Постанова 4806 № 305/793/18

Справа № 305/793/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 лютого 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого: Джуги С.Д. суддів : Кожух О.А., Куштана Б.П. за участю секретаря: Волощук В.І. імена (найменування) сторін: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2019 року у складі судді Бліщ О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про усунення порушень земельного законодавства,- встановив : У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Середньоводянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області про усунення порушень земельного законодавства. Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Сусідніми землевласниками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають навпроти, по АДРЕСА_1 . В червні 2017 року громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на проїзній частині дороги загального користування провели будівництво бетонної полоси, яка прилягає до їхніх ділянок та накладається на 360 кв.м. дороги місцевого значення, що є порушенням п.1 "б" ст. 211 Земельного кодексу України. Вказані будівельні роботи є незаконними, оскільки проведені з порушенням вимог нормативно-правових актів ДБН та призводять до блокування проїзду вулицею Чуга с. Середнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області. Вказана бетонна полоса частково накладається на дорогу, а тому фактична ширина проїзду дороги не відповідає нормам ДБН, в результаті чого обмежується функціональність проїзду. 24.10.2017 мешканці АДРЕСА_1 , направили голові Середньоводянської сільської ради ОСОБА_5 , колективне звернення з приводу незаконних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням вжити заходи щодо відновлення безпечного дорожнього руху. Однак, дане колективне звернення залишено без жодного реагування. Окрім того, за вказаним фактом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області було проведено перевірку дотримання відповідачами вимог земельного законодавства, за результатами якої щодо відповідачів було складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено приписи та постанови з вимогою усунути вимоги земельного законодавства. Однак, на даний час вимоги усунути порушення земельного законодавства відповідачами не виконано. З огляду на викладене, позивач просила зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усунути порушення земельного законодавства і знести бетонні полоси, які прилягають до їхніх ділянок та накладаються на 180 кв.м. дороги місцевого значення по АДРЕСА_1 . Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2019 року в задоволенні заявленого позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини викладені в позові та безпідставно відмовив в заявленому позові. У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Апелянт, її представник, представник третьої особи в судове засідання жодного разу не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції, погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Матеріалами справи встановлено, що, позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,25 га. виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що її сусідніми землевласниками - відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що проживають навпроти, в АДРЕСА_1 , в червні 2017 року на проїзній частині дороги загального користування проведено будівництво бетонної полоси, що прилягає до їхніх ділянок та накладається частково на дорогу, внаслідок чого обмежується функціональність проїзду. Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України) Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачкою та її представником не надано суду жодних документів та доказів, які б підтверджували, що бетонна полоса зведена відповідачами будь-яким чином порушує право позивачки на належну їй земельну ділянку. Окрім того, сама ж позивачка у позові зазначила, що бетонна полоса зведена на землях загального користування, а не на її земельній ділянці, зокрема, навпроти її будинку, а не біля нього. Дані обставини також підтверджують протокол про адміністративне правопорушення №16.6-04/1 від 17.01.2018, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №16.6-02/3 від 17.01.2018, припис від 17.01.2018 , постанова про накладення адміністративного стягнення від 17.01.2018, акт обстеження земельної ділянки, з яких вбачається, що бетонна полоса зведена на проїзній частині дороги загального користування. Позивачкою не надано жодних доказів про те, що вказаною спорудою ускладнено чи перекрито проїзд, в тому числі до її (позивачки) житлового будинку. Таким чином, позивачем не доведено, що відповідачами порушуються його законні права та інтереси, які б підлягали захисту. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та обґрунтовано в його задоволенні відмовив. Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, а тому не заслуговують на увагу. З врахуванням наведенного, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2019 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: