Постанова 4802 № 159/1640/19

Справа № 159/1640/19 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/856/21 Категорія: 68 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В., боржника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_4 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що постановою Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі №159/1640/19 було скасовано рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на його користь аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі з кожного по 500 грн щомісячно, починаючи з 25 березня 2019 року і довічно. 13 вересня 2019 року він отримав у суді першої інстанції виконавчі листи на виконання вказаного рішення суду. Заявник вказував, що в період з 13 вересня 2019 року по 15 березня 2021 року ним було втрачено оригінал виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 під час здійснення переїздів з тимчасових місць проживання в смт Голоби Ковельського району Волинської області, оскільки він не має постійного місця проживання. Виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 до виконання не пред`являвся, про що свідчить відсутність запису в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та відповідях державної виконавчої служби. Ураховуючи наведене, заявник ОСОБА_2 просив суд видати дублікат виконавчого листа по справі № 159/1640/19 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 25 березня 2019 року і довічно. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Видано дублікат виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області у справі № 159/1640/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 25 березня 2019 року і довічно. В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки суд не звернув уваги на те, що заявник не надав належних та допустимих доказів факту втрати виконавчого листа, що не давало суду підстав для видачі дубліката вказаного виконавчого листа. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву ОСОБА_2 . Відзиву на апеляційну скаргу заявник не подавав. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення боржника ОСОБА_4 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі №159/1640/19 було скасовано рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі з кожного по 500 грн щомісячно, починаючи з 25 березня 2019 року і довічно (а.с.118-121). 13 вересня 2019 року ОСОБА_2 отримав виконавчі листи у вказаній справі. Як вбачається з листа Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 11486 від 05 березня 2021 року, виконавчі провадження про стягнення на користь ОСОБА_2 на виконання до відділу не надходили та на виконанні не перебувають (а.с.170). Згідно листа Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №79444 від 15 вересня 2020 року заявник ОСОБА_2 із заявою про відкриття виконавчого провадження не звертався (а.с.171). Звертаючись до суду з даною заявою, заявник ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовував тим, що оригінал виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ним було втрачено в період з 13 вересня 2019 року по 15 березня 2021 року під час здійснення переїздів з тимчасових місць проживання в смт Голоби Ковельського району Волинської області, оскільки він не має постійного місця проживання. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. У пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Як встановлено судом, рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, не виконано, судове рішення законної сили не втратило. Крім того, позивач надав відповідні докази про те, що вказаний виконавчий лист він не пред`являв до виконання, а втратив його під час здійснення переїздів з тимчасових місць проживання в смт Голоби Ковельського району Волинської області. Встановивши, що на виконання рішення суду Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області 13 вересня 2019 року було видано виконавчий лист № 159/1640/19, який залишився невиконаним, а наявні у справі докази свідчать про те, що цей виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 був втрачений, суд першої інстанції з метою захисту прав стягувача на виконання рішення суду, дійшов правильного висновку про задоволення заяви та видачу дубліката вказаного виконавчого листа. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 спростовуються встановленими судом першої інстанції у цій справі обставинами та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Покликання боржника в апеляційній скарзі на невідповідність ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм процесуального права, не спростовують правильних висновків суду, а є його власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: