Постанова 4803 № 173/2155/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5891/21 Справа № 173/2155/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Деркач Н.М., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Усик А.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-80). В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала заяву № б/н від 14 квітня 2016 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 4000, 00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, тоді як, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Так, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 18 жовтня 2020 року, становить 10 184, 37 грн. з яких: 6805,90 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1422,66 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст 625; 1955,81 нарахована пеня, яку Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 разом із понесеними судовими витратами. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 88-94). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.99-104). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дав оцінки довідкам Банку про видані картки та про зміну умов кредитування, яка містить відомості щодо тарифів за карткою. Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 14 квітня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 14). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.15, 16-69). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 18 жовтня 2020 року, становить 10 184, 37 грн. з яких: 6805,90 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1422,66 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст 625; 1955,81 нарахована пеня (а.с. 8-11). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів визначення сторонами розміру кредиту, отримання відповідачем суми кредиту, а також ознайомлення відповідача, як споживача послуг, з процентною ставкою по кредиту, та про розміри і підстави відповідальності за невиконання умов кредитування, що в свою чергу виключає стягнення заборгованості за непідтвердженими кредитними правовідносинами, тому відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1422,66 грн.-заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального закону та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.04.2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, нарахована за період з 12.02.2017 року по 31.08.2019 року (а.с. 8-10). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що строк дії кредитного договору сторонами не визначений; встановивши, що з вимогою про повернення (стягнення) кредитної заборгованості банк звернувся шляхом подання позовної заяви у даній справі 26.11.2020 року, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, адже відповідне нарахування здійснювалось до спливу строку кредитування. Доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою до пред`явлення позовної заяви у даній справі - суду не представлено. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що діяли на час її складання, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила. У зв`язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною, укладеного між сторонами договору б/н від 14.04.2016 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача на його користь процентів за прострочений кредит. Укладеним між сторонами договору передбачений обов`язок позичальника при порушенні зобов`язань із погашення кредиту, сплатити Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожний день прострочки). Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягення пені за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки загальне зазначення про приєднання до до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу і їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву. Позивач не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме підписуючи анкету-заяву позичальника, відповідач брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування коштами,пені,комісії, штрафів тощо в разі порушення зобо`вязання з повернення кредиту в обумовленому позивачем розмірі. Такі висновки наведені у Постанові Верховного суду від 30.09.2020 року (справа №173/1384/18) і відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17) Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 , вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів (а.с. 14). Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не були спростовані докази наявні в матеріалах справи, не свідчить про обґрунтованість поданого позову та як наслідок, наявність підстав для його задоволення. Колегія суддів також вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету від 14 квітня 2016 року. Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 6805, 90 грн., виходячи з наступного. Так, в анкеті-заяві від 14 квітня 2016 року не зазначено бажаний кредитний ліміт. Проте, відповідно до довідки банку, протягом всього періоду користування відповідачем кредитною карткою кредитний ліміт по ній змінювався: 10.02.2017 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн, 29.05.2017 року кредитний ліміт збільшено до 4 000 грн, 01.10.2017 р відблось зменшення кредитного ліміту до 500 грн, 18.07.2018 до 0. 00 грн (а.с.13). Матеріалами справи, зокрема, довідкою про перевипуск кредитних карт відповідача встановлено, що картка перевипускалася 10.02.2017 року та 06.12.2018 року (а.с.12). Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що ОСОБА_1 активно користувався кредитною карткою до 22.08.2018 року, тобто, погодилась зі зміною кредитного ліміту по картці (а.с. 79-80). Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту становить 6 805,90 грн. (а.с.11). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 6805,90 грн.. На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційному суді, а всього у сумі 5 423 грн Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду від 26 лютого 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 6805,90 грн та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 6805, 90 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 5 423 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення лише у випадках, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.М. Деркач Судді: В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова