Постанова 4802 № 161/2915/20

Справа № 161/2915/20 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/638/21 Категорія: 8 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В., з участю: секретаря судового засідання - Савчук О. В., позивача ОСОБА_1 , представників позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представників відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луцька Рів`єра», ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Приватного підприємства «Торгінвестбуд-Луцьк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопрод», Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Виконавчого комітету Луцької міської ради, Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, Приватного підприємства «Луцькземресурс», Державного реєстратора реєстраційної служби Виконавчого комітету Луцької міської ради Форостецького Ігоря Олександровича, Публічного акціонерного товариства «Теремно хліб», ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, Державна архітектурнобудівельна інспекція України Управління державної архітектурнобудівельної інспекції у Волинській області, Обслуговуючий кооператив «Житловобудівельний кооператив «Затишок 7», Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-Пілля Проект», про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна, за апеляційною скаргою позивачів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луцька Рів`єра» та ОСОБА_1 , подану в їх інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ) «Луцька Рів`єра» та ОСОБА_1 звернулися до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з Містобудівними умовами та обмеженнями «Нове будівництво багатоквартирного двохсекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями в АДРЕСА_1 » від 17.12.2015 року, виданими замовнику ПП «Торгінвестбуд-Луцьк», будівництво нового багатоквартирного будинку мало здійснюватись на земельній ділянці площею 0,3305 га, яка складається із земельних ділянок площею 0,2627 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0037 (комунальна власність), та земельної ділянки площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028 (приватна власність ПАТ «Теремно Хліб»). Вказують, що після завершення будівництва у 2018 році земельна ділянка площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, підлягала передачі забудовником ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» новоствореному ОСББ «Луцька Рів`єра», оскільки відноситься до прилеглої території для обслуговування будинку, стоянки автомобілів мешканців та осіб із обмеженими можливостями, до яких належить позивач ОСОБА_1 як інвалід, але в дійсності була відчужена відповідачу ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу від 25.05.2018 року. Зазначають, що в подальшому ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу із закладами торгівлі, офісними приміщеннями, житловими та підземним паркінгом, розділив на дві окремі земельні ділянки: площею 0,0395 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0070 (яка вільна від забудови) та площею 0,0283га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0069, із зміненими цільовими призначеннями: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розміщені за адресою АДРЕСА_1 . Також, вказують, що земельну ділянку площею 0,0283га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0069 ОСОБА_6 , згідно з договором купівлі-продажу від 06.08.2018 року відчужив ПП «Торгінвестбуд-Луцьк», а земельну ділянку площею 0,0395 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0070 (яка вільна від забудови) ОСОБА_6 надав у користування відповідачу ТзОВ «Екопрод» на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.08.2018 року. Вважають, що ОСОБА_6 у незаконний спосіб набув право власності на земельну ділянку площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, розділив її на дві частини та змінив цільове призначення, а відтак, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2018 року та договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.08.2018 року не відповідають загальним нормам, визначеним ст. 202, 203 ЦК України, а тому на підставі ст. 215, 228 ЦК України є недійсними, отже обидві земельні ділянки мають бути передані новоствореному ОСББ. На підставі наведеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.05.2018 року земельної ділянки площею 0,0678га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу із закладами торгівлі, офісними приміщеннями, житловими та підземним паркінгом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ «Теремно Хліб» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., за №5708; скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області Форостецького І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42094637 від 17.07.2018 року про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 27074955 від 12.07.2018 ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0395 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600315007101; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицької В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41290353 від 25.05.2018 р. про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 26327384 від 25.05.2018 ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600071007101; визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 23.08.2018 року, укладеного між власником ОСОБА_6 та землекористувачем ТзОВ «Екопрод»; витребувати у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0395га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0070, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1600315007101; витребувати у ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» земельну ділянку площею 0,0283га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0069, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в користь ОСББ «Луцька Рів`єра», а також стягнути понесені позивачами судові витрати по справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСББ «Луцька Рів`єра» та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд, відмовляючи у позові не надав належної правової оцінки письмовим доказам, які стали підставою для початку і завершення нового будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими приміщеннями, а саме: містобудівним умовам та обмеженням на нове будівництво, ситуаційній схемі забудови земельної ділянки від 17.12.2015, топографічному плану, договору оренди землі від 04.08.2015, укладеному між ПАТ «Теремно Хліб» та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк», інвестиційному договору від 04.08.2015, укладеному між ПАТ «Теремно Хліб» та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк», декларації про початок виконання будівельних робіт, схемі встановлення дорожніх знаків та схемі організації дорожнього руху, плану благоустрою території, акту готовності об`єкта до експлуатації, розпорядженню із додатком Луцького міського голови, схемі генплану об`єкту , витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.08.2018, укладеному між ПАТ «Теремно Хліб» та ОСОБА_6 , та договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови від 23.08.2018, укладеному між ТзОВ «Екопрод» та ОСОБА_6 . Суд, відмовляючи в позові, однією з підстав також помилково вказав, що позивачі не набули прав та обов`язків щодо спірної ділянки, так як оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 25.05.2018 - до створення ОСББ «Луцька Рів`єра», тобто до 13.09.2018, а ОСОБА_1 набув право власності на квартиру у даному будинку після його утворення. У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Екопрод» вказує, що вважає аргументи, викладені в апеляційній скарзі, недостатніми та неналежними, а рішення суду таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу позивачів зазначає, що не погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що рішення є законним та обґрунтованим, тому просило залишити його без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення відповідачами оспорюваних позивачами дій щодо спірного майна ОСББ «Луцька Рів`єра» та ОСОБА_1 не набули відповідних прав та обов?язків щодо управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , а відтак, їхні права щодо спірних земельних ділянок не були порушені шляхом укладення правочинів щодо їх відчуження та проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності. Разом з тим, позивачами не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до прибудинкової території. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частинами першою п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ПАТ «Теремно Хліб» на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0678га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу із закладами торгівлі, офісними приміщеннями, житлом та підземним паркінгом (а.с. 17-20 том 3). 04 серпня 2015 року між ПАТ «Теремно Хліб» (орендодавець) та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» (орендар) було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатофункціонального комплексу із закладами торгівлі, офісними приміщеннями, житлом та підземним паркінгом земельну ділянку площею 0,0678га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, строком на 2 роки 6 місяців (а.с. 2-10 том 3). Того ж дня, між ПАТ «Теремно Хліб» (інвестор) та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» (замовник) було укладено інвестиційний договір, відповідно до якого замовник зобов`язався організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об`єкта будівництва, здійснити закріплення за інвестором 2-х квартир площею 154,72 кв.м, у свою чергу інвестор зобов`язався передати замовнику земельну ділянку для будівництва об`єкту на умовах, у порядку та строки, що передбачені договором (а.с. 11-16 том 3). За цим договором передбачено на другому етапі: не пізніше ніж через 30 днів після закінчення будівництва об`єкта земельну ділянку передати у власність замовника. Сторони домовились, що вартість квартир дорівнює вартості земельної ділянки (п.1.3.2 договору). Отже, питання додержання умов цього договору стосується виключно його сторін, тобто ПАТ «Теремно Хліб» та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк», а не інтересів позивачів. Сторони договору претензій один до одного не висувають. Згідно з Містобудівними умовами та обмеженнями на нове будівництво багатоквартирного двохсекційного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями у АДРЕСА_1 , від 17.12.2015 року №183-29-31-15 (м) ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» здійснюватиме дане будівництво на земельній ділянці площею 0,3305 га, яка складається із земельних ділянок площею 0,2627 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0037 (комунальна власність) та земельної ділянки площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028 (приватна власність). Як вбачається з містобудівного розрахунку даного будівництва, яке було виготовлене ТОВ «Три-Пілля Проект» (а.с.27-51 т.3) в розділах «Приватний транспорт» та «Благоустрій» зазначено, що на прибудинковій території може бути організовано стоянки для тимчасового та постійного зберігання автотранспорту. Додаткові місця постійного зберігання автомобілів можуть бути організовані на території прилеглих підприємств. Прилеглі до будинку території забезпечені елементами благоустрою частково. Стоянки для автомобілів необхідно забезпечити за рахунок використання додаткових територій за межами ділянки. На підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 03 травня 2018 року видано сертифікат серії ВЛ № 162181350080 від 15 травня 2018 року, яким підтверджується готовність до експлуатації 11-поверхового багатоквартирного (152 квартири) двохсекційного житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 (а.с. 53-57 том 1). Таким чином, будівництво ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» було проведено на підставі усіх дозвільних документів, відповідно до вимог чинного законодавства. Листом ТзОВ «Волиньторгхліб» (яке не є власником ділянки, ні стороною інвестиційних договорів) №430 від 25.11.2015 року було погоджено влаштування автостоянки на 52 паркомісця для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 24 том 3). Разом з тим, покликання апелянтів на те, що паркомісця було заплановано влаштувати саме на ділянці площею 0,0395 га (кадастровий номер 0710100000:21:033:0070), однак її було незаконно, на думку позивачів, відчужено відповідачу ОСОБА_6 , чим порушено майнові права співвласників квартир новозбудованого будинку, суд не може взяти до уваги також з огляду на таке. Як видно зі схеми, яка знаходиться в матеріалах справи, на звороті акту комісії ОСББ «Луцька Рів`єра» від 18.02.2020 щодо погодження місця для розміщення контейнерів для побутових відходів (а.с.37 зворот т.2), навколо будинку створено машино-місця, в тому числі і зазначено місця для автомобілів осіб з інвалідністю. Беручи до уваги нормативні параметри для одного машино-місця, визначені в ДБН В.2.3-15:2007, з урахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки, необхідно не менше 25 кв.м. Отже, на ділянці площею 395 кв. м неможливо розмістити 52 паркомісця. 25 травня 2018 року між ПАТ «Теремно Хліб» та ОСОБА_6 було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ПАТ «Теремно Хліб» передало ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а останній сплатив за неї визначену цим договором грошову суму. Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В. проведено державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки за ОСОБА_6 (а.с. 226-233 том 1). З технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виданої на замовлення ОСОБА_6 , вбачається, що в результаті поділу земельної ділянки площею 0,0678 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0028, утворилися дві земельні ділянки площею 0,0395 га з кадастровим номером 0710100000:21:033:0070 та площею 0,0283 га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0069, із цільовими призначеннями: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розміщені за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 126-162 том 3). Державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради Форостецьким І.О. проведено державну реєстрацію права власності на утворені земельні ділянки за ОСОБА_6 (а.с. 199-224 том 3). 06 серпня 2018 року між ОСОБА_6 та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_6 передав ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» у власність земельну ділянку площею 0,0283га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а останній сплатив за неї визначену цим договором грошову суму (а.с. 5-8 том 4). Земельна ділянка площею 0,0395га, кадастровий номер 0710100000:21:033:0070, була передана ОСОБА_6 у користування ТзОВ «Екопрод» за договором суперфіцію від 23 серпня 2018 року (а.с. 84-85 том 1). Із матеріалів справи також вбачається, що ОСББ «Луцька Рів?єра» набула цивільної правоздатності з дати затвердження статуту - 4 вересня 2018 року, а відомості щодо неї внесені до ЄДРПОУ 13 вересня 2018 року (а.с.17, 87 зворот том 1). Крім того, позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 27.06.2018 (а.с.38 т.5) та став членом ОСББ «Луцька Рів?єра» після його утворення, тобто після 04 вересня 2018 року (а.с. 31 зворот том 1). Доводи позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 став власником квартири та співвласником прибудинкової території раніше, сплативши повністю суму пайового внеску, не заслуговують на увагу, оскільки права власника квартири він набув лише з дня реєстрації таких прав, а не з дня сплати внеску, оскільки на той час об`єкт не існував, а в нього були лише майнові права. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів, що він, набуваючи право власності на квартиру, а також і при укладенні договору про пайову участь у будівництві будинку, обумовлював межі прибудинкової території, наявність паркомісць, зокрема гарантованого паркомісця на спірній земельній ділянці, що знаходилась у приватній власності іншої особи. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Таке повністю узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якої власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Отже, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів такої особи. Саме по собі покликання на порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось. Як встановлено судом, оскаржувані позивачами договори були укладені та права внесені до реєстру ще до створення ОСББ «Луцька Рів`єра», сторонами їх вони не були, а отже твердження про те, що порушені їхні права та інтереси не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу колегії суддів. Також належним чином не підтверджуються доводи позивачів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:033:0028, загальною площею 0,0678 га після завершення будівництва у 2018 році підлягала передачі забудовнику ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» новоствореному ОСББ, оскільки відноситься до прилеглої території. Фактично прибудинковою територією є виключно земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:033:0069, на якій розташований багатоквартирний будинок. Всі інші земельні ділянки, які розташовані поруч, належали ще до створення ОСББ іншим особам. Слід зазначити, що можливість влаштування місць для паркування було погоджено не власником чи орендарем ділянки , а листом ТОВ «Волиньторгхліб» №430 від 25.11.2015, у якому дане товариство погоджувало влаштування автостоянки на 52 паркомісця для обслуговування даного житлового будинку. Земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:033:0028, загальною площею 0,0678 га, була куплена ОСОБА_6 у ПАТ «Теремно Хліб» згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2018 №5708. До моменту укладення даного договору спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» згідно з договором оренди землі від 04.08.2015, який був укладений між ПАТ «ТеремноХліб» та ПП «Торгінвестбуд-Луцьк» на строк 2 роки 6 місяців. Оскільки договір оренди закінчився, то на момент укладення договору купівлі-продажу даної земельної ділянки вона була у повному володінні та користуванні ОСОБА_8 ». Крім того, колегія суддів також не бере до уваги доводи позивачів про незаконність договорів купівлі-продажу та суперфіцію у зв"язку зі зміною цільового призначення земельних ділянок під час їх поділу та відчуження відповідачем ОСОБА_6 . Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, де вказано, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не вважається зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства застосовуються у разі зміни цільового призначення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ї заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачами не надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України на підтвердження доводів покладених в основу позовних вимог. З урахуванням наведеного вище суд дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні позову. Оскільки інші позовні вимоги щодо: скасування державної реєстрації спірних правочинів, витребування майна є похідними від первісної вимоги - визнання правочинів недійсними, а тому суд першої інстанції також обґрунтовано вважав ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Викладені в апеляційній скаргзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. За правилами ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції додержано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивачів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луцька Рів`єра» та ОСОБА_1 , подану в їх інтересах представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді