляційної скарги копії історії по картковому рахунку та довідку з реквізитами переказу коштів на картковий рахунок, з огляду на наступне. У п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено жодних поважних причин неподання відповідних документів до суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає за необхідне не брати до уваги вказаний доказ. Більш того, апеляційний суд звертає увагу скаржника на той факт, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження погашення боргу, а також того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .. Оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко